Тема 1.  Предмет і метод мікроекономіки.

1. Мікроекономіка як наука, етапи її становлення та взаємозв’язок з іншими науками.

2. Проблема вибору в мікроекономіці та засоби координування економічної діяльності.

3. Методи мікроекономічного аналізу.

1.

Мікроекономіка – це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб’єктів. Ними  можуть бути окремі споживачі, робітники , вона пояснює, як і чому  приймають рішення окремі суб’єкти, а з іншого  - вивчає взаємодію суб’єктів у процесі утворення більших структур – галузевих ринків.

Мікроекономічний аналіз має такі етапи еволюційного розвитку:

І етап (1845—1890). Закладаються основи мікроекономіки, формуються основні методологічні прин¬ципи дослідження. Найвідомішими представниками цього етапу є:

а) Г. Госсен, який вперше використав психологічний фактор аналізу економічної поведінки суб'єктів і сформулював закони насичення потреб людини;

б) австрійська школа (К. Менгер , Ф.Візер, Е.Бем-Бамверк), представники якої збагатили економічну науку відкриттям принципу граничної корисності й запропонували кількісний (кардиналістський) підхід до її визначення ;

в) Дж. Б. Кларк, представник американської школи, який порушив питання про необхідність ви-значення граничної корисності не лише щодо пред¬метів споживання, а й факторів виробництва, тим самим модифікував теорію граничної корисності у теорію граничної продуктивності факторів вироб¬ництва.

ІІ етап (1890—1933), На цьому етапі мікроекономіка виділяється в окрему галузь економічних до-сліджень на основі систематизації і узагальнення ідей пізньої класики, австрійської та американської шкіл. Після опублікування роботи А. Маршалла "Принципи економіки" (в оригіналі “Principals of Economics”, 1890) наука дістала свою першу назву – “Economics”. Представниками другого етапу є:

а) А. Маршалл, який запропонував компромісний варіант визначення ринкової ціни — граничною корисністю та витратами виробництва; сформулював за¬кони попиту та пропозиції; значну частину своїх до¬сліджень присвятив вивченню мотивів поведінки окремих господарюючих суб'єктів;

б) математична школа (У.-С. Джевонс, Ф. Еджуорт, Л. Вальрас, В. Парето). Ця школа вперше широко використала апарат математики як інструмент економічних досліджень і спробувала описати ринок конкурентних товарів як замкнутої системи жорстких кількісних взаємозалежностей. Вона запропонувала якісний (ординалістський) підхід до визначення гра¬ничної корисності і обгрунтувала теорію загальної економічної рівноваги.

ІІІ етап (1933- до сьогодення)  . Мікроекономіка  розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями : ефект доходу і заміщення (Є. Слуцький, Дж. Хікс, П. Самуельсон); теорія недосконалої конкуренції  (Дж. Робінсон); теорія монополістичної конкуренції (Е. Чемберлін); теорія ігр (Дж. Неш, О. Моргенлітерн, Дж. фон Нейман).

Однак навіть сьогодні, коли мікроекономіка ви¬знана в усьому світі, з цієї дисципліни написано десятки тисяч досліджень і сотні підручників, слід усвідомлювати, що поділ на мікро- та макроекономіку дещо умовний. Пізнання кожного розділу економічної теорії  передбачає розуміння взаємозв’язку та взаємозалежності  мікро- та макроявищ. Скажімо, ринок праці є ринком одного з ресурсів, а тому досліджуєть¬ся в мікроекономіці. Разом з тим — це одна з основ¬них проблем макроекономіки, оскільки вона пов'язана з безробіттям та соціальною стабільністю суспільства в цілому.

Досить поширеним серед неспеціалістів є  ототожнювання мікроекономіки з  економікою підприємства. Насправді ж ці науки лише частково перехрещуються: Обидві вивчають прийняття рішень підприємствами  щодо своєї ринкової поведінки. Разом з тим, кожна з них має свої специфічні проблеми, яких значно більше. Наприклад, мікроекономіка вивчає поведінку  домогосподарств , споживацькі переваги, ринковий попит і ринкову пропозицію , залишаючи поза увагою питання самого організаційного механізму прийняття рішень  на підприємствах, їх організаційного механізму прийняття  рішення на підприємствах, їх  організаційні форми, показники  фінансового стану  підприємства тощо, що вивчають в курсі економіки підприємства. 

Як економічна наука мікроекономіка шукає від¬повіді на основні запитання, що постають перед будь-якою економічною системою. Це насамперед запитан¬ня “що виробляти?”. У виробника завжди є можли¬вість альтернативного виробництва. Для вибору прий¬нятного варіанта виробництва потрібно пізнати потре¬би споживача, задоволення яких є кінцевою метою всякого виробництва. Тому однією з ключових проб¬лем мікроекономіки є вивчення мотивів поведінки споживачів, теорія споживацького вибору.

Інше запитання, на яке намагається відповісти мікроекономіка, — “як виробляти?". Виробник має вирішити, які ресурси та в якій кількості залучати до виробничого процесу. Досліджуючи теорію виробниц¬тва, мікроекономіка допомагає з'ясувати механізм розподілу ресурсів між підприємствами та галузями виробництва.

Не залишається поза увагою мікроекономіки  й запитання “кому і які результати принесе виробництво?”. Це пов’язане з вивченням доходів та їх розподілом  на поточне та перспективне споживання.

Пошук відповідей на перелічені запитання дає змогу мікроекономіці реалізувати, зокрема, такі функ¬ції:

1.  Пояснення явищ які спостерігаються. Будь-яка наука має свої теоретичні постулати як вихідні позиції, взяті за аксіоми. Скажімо, для математики це — поняття точки, відштовхнувшись від якого можна визначити, що таке лінія, площина, фігура тощо. Для мікроекономіки такою “точкою” є теза, що при виборі варіантів  поведінки економічні суб’єкти мають на меті максимізацію свого зиску. Звичайно, у  життя ми  зустрічаємося  з ірраціональною поведінкою суб’єктів. Однак її  можна розглядати  як відхилення  від норми. Більшості господарюючих об’єктів  властива раціональна поведінка.

Зиск може бути як поточним, так і перспектив¬ним. Для економічного життя характерна супереч-ність між поточним та перспективним зиском, що на¬зивається "ефектом Робін Гуда". Грабуючи багатих купців та роздаючи їхнє майно бідним. Робін Гуд по¬ліпшував життя бідних. Однак, зрештою, купці вза¬галі припинили постачання товарів у цю місцевість, що призвело до різкого зростання цін та погіршення життя бідних.

2. Прогнозування поведінки економічних суб'єк¬тів. Результативність реалізації цієї функції мікро-економіки залежить від точності вихідних положень, які покладено в основу прогнозу. Ними є сформульо¬вані під час досліджень економічні закономірності. Користуючись закономірностями, вивченими в курсі мікроекономіки, для прогнозування поведінки еконо¬мічних суб'єктів, потрібно розуміти, що ці закономір¬ності діють як тенденції і не обов'язково спрацьову¬ють у кожному конкретному випадку.

Пояснення економічних явищ та прогнозування поведінки  належить до так званого  позитивного аналізу. До мікроекономічних проблем можна підходити також з позиції нормативного аналізу. Що передбачає оцінку правильності чи не правильності дій і відповідає на запитання “як має бути?”. Однак такий підхід тісно пов’язаний з економічною політикою і виходить за рамки завдань навчального курсу мікроекономіки.