95. Процесуальне право в 1941-1945 рр.

 Кримінально-про­цесуальне законодавство СРСР, яке діяло до віини, не мало достатньо норм, пристосованих до умов воєнного часу.

22 червня 1941 року Президія Верховної Ради СРСР затвердила "Положення про військові трибунали в місце­востях, оголошених на воєнному стані і в районі воєнних дій". За цим Положенням військові трибунали розгляда­ли справи у складі трьох постійних членів суду після 24 годин після вручення копії звинувачувального висновку. Судові справи в трибуналах розглядалися без участі народ­них засідателів, без прокурора і адвоката. Особиста участь свідків у судовому засіданні вважалась необов'язковою. Вироки військових трибуналів касаційному оскарженню не підлягали і могли бути скасовані чи змінені тільки в порядку нагляду. Про кожний вирок, що засуджував до вищої міри покарання, військовий трибунал негайно по­відомляв голову Військової колегії Верховного Суду СРСР і головного військового прокурора Червоної Армії або Вій­ськове-Морського флоту. В разі неодержання протягом 72 годин повідомлення про припинення виконання вироку такий приводився в дію.

Цим Положенням керувалися не тільки військові три­бунали, але й загальні суди незалежно від місця їх діяль­ності.

Щодо вимог процесуального законодавства відносно за­безпечення повного, всебічного і об'єктивного розслідуван­ня всіх обставин справи, вірне її вирішення по суті, охоро­ну прав учасників процесу, то їх значення під час війни було чисто формальним. Продовжував активно діяти позасудовий репресивний апарат.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 
100 101 102 103 104 105 106  Наверх ↑