7.2. Відчуття, класифікація відчуттів, закон Вебера -Фехнера, поняття про адаптацію та взаємодію відчуттів.

За характером відображення і місцем розташування рецепторів прийнято поділяти відчуття на 4 групи:

1) Екстрацептивні, які відображають властивості предметів і явиш зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла (зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові). :

2) Інтроцептивні, які мають рецептори, розташовані у внутрішніх І органах і тканинах тіла та відображають стан внутрішніх . Органів (органічні - спраги, голоду тощо).

3) Кінестатичні й статичні, які дають інформацію про рух і положення нашого тіла.

4) Проміжні й самостійні - температурні, вібраційні, рівноваги,

Прискорення, больові відчуття.

Необхідно знати також, що існують тривалість, латентний (прихований) період, післядія відчуттів.

Чутливість органу відчуття визначається мінімальним подразником, який в даних умовах виявляється здатним викликати відчуття.

Мінімальна сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття, називається пиленім абсолютним порогом чутливості.

Нижній поріг відчуттів визначає рівень абсолютної чутливості даного аналізатора.

Між абсолютною величиною чутливості та величиною порогу існує зворотний зв'язок: що менша величина порогу, то вища чутливість даного аналізатора:

Е=1/р,

Де: Е - чутливість,

Р - порогова величина подразника.

Чутливість подразників різна. Зоровий аналізатор найчутливіший. Ми здатні бачити свічку, яка горить, на відстані 27 км.

Абсолютна чутливість має і верхній поріг відчуття.

Верхнім абсолютним порогом чутливості називається максимальна сила подразника, за якої ще виникає адекватне діючому подразникові відчуття.

Величина абсолютних порогів, як нижнього, так і верхнього, змінюється залежно від різних умов: характеру діяльності та віку людини, функціонального стану рецептора, сили й тривалості подразнення і т. Ін.

Мінімальна різниця між двома подразниками, яка викликає ледь помітну різницю відчуття, називається порогом розрізнення, або порогом відмінності.

Поріг відмінності характеризується відносною величиною, постійною для даного аналізатора. Для зорового складає 1 /100; для слухового 1/10; для тактильного 1/30. Але це відношення є справедливим тільки для подразників середньої сили.

Основний психофізичний закон (закон Вебера - Фехнера):

Інтенсивність відчуття пропорційна логарифмові сили подразника:

S = К * lgj + С,

Де: S - інтенсивність відчуття;

J - сила подразника;

Кіс- константи.

Іншими словами, зі зростанням сили подразника в геометричній прогресії інтенсивність відчуття збільшується в арифметичній.

Адаптація, або пристосування - це зміна чутливості органів відчуття під дією подразника. Є три види цього явища:

1. Адаптація як повне зникнення відчуття в процесі тривалої дії подразника (одяг, атмосфера, запах тощо).

2. Адаптація як притуплення відчуття під дією сильного подразника (холодна вода, сильне світло) - негативна адаптація, бо знижує чутливість.

3. Адаптація як підвищення чутливості під впливом дії слабкого подразнювача. Це - позитивна адаптація, бо підвищує чутливість. (Адаптація до тиші).

Взаємодія відчуттів - зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття.

Наприклад: слабкі звукові подразники підвищують чутливість зорового аналізатора, але якщо в якості звукового подразника застосовують голосний шум авіаційного мотора, то погіршується чутливість ока.

 

Сенсибілізація - це підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння.

Фізіологічним механізмом взаємодії відчуттів є процеси іррадіації та концентрації збудження в корі головного мозку, де представлено центральні відділи аналізаторів. Слабкий подразник сприяє іррадіації (поширенню), сильний - концентрації (за І. П. Павловим). Скажімо, як із пред'явленням досліджуваним слів «кислий, як лимон», так і в разі дії на язик лимонного соку змінюється електрична чутливість очей і язика.

Завдяки музикуванню у дітей розвивається звуковисотний слух (управляння).

Синестезія - виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора.

Найчастішими є зорово-слухові синестезії, коли під дією звукових подразників у суб'єкта виникають зорові образи. Згадаймо кольоровий слух у композитора М.А. Римського-Корсакова, О.М. Скрябіна або симфонії фарб художника М.К. Чюрльоніса.