7.5. Мислення як аналітико-синтетична діяльність мозку: асоціативність, судження, умовиводи, розуміння, уява.

Мислення - процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.

Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними.

Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності.

Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання.

Критерій його істинності - суспільна практика.

Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами.

Поняття - це відображення загальних і притому суттєвих властивостей предметів і явищ дійсності.

Процес мислення являє собою перехід суб'єкта від наявних до нових знань.

Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції):

• аналіз;

• синтез;

• абстрагування;

• узагальнення;

• класифікацію.

Аналіз - це розчленування в думці предмета, явища або поняття і вирізнення окремих його частин, ознак або властивостей.

Синтез - це поєднання в думці окремих елементів, частин, ознак у єдине ціле.

Порівняння - встановлення подібності й несхожості між предметами або явищами дійсності.

Абстрагування - відволікання від несуттєвих ознак і виокремлення самих лише суттєвих особливостей групи предметів або явищ.

Асоціативність мислення, судження, умовиводи, розуміння

Без асоціацій мислення не буває. Розрізняють три типи асоціацій:

• за суміжністю;

• за подібністю;

• за контрастом.

Асоціаціями називаються елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне з'явлене уявлення або поняття викликає інші.

Судження - найпростіший акт мислення, що відображає зв'язки предметів і явищ або певних ознак.

Судження відповідає на запитання, яке виникло в процесі діяльності. Судження - основа розуміння.

Умовиводи - це утворення з декількох суджень нового судження.

Умовивід, який знімає невизначеність і дає відповідь на запитання, усвідомлюється як розуміння.

Розуміння - це пізнання зв'язків між предметами і явищами, що переживається як задоволення пізнавальної потреби.

Індуктивними умовиводами (або індукцією) називається процес переходу одиничних, часткових суджень до загального судження.

Дедуктивними умовиводами (або дедукцією) називається процес переходу від судження, що висловлює якесь загальне положення, до судження, що висловлює вужчі положення або частковий випадок.

Уява як вища форма розумової діяльності

У складній структурі людської психіки є така якість, як уява, або фантазія.

Уява - це психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин через приведення наявних у людини знань у нову комбінацію.

Розрізняють два види уяви - відтворювальну і творчу.

Відтворення залежить від:

• вихідної інформації;

• суми та якості знань людини;

• наявності психологічної установки.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Увага як форма психічної діяльності.

2. Фізіологічний та психологічний механізми уваги.

3. Характеристика мимовільної, довільної та післядовільної уваги.

4. Характерні риси уваги та її детермінованість.

5. Відчуття та його фізіологічний механізм.

6. Класифікація відчуттів.

7. Чутливість та її вимірювання.

8. Сутність основного психофізичного закону (збійну Вебера-Фехнера).

9. Адаптація та її види.

10. Взаємодія відчуттів.

11. Сутність сприйняття як психічного процесу.

12. Види сприйняття залежно від переважної ролі аналізатора.

13. Види сприйняття залежно від співвідношення між подразниками.

14. Сприйняття людиною часу, простору, руху.

15. Помилки (ілюзії) сприйняття. Навести приклади.

16. Поняття про пам'ять як психічний процес.

17. Характеристика психологічних теорій пам'яті (асоціативний напрямок, гештальтизм, теорія діяльності).

18. Фізіологічні та фізичні, біохімічні та хімічні теорії пам'яті.

19. Види пам'яті за характером психічної активності.

20. Поняття про мимовільну та довільну пам'ять.

21. Види пам'яті за тривалістю утримання інформації.

22. Основні процеси пам'яті та їхня сутність.

23. Сутність мислення як вищої форми діяльності мозку.

24. Поняття про основні розумові дії (операції).

25. Асоціативне мислення, його форми.

26. Етапи розумових дій та ухвалення рішення.

27. Уява як вища форма розумової діяльності.