105. Декларація про державний суверенітет

16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет Украї­ни. Із 385 депутатів, присутніх у цей день на засіданні, "за" проголосували 355, "проти" — чотири, не взяли участь у голосуванні — 26.

Декларація складалася зі вступу (преамбули) та десяти розділів: самовизначення української нації; народовлад­дя; державна влада; громадянство Української РСР; тери­торіальне верховенство; економічна самостійність; еколо­гічна безпека; культурний розвиток; зовнішня і внутріш­ня безпека; міжнародні відносини.

Декларація проголосила державний суверенітет Украї­ни, як "верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах".

У Декларації визначалося, що Україна як суверенна держава розвиватиметься в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією невід'ємного права на са­мовизначення. Будь-які насильницькі дії проти національ­ної державності України з боку політичних партій, гро­мадських організацій чи окремих осіб переслідуються за­коном. "Громадяни республіки всіх національностей ста­новлять народ України". Народ України є єдиним джере­лом державної влади.

Українська держава "забезпечує рівність перед законом усіх громадян Республіки, незалежно від походження, со­ціального і майнового стану, расової та національної при­належності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релі­гійних переконань, роду і характеру занять, місця прожи­вання та інших обставин". Україна є самостійною у роз­в'язанні будь-яких питань свого державного життя, а дер­жавна влада здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову; найвищий нагляд за точ­ним і однаковим виконанням законів у державі здійснює Генеральний прокурор.

Територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена чи використана без її згоди.

Національним багатством країни володіє, користується і розпоряджається тільки народ України. Вона самостійно встановлює порядок організації охорони природи і поря­док використання природних ресурсів, може заборонити будівництво й припинити функціонування будь-яких підприємств, установ та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.

Україна "самостійна у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гаран­тує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку. Українська РСР забезпечує національно-культур­не відродження українського народу, його історичної свідо­мості та традицій, національно-етнографічних особливос­тей, функціонування української мови у всіх сферах су­спільного життя".

Досить важливим і новим у конституційному законо­давстві України є такий пункт: держава виявляє піклу­вання про задоволення національно-культурних потреб ук­раїнців, котрі проживають за її межами. Та дуже цікавим є те, що Україна має право на повернення у власність на­роду національних, культурних та історичних цінностей, що знаходяться за межами України.

Україна також має право на власні Збройні сили, внут­рішні війська та органи державної безпеки; вона "урочис­то проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї".

В останньому розділі підкреслювалося, що Україна є суб'єктом міжнародного права, здійснює безпосередні зно­сини з іншими державами, укладає з ними договори, об­мінюється дипломатичними, консульськими, торговельни­ми представництвами, бере участь у діяльності міжнарод­них організацій тощо. Вона виступає рівноправним учас­ником міжнародного спілкування, активно зміцнює загальний мир і міжнародну безпеку, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських струк­турах.

Українська держава визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішнього — дер­жавного права.

Відносини України з іншими радянськими республіка­ми "будуються на основі договорів, укладених на принци­пах рівноправності, взаємодопомоги і невтручання у внут­рішні справи. Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укла­денні міжнародних угод".

Отже, Декларація послужила правовою основою проце­су незалежного державотворення України, всього подаль­шого законодавства. Вона надихнула демократичні сили України на подальшу боротьбу з комуністичним режимом. Своєрідним піком протистояння комуністичної влади і демократії стало голодування студентів у жовтні 1990 року у Києві.