1.2. Мозок, його будова і функції

Людський мозок - це, можливо, найскладніша з живих структур у Всесвіті. Уявімо собі, що наш мозок виповнений мільярдами нервових клітин, кожна з яких - своєрідний передавальний пристрій, з'єднаний багатьма кілометрами живих дротів із тисячами заздалегідь визначеними слухачами.

Таблиця 1

У таблиці 1 наведено деякі дії, контрольовані мозком.

Насправді ж мозкові притаманні значно більше функцій, ніж наведено в таблиці 1. Він виконує безліч дій, які ще менше залежать від нашої активної свідомості.

Звідси мозок - це орган, спеціально пристосований для того, щоб допомагати окремим особам у здійсненні головних життєвих актів.

Мозок міститься всередині черепа і є складовою центральної нервової системи (ЦНС). Другою такою складовою є спинний мозок, що знаходиться всередині хребетного стовпа.

Нерви входять до ЦНС і виходять із неї. Якщо ці нерви лежать поза черепом або хребтом, вони стають складовою периферичної нервової системи.

Деякі компоненти периферичної нервової системи мають досить віддалені зв'язки з центральною нервовою системою. Багато вчених навіть вважають, що вони можуть функціонувати за досить обмеженого контролю з боку ЦНС.

Ці компоненти, які, вочевидь, працюють самостійно, складають автономну, або вегетативну, нервову систему.

Верхню частину головного мозку утворюють великі півкулі, вкриті шестишаровою масою нейронів (близько 10 млрд), що називаються корою. Кора - один із найважливіших (але не єдиний) органів психічної діяльності. Нижче півкуль, у потиличній частині, знаходиться мозочок, функції якого поки що виявлено недостатньо. Відомо, що він відіграє суттєву роль у координації м'язових рухів.

До великих півкуль долучається мозковий стовбур, верхня частина якого - таламус - є «проміжною станцією» для всіх нервових шляхів, що ведуть від спинного мозку до великих півкуль. Його нижня частина - гіпоталамус - містить центри, які регулюють водний обмін, потребу в їжі та інші функції організму.

За сучасними науковими уявленнями спинний мозок і мозковий стовбур здійснюють головним чином ті форми рефлекторної діяльності, які є вродженими (безумовні рефлекси), тоді як кора великих півкуль - це орган набутих за життя форм поведінки, що регулюються психікою.

Значна частина кори великих півкуль належить клітинам, пов'язаним із діяльністю кисті руки, а надто її великого пальця, який у людини протиставлений решті пальців, а також клітинам, пов'язаним із функціями м'язів органів мовлення - губ і язика. Отже, у корі великих півкуль людини найповніше представлені ті органи рухів, яким належить основна функція у праці та спілкуванні.

У сучасних дослідженнях поряд із електричним подразненням мозкового стовбура застосовуються методи запису біострумів, які виникають у ньому довільно, без втручання ззовні. Ці записи показали, що електрична активність мозку не є однорідною.

За характером записів біострумів можна судити про зміни психічного стану людини. Хвилі, що виникають у мозку, являють собою електромагнітні коливання різної частоти. Найповільніші із них спостерігаються тоді, коли людина знаходиться у стані спокою, сидить із заплющеними очима, розслаблена. Та варто їй лише почати думати про якусь проблему, як крива її біострумів негайно почне змінюватися в бік підвищення частоти хвиль.

Мозкові механізми психічних процесів людини мають багато спільного з механізмами психіки тварин. Спільний характер будови і роботи нервової системи н усіх ссавців той самий. Тому, якщо в людини ушкоджено потиличну частину кори, втрата нею зорових відчуттів є неминучою.

Однак ушкодження ділянок мозку, пов'язаних із вищими пізнавальними процесами, має інший характер. У цьому випадку функції ушкодженої ділянки може перебрати інша ділянка. Наприклад, велика пластичність, взаємозамінність властиві нервовій тканині, робота якої лежить в основі розумових і мовленнєвих актів.

У психічному житті людини особлива роль належить лобним часткам, які охоплюють 30% поверхні великих півкуль. Враження лобних часток (унаслідок захворювання, поранення тощо) позначається не на елементарних, а на вищих формах поведінки. Наприклад, хворі із ураженими лобними частками, у яких зберігаються зір, мова і письмо, розв'язуючи арифметичну задачу, не прагнуть проаналізувати її умову, хоча до хвороби подібні задачі легко розв'язували.

З ураженням лобних часток мозку не тільки знижуються розумові здібності, а й відбуваються порушення в особистісній сфері людини. Інваліди, які до захворювання відзначалися тактовністю, врівноваженістю, стають нестримними, запальними, брутальними.

Установлено, що психічні функції певним чином розподілені між правою та лівою півкулями. Обидві півкулі здатні отримувати й переробляти інформацію у вигляді як образів, так і слів, але існує ФУНКЦІОНАЛЬНА АСИМЕТРІЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ - різний ступінь виявленості тих чи інших функцій у лівій та правій півкулях.

Функцією лівої півкулі с читання і рахування, переважне оперування знаковою інформацією (словами, символами, цифрами тощо). Ліва півкуля забезпечує можливість логічних побудов, без яких неможливе послідовне аналітичне мислення. Розлад діяльності лівої півкулі зазвичай призводить до порушення мовлення (появи афазій), блокує можливість нормального спілкування, а за глибокого враження нервової тканини - до значних дефектів розумової діяльності.

Права півкуля оперує образною інформацією, забезпечує орієнтацію в просторі, сприйняття музики, емоційне ставлення до сприйнятих та усвідомлених об'єктів.

Обидві півкулі функціонують у взаємозв'язку. Функціональна асиметрія притаманна тільки людині, формується в процесі спілкування І залежно від переважання функціонування правої чи лівої півкулі впливає на індивідуально-психологічні характеристики особистості.