2. У цьому параграфі вивчення пропозиції праці проводиться водночас з аналізом попиту на нього для пояснення того, яким чином визнається заробітна плата.

Хоча ми переважно будемо використовувати приклади з трудовими ресурсами, значна частина аналізу може пуги застосована і для інших факторів виробництва. Однак, коли мова Гіде про пропозицію на ринках ресурсів, ми не можемо робити таких узагальнень, тому що обставини, які впливають на пропозицію, різні для різних факторів виробництва.

Пропозиція ресурсу на галузевому ринку залежить від рішень власників: якщо ціна на ринку вища від альтернативних доходів, ресурс продається на даному ринку. Перевищення отримуваними доходами альтернативних витрат утворює ренту власників ресурсу. Альтернативні витрати продавців ресурсу визначають мінімальну ціну, за якою ресурс може бути запропонований на даному галузевому ринку. Якщо ціна буде нижчою за мінімальну ціну пропозиції, то власники ресурсу нададуть перевагу або пропозиції його на інших ринках, або взагалі утримаються від продажу. Тому таку ціну називають ціною відмови (reservation price).

Крива ринкової пропозиції ресурсу в короткостроковому періоді, як правило, має крутий висхідний вигляд. Якщо галузь  або галузі національної економіки  почнуть  різко  збільшувати  попит, то не  уникнути  зростання цін на ресурс за обмеженого збільшення пропозиції.

На перший погляд здається, що пропозиція факторів виробництва в суспільстві фіксована і визначається в кожний даний момент часу чисельністю населення, територією, виробничими фондами. Проте існує різниця між сукупними запасами фактора виробництва та його пропозицією на ринку.

Розглянемо індивідуальну функцію пропозиції праці. Будемо виходити з того, що при визначенні обсягу пропозиції праці індивід Уводиться так само, як при визначенні обсягу попиту на блага, тобто прагне  максимізувати свою функцію корисності.

Вільний від роботи час індивід розглядає як благо хоча б тому, що воно необхідне для споживання всіх інших  благ. Оскільки загальний час обмежений, то  кожна година праці скорочує вільний час, а отже , і добробут суб’єкта. Щоб наочно уявити вплив  вільного часу на добробут  індивіда, побудуємо його карту байдужості в просторі двох благ: вільного часу (F) і грошей (M), які виражають  усі інші блага .

Карта байдужості  характеризує переваги суб’єкті щодо різних комбінацій  вільного часу і грошей. Випуклість кривих байдужості до початку координат  вказує  на те, що збереження добробуту  індивіда додаткової години  вільного часу  повинно компенсуватися  всезростаючою  сумою грошей. Чим далі знаходиться крива байдужості від початку координат, тим вищий рівень добробуту вона зображає.

Якщо задана ціна праці, тобто кількість грошей, яку отримують за її одиницю, то можна дізнатися, скільки праці захоче продати індивід. Позначимо ставку погодинної зарплати й-. Тоді грошовий заробіток індивіда визначатиметься за формулою W = - (24 - F) w.

Денний заробіток індивіда поданий графічно, утворює  пряму заробітної плати. Кожна точка цієї прямої  показує доступні  індивіду за даної ставки заробітної плати варіанти  поєднання  вільного часу і грошей.

Кожна  точка кривих байдужості показує бажані для індивіда поєднання  цих же благ (вільного часу і грошей). Наклавши пряму заробітної плати на карту байдужості індивіда , яку кількість, праці він запропонує (від якої кількості вльного часу відмовитися) за ціни  праці.

На графіку зображено реакцію індивіда на підвищення ціни праці. Підвищення парці, що збирається  поворотом лінії зарплати за годинниковою стрілкою, спонукала індивіда  збільшити пропозицію праці за рахунок  скорочення вільного часу на величину F2-F1.

Реакція індивіда на зміну ціни праці, як і на зміну ціни блага, може бути поділена на дві складові - ефект заміщення і ефект доходу.

Щоб виділити ефект заміщення, необхідно  до початкової кривої байдужості  провести дотичну, паралельну  новій лінії зарплати. На графіку ефект заміщення виражається  у збільшенні робочого часу на F2-F0 годин. Підвищення ціни праці за інших різних умов збільшує її привабливість, і індивід в загальному  бюджеті свого часу збільшує частку робочого часу. Ефекти заміщення завжди виявляються однаково: із зростанням ставки зарплати пропорція праці збільшується, а з зниженням ціни парці скорочує її пропозицію. 

Підвищення ціни праці означає зростання добробуту суб'єкта, який має певну кількість праці. На графіку це виражається в пере¬воді на більш віддалену від початку координат криву байдужості. Із зростанням добробуту цінність вільного часу для індивіда зростає, і він замінює частину робочого часу дозвіллям. Тому ефект доходу при збільшенні ставки зарплати виражається у зменшенні пропозиції праці. У випадку, зображеному на графіку , ефект доходу дорівнює різ¬ниці  F1-F0 . Коли ефект доходу за абсолютною величиною перевищує ефект заміщення, підвищення ставки зарплати супроводжується зниженням пропозиції праці. Це має місце за високих ставок зарплати. Тому індивідуальна  пропозиція парці має вигляд кривої, що вигинається назад.

Зростання оплати праці до W0 збільшує пропозицію парці. Коли зарплата знаходиться між W0 та W1, ефект доходу точно компенсує ефект заміщення,  і пропозиція праці зовсім не еластична. Коли погодинна оплата стає більшою ніж W1, то зростання зарплати призводить до зменшення пропозиції послуг праці на ринку, і крива пропозиції вигинається назад