Тема 12. Верифікація результатів прогнозування.

Верифікація результатів прогнозування

Питання теми

1. Поняття верифікації.

2. Методи верифікації.

3. Зміст верифікації у процесі дослідження майбутнього.

4. Методологія оцінки якості прогнозів.

5. Вимоги до критерію і процедури верифікації прогнозу.

Основні терміни теми: верифікація, точність, обґрунтованість прогнозу, методи верифікації, якість прогнозу.

1. Поняття верифікації

У сучасній прогностиці поняття верифікації трактується як оцінка вірогідності і точності або обґрунтованості прогнозу. Відомі методи верифікації спрямовані, у більшій мірі, на оцінку методу прогнозування, з використанням якого був отриманий той або інший прогнозний результат, чим на оцінку якості самого прогнозного результату. Однак і ця проблема в методах верифікації не вирішується повною мірою, тому що якість роботи методу можна оцінити тільки стосовно до якості використовуваної інформації, тому що той самий метод може видати рівно ймовірно достовірний і недостовірний результат у залежності від якості прогнозу інформації, яка використовується. Що ж стосується оцінки вірогідності і надійності самого прогнозу, то збіг прогнозних результатів, отриманих різними методами, з різних джерел і т.д. ще не свідчить про надійність і якість прогнозу, тому що останнє залежить від того, яке рішення було прийнято на основі розробленого прогнозу.

У зв'язку з цим виникають дві проблеми: як оцінити якість прогнозу до його реалізації і чи можна вважати достовірним прогноз, що не виправдався. На перше питання теорія прогностики відповіді поки не дає. На друге питання відповісти однозначно не можна. Прогноз повинен допомагати приймати раціональні рішення. Якщо прогнозист не контролює прогнозованих явищ, то прогноз тільки тоді достовірний, коли він збігається з очікуваннями прогнозиста. У реальній практиці, особливо в області науково-технічного прогнозування, особа, яка приймає рішення (ОПР), у значній мірі контролює прогнозовану ситуацію. У цьому випадку існує взаємозв'язок між вірогідністю прогнозу і його корисністю, що залежить від ступеня управління ситуацією фахівцем, що приймає рішення. При цьому можливі три типи ситуацій:

1) ОПР зовсім не керує розвитком події (процесу), тобто не має ніяких можливостей впливати на неї. У цьому випадку вона змушена пристосовуватися до результату, намагаючись максимізувати одержання переваг від успішного результату події, або мінімізувати збиток від несприятливого результату. Якщо такий прогноз виявиться недостовірним, то він не буде корисним для даного фахівця.

2) ОПР цілком керує розвитком події. У цьому випадку прогноз їй не потрібний, тому що результат події відомий і визначається самим фахівцем.

3) ОПР частково може контролювати результат події. У даній ситуації прогноз особі необхідний. При цьому прогноз може виявитися корисним навіть, якщо він не виправдався. Наприклад, одержавши прогноз подій, який намічає небажаний напрямок перспективного розвитку, ОПР може вжити протидіючі заходи, щоб прогноз не виправдався. Такий прогноз називають самодеструктивним. Він правильний за умови, що ОПР вважала його правильним, але раціонально йому протидіяла, використовуючи більш велику інформацію. Якщо, навпаки, прогноз пророчив хід подій, що влаштовує ОПР, то остання може використовувати свої можливості для збільшення імовірності правильного прогнозу. Такий прогноз називають таким, що самореалізується. Таким чином, показником цінності прогнозу є не тільки його вірогідність (правильність), але і корисність для фахівця, що приймає рішення. Така точка зору відкриває можливість для оцінки якості прогнозу в період його розробки (тобто до реалізації прогнозу). Мова йдеться про оцінку прогнозу на основі його корисності для ухвалення рішення в залежності від обґрунтованості логічної структури, що використовувалась при прогнозуванні, за допомогою якої в прогнозі минуле з'єднується з майбутнім, і ступеня використання наявної інформації. На основі цього критерію розробляється метод оцінки, який відомий за назвою «опитувальна модель».