4.7. Формування особистості

Особистість формується в умовах конкретно-історичного існування людини, в діяльності (трудовій, навчальній та ін.). Провідну роль у процесах формування особистості відіграють навчання і виховання, що здійснюються переважно в групах і колективах.

Поняття «формування особистості» вживається у двох значеннях.

Перше - формування особистості як розвиток, процес і результат. У цьому значенні формування особистості є предметом психологічної науки, завдання якої - вияснення того, що є в наявності (експериментально виявляється, знаходиться) і що може бути в особи в умовах цілеспрямованих виховних і навчальних дій.

Це є, власне, психологічний підхід до формування особистості.

Друге значення - формування особистості як її цілеспрямоване виховання.

Це - педагогічний підхід до значення завдань і способів формування особистості.

Педагогічний підхід передбачає необхідність з'ясування, що і як повинно бути сформовано в особистості, аби вона відповідала соціально обумовленим вимогам, що їх пред'являє до неї суспільство.

Педагогічний і психологічний підходи до формування не тотожні один одному, а складають нерозривну єдність.

Нема сенсу вивчати формування особистості з позиції психолога, якщо не знати, якими методами користувалися педагоги і які цілі вони переслідували.

Не менш безперспективною виявилася б робота педагога, якби він не використовував можливості психолога, який має специфічний інструментарій для виявлення реальних інтелектуальних, особистісних, психофізіологічних характеристик школярів і знає причини виникнення та можливі засоби впливу на формування психічних явищ.

Учитель іноді може бачити психологічні наслідки своєї конкретної педагогічної роботи. В одній особі може бути представлений психолог і педагог. Однак він не повинен плутати психологічні й педагогічні методи дії, методи формування особистості, а також сформовані якості.

Наприклад, учень може добре вчитися, але це ще не означає, що цьому учневі слід приписувати всі людські чесноти. Він може бути і запеклим егоцентристом.

Оволодіваючи знаннями, людина пізнає закономірності функціонування матеріального світу на макро- і мікрорівнях, починаючи від руху небесних світил і місця в цьому процесі нашої планети і закінчуючи будовою молекули та атома і взаємодією їх, а також будову і закони функціонування людського організму. Тобто, пізнає саму себе.

Вивчаючи гуманітарні дисципліни, людина пізнає різні цивілізації, їхній розвиток, а також розвиток самої людини в суспільстві, колективі, групі, взаємовідносини між індивідами.

Знання накопичуються, і учень, наприклад, корегує свою поведінку стосовно знань, якими володіє на даний момент. Виробляються нові якості особистості, які, у свою чергу, впливають на перебіг психічних процесів (мислення та ін.). Вищий ступінь мислення відносно самого себе дає змогу вдосконалити механізм уміння - людина виробляє власні методи, стратегії.

Нові, досконаліші форми засвоєння знань дають можливість пізнавати і вищі знання, які корегують, розвивають саму особистість. У такий спосіб відбувається процес формування особистості з допомогою навчання, засвоєння нових знань і включення їх в екзо- та ендопсихіку.