Тема 4. Індивідуальні експертні методи.

Індивідуальні експертні методи

Питання теми

1. Методи експертних оцінок.

2. Метод інтерв’ю.

3. Написання сценарію.

Основні терміни теми: індивідуальні експертні методи, експерт, експертна оцінка

1. Методи експертних оцінок

Прогнозні експертні оцінки відображають індивідуальне судження фахівців щодо перспектив розвитку об'єкта і засновані на мобілізації професійного досвіду й інтуїції. Методи експертних оцінок використовуються для аналізу об'єктів і проблем, розвиток яких або цілком, або частково не піддається математичній формалізації, тобто для яких важко розробити адекватну модель. Методи експертної оцінки, що застосовуються в прогнозуванні, поділяються на індивідуальні і колективні.

Індивідуальні експертні методи засновані на використанні думок експертів-фахівців відповідного профілю незалежно друг від друга. Найбільш часто застосовними є наступні три методи формування прогнозу: інтерв'ю, аналітичні експертні оцінки і написання сценарію.

1. Метод інтерв’ю

Метод інтерв'ю передбачає бесіду прогнозиста з експертом, у ході якої прогнозист відповідно до заздалегідь розробленої програми ставить перед експертом питання щодо перспектив розвитку прогнозованого об'єкта. Успіх такої оцінки в значній мірі залежить від здатності інтерв’юіруємого експерта експромтом давати висновок по різних фундаментальних питаннях. Аналітичні експертні оцінки передбачають тривалу і ретельну самостійну роботу експерта над аналізом тенденцій, оцінкою стану і шляхів розвитку прогнозованого об'єкта. Цей метод дає можливість експерту використовувати всю необхідну йому інформацію про об'єкт прогнозу. Свої розуміння експерт оформляє у вигляді доповідної записки.

2. Написання сценарію

Написання сценарію – це метод, за допомогою якого встановлюється логічна послідовність подій з метою показати, як, виходячи з існуючої ситуації, може крок за кроком розгортатися майбутній стан об'єкта дослідження. Опис звичайний відбувається в явно виражених тимчасових координатах. Ця особливість істотна при прогнозуванні в області соціально-економічних проблем, однак для цілей науково-технічних прогнозів уведення явної залежності від часу не завжди обов'язково. Основне призначення сценарію – визначення генеральної мети розвитку об'єкта прогнозування, виявлення основних факторів фону і формулювання критеріїв для оцінки верхніх рівнів «дерева цілей». У сценарії використовуються заздалегідь підготовлені прогнози і матеріали по розвитку об'єкта прогнозування. Розробка сценарію примушує дослідника займатися деталями і процесами, що він міг би легко упустити, якби обмежився абстрактними розуміннями.

Сценарій повинний бути написаний так, щоб після ознайомлення з ним стала ясна генеральна мета проведеної роботи у світлі політичних, ідеологічних і соціально-економічних задач на прогнозований період.

Сценарій є тією інформацією, на підставі якої буде проводитися вся подальша робота, тому фахівці, що розробляють його, повинні при роботі використовувати право консультацій з необхідними фахівцями, користуватися матеріалами галузевих інститутів інформації, вимагати необхідні довідки від установ. Сценарій у готовому вигляді повинний підлягати аналізу. З подальшого розгляду виключається все те, що, на думку фахівців, достатньо забезпечено на розглянутий період, тобто знаходиться на високому рівні розвитку. На підставі аналізу інформації, що придатна для майбутнього прогнозу, формулюються мета, критерії, розглядаються альтернативні рішення.

При розробці сценарію, якщо в ній бере участь група фахівців, завжди виникає невизначеність, зв'язана із суб'єктивністю їхніх суджень. Цінність сценарію тим вище, чим менше ступінь невизначеності, тобто чим більше ступінь погодженості думок експертів. Тому не можна упускати з поля зору наступні питання: наскільки велика існуюча невизначеність? Що варто зробити, щоб її зменшити? Яка очікувана ступінь зменшення невизначеності при продовженні розробки?

Основними перевагами розглянутих методів є можливість максимального використання індивідуальних здібностей експерта і незначність психологічного тиску, що має вплив на окремого працівника. Однак ці методи мало придатні для прогнозування найбільш загальних стратегій через обмеженість знань одного фахівця-експерта про розвиток суміжних областей науки.