102. Кримінальне право і кримінальний процес в 50-60-х рр..

Розвиток кримінального права в перший повоєнний період характеризувався скасуванням норм воєнного часу. В ознаменування перемоги Президія Верховної Ради СРСР 7 липня 1945 року прийняла указ "Про амністію в зв'язку з перемогою над гітлерівською Німеччиною". Були звільнені від відбуття покарання особи, засуджені до позбавлення волі терміном до 3 років. Від відбуття покарання повністю звільнялись особи, засуджені за злочини, пов'язані з умовами воєнного часу, а також умовно. Наполовину скорочувався термін покарання для осіб, засуджених на термін більше 3 років.

Наступна амністія була оголошена 27 березня 1953 року. Від відбуття покарання звільнялись особи, засудженні до позбавлення волі на термін до 5 років, чоловіки — старші 55 років, жінки — старші 50 років, неповнолітні — до 18 років, а також особи з невиліковуваними хворобами. За­судженим на термін більше 5 років покарання скорочува­лося наполовину. Важливе значення мала амністія грома­дян, які співпрацювали у роки війни з німцями (вересень 1955 року). Адже чимало українців, особливо мешканців західних областей, нерідко безпідставно звинувачених у "посібництві ворогові", було вислано в Сибір або інші відда­лені райони СРСР. Тоді ж були достроково звільнені ні­мецькі військовополонені, засуджені радянським судом за вчинені ними у роки війни злочини.

26 травня 1947 року приймається Указ Президії Вер­ховної Ради СРСР "Про відміну смертної кари". За злочи­ни, що передбачали смертну кару, вона замінювалась поз­бавленням волі на 25 років у виправно-трудових таборах.

Проте незабаром указом від 12 січня 1950 року смертна кара була відновлена до зрадників Батьківщини, шпигунів, диверсантів.

Більш жорстокими стають кримінальні норми, спрямо­вані на боротьбу зі злочинами проти життя, здоров'я, сво­боди, гідності особи, проти соціалістичної особистої влас­ності.

Десталінізація принесла звуження сфери кримінальної відповідальності. Більше уваги став звертати законодавець на запобігання злочинності.

Разом з тим законодавець посилив покарання за злочи­ни проти життя. ЗО березня 1954 року приймається указ Президії Верховної Ради СРСР "Про посилення кримі­нальної відповідальності за навмисне вбивство", яким бу­ло відновлено застосування смертної кари до навмисних вбивць.

У відповідності з законом від 11 лютого 1957 року, 25 грудня 1958 року приймаються Основи кримінального за­конодавства Союзу РСР і союзних республік, які склада­лися з чотирьох розділів, що містили 47 статей. Основи визначали завдання і основи кримінальної відповідальності, порядок дії кримінальних законів в часі та просторі, роз­кривали зміст злочину, встановлювали перелік покарань, порядок їх призначення тощо. Фактично, Основи містили в собі загальну частину кримінального кодексу.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 вересня 1945 року була скасована широка підсудність справ військовим трибуналам. У 1953 році була ліквідована Особлива нарада, орган, який мав право на по-засудову репресію. Згодом відміняються постанова ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 року про порядок ведення справ "щодо підготовки і здійснення терористичних актів" та постанови від 14 вересня 1937 року про зміни в кримі­нально-процесуальних кодексах, за якими не дозволялися касаційні скарги у справах про шкідництво, терор та ди­версії.

В зв'язку з затвердженням у 1955 році Положення про прокурорський нагляд були внесені відповідні зміни у чинне кримінально-процесуальне законодавство. Важливим актом у галузі кримінального судочинства стали Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік, прийняті 25 грудня 1958 року. Вони складалися з б розділів. У відповідності з Основами 28 грудня 1960 року Верховна Рада УРСР затвердила Кримінально-процесуаль­ний кодекс УРСР.

Головними складовими частинами КПК УРСР були по­ложення:

— про порушення кримінальної справи;

— дізнання і попереднє слідство;

— про провадження справ у суді першої інстанції;

— про провадження справ у касаційній і наглядовій інстанціях;

— про виконання вироків, ухвал і постанов суду;

— про застосування примусових заходів медичного ха­рактеру.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 
100 101 102 103 104 105 106  Наверх ↑