56. Кримінальне право в 1 половині 19 ст.

Найінтенсивніше розвивалося царське законодавство у галузі кримінального права. Були видані законодавчі ак­ти, проводилася подальша його кодифікація. У 1866 р. Здійснена нова редакція Уложення про покарання кримі­нальні та виправні у зв'язку з проведенням селянської реформи, реформи поліції, судової реформи і деякими змінами каральної політики. Починаючи з 1863 р., на під­ставі указу «Про деякі зміни в існуючій нині системі покарань кримінальних і виправних» було обмежено за­стосування тілесних покарань, але він не поширювався на волосні суди, створені згідно з реформою 1861 р., які широко застосовували покарання палицями. Уложення 1866 р. Вилучило тілесні покарання із загального переліку покарань, але його ст. 78 допускала можливість заміни тюремного ув'язнення покаранням палицями. Чимало ста­тей про незначні злочинні дії перенесено до Статуту про покарання, що накладаються мировими суддями 1864 р., внаслідок чого в Уложенні редакції 1866 р. Залишилося 1711 статей. У 1885 р. З'явилася чергова редакція Уло­ження з новими складами державних злочинів, поява яких безпосередньо зв'язана з розвитком національно-визволь­ної боротьби у Росії. У 1875 р. Був затверджений Військо­вий статут про покарання, а 1886 р. — Військово-морський статут про покарання. Останні два кодекси застосовува­лися не тільки до військовослужбовців, а й до цивільних осіб при звинуваченні у політичних злочинах, вчинених під час оголошення про воєнний стан або становище по­силеної чи надзвичайної охорони у даній місцевості. В останньому десятиріччі XIX ст. Був підготовлений новий кримінальний кодекс — Кримінальне уложення. Його за­тверджено 1903 р., але в дію вводилися тільки окремі статті та глави. Загалом продовжувало діяти Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р. Зі змінами і доповненнями у редакції 1885 р.

Посилення каральної політики царизму в Україні, як і в інших національних районах, поєднувалося з широ­кою репресивною діяльністю адміністративно-поліцейських органів. Норми, що встановлювали адміністративну від­повідальність, були здебільшого зосереджені в актах, які визначали компетенцію губернаторів і поліції. Чільне місце серед них посідало Положення про заходи до охо­рони державного порядку і громадського спокою 1881 р. На його підставі губернатори застосовували такі види ад­міністративних стягнень, як грошові штрафи, арешт, ув'язнення в тюрму або фортецю. До селян адміністра­тивні стягнення у вигляді арешту застосовували земські начальники, посади яких створено 1889 р.