83. Кодекс законів про народну освіту 1925 р.

Освіту біль­шовицька партія вважала "знаряддям комуністичної пе­ребудови суспільства". Мабуть тому така увага приділяла­ся вихованню і освіті підростаючого покоління і всіх тру­дящих.

22 листопада 1922 року приймається Кодекс законів про народну освіту УСРР. Цікаво, що подібного кодексу в РСФРР на той час не існувало. Хоча, знову ж таки, в основу цього Кодексу були покладені законодавчі акти РСФРР 1918 року про єдину трудову школу, ряд інших постанов уряду РСФРР з питань народної освіти. В даному випадку можемо гово­рити про часткову рецепцію.

Кодекс закріпив систему освіти і виховання, її органі­заційні форми, визначив завдання, методи і перспективи діяльності в цьому напрямку.

Кодекс законів про народну освіту УСРР складався з чотирьох книг:

1. Організація управління і постачання в народній освіті.

2. Соціальне виховання дітей.

3. Професійна і спеціально-наукова освіта.

4. Політична освіта і виховання дорослих. Всього в Кодексі було 767 статей (параграфів). Основою побудови виховних і культурно-освітніх за­кладів Кодекс вважав: 1) трудовий процес як підвалини виховання і пізнання; 2) різноманіття життєвих потреб як мета виховного процесу; 3) практика, яка спрямована не тільки на пояснення світу, а й на його зміну (пар. 5). Ко­декс проголосив право всіх громадян на вільний доступ до знань, наук і мистецтва у всіх культурно-освітніх закладах держави (пар. 7). Соціальне виховання дітей і профе­сійна освіта юнацтва і молоді до 17 років включно оголо­шувались загальними, обов'язковими, безкоштовними і сумісними для обох статей (пар. 17). Проте до повного проведення загального, обов'язкового виховання і навчан­ня встановлювалось, що в культурно-освітні заклади в пер­шу чергу приймаються пролетарі й незаможники (пар. 18). Навчально-виховні заклади УСРР повинні бути трудови­ми колективами, які б поєднували виховання і навчання з продуктивною працею (пар. 33).

Кодекс законів про працю УСРР 1922 року відіграв знач­ну роль в формуванні культурно-освітніх закладів, у підго­товці необхідних умов для проведення так званої культур­ної революції. У середині 30-х років застосування Кодек­су припинилося, хоча формально він і не був скасований.