59. Суспільний лад України на початку ХХ ст.

Після знищення залишків автономії України у складі Російської імперії суспільний лад приводиться у відпо­відність до суспільного ладу Росії. Офіційно все населення Російської імперії складалося з чотирьох станів — дворян­ства, духовенства, селянства (сільських обивателів) та міських жителів (міських обивателів).

Дворянство. Процес зрівняння української шляхти в правах з російським дворянством, започаткований ще в другій половині XVII ст., продовжується і в XIX ст. Окрім загальноросійського законодавства, приймається ряд за­конів, які прямо адресувалися українському дворянству і були спрямовані на підтвердження його прав. У 1835 році приймається указ "О Малороссийских чинах, дающих право на действительное или потомственное дворянство". Він затверджував станові привілеї та пільги за козацькою стар­шиною та її нащадками.

Після поразки польського повстання 1830 року царський уряд більш прискіпливо ставиться до дворянства Пра­вобережної України. Указ 1831 року "О разборе шляхтьі в западньїх губерниях й об устройстве сего роду людей" виз­навав за ними права дворянства тільки в тому випадку, якщо вони доведуть своє дворянське походження. Землі тієї шляхти, яка приймала участь у повстанні, передавали­ся російським дворянам, внаслідок чого їхня загальна кіль­кість в українському суспільстві зросла.

У першій половині XIX ст. Дворянство Російської імперії продовжує зміцнювати своє становище. Дворяни володіли 70 відсотками українських земель, в Західній Україні — 44 відсотками.

Закон 1827 року надавав дворянам право створювати фабрики, заводи та майстерні не тільки в селах, як це було передбачено раніше, айв містах.

У 30—50-х роках кількість дворян, які скористались цим законом, зростає. Переважно їхня діяльність зосереджува­лася в цукроварінні та ґуральництві. Поміщики були та­кож організаторами великих винокурних підприємств, що грунтувалися на комерційній основі. Вдаючись до підприєм­ництва, частина дворянства України все більше обуржуаз-нювалася, хоча її зв'язки із застарілими структурами су­спільства залишалися ще досить міцними.

Після селянської реформи 1861 року дворянство Украї­ни, як і все дворянство Російської імперії, вступило у пе­ріод кризи і розладу. Неспроможність більшої частини дво­рянства перебудуватися в нових економічних умовах при­вела до втрати ним на кінець XIX ст. Значної кількості земель. Але цей факт ще не дає підстав для висновку про занепад дворянства.

Під час буржуазно-демократичної революції 1905—1907 років дворянство створює свої політичні партії. Перш за все це конституційно-демократична партія (кадети) і "Союз 17 октября" (октябристи). Соціальну базу партії кадетів складали поміщики, промислова та банківська буржуазія.

Отже, робимо висновок, правове становище дворянства України за винятком втрати ним влади над особою селя­нина не змінилось. Привілеї дворянства, встановлені ще законодавством Катерини II, не втратили сили і на почат­ку XX ст. Дворянство продовжує залишатись найбільш привілейованим станом в країні.

В умовах становлення товарного виробниц­тва відбувалося народження соціальної групи населення — буржуазії. Буржуазні прошарки рекрутувалися з різних соціальних станів: дворян, селян, міщан, купців, що йшли шляхом підприємництва.

Ліберально-монархічна буржуазія та буржуазна інтелі­генція зосередилися в партії кадетів, велика промислова та банківська буржуазія — в партії октябристів. Роль бур­жуазії в політичному житті починає зростати. Із створен­ням Державної Думи і перебудовою державної ради бур­жуазія вперше одержала право брати участь в органах державної влади.