4.8. Розумове, трудове, моральне, естетичне та фізичне виховання

У процесі формування особистості відділити засоби навчання від засобів виховання вельми проблематично, бо вони виступають у єдності.

Умовно процес виховання поділяють на:

* розумове виховання;

* трудове виховання;

* моральне виховання;

* естетичне виховання;

* фізичне виховання.

Такий поділ є умовним через те, що в процесі формування особистості вихованням усі ці складові присутні більшою чи меншою мірою.

Розумове виховання

Завдання розумового виховання полягає в тому, щоб сформувати в учнів правильне уявлення про навчання як про складний процес, пов'язаний з постійним напруженням волі, необхідністю долати труднощі, виробляти в собі такі позитивні якості, як працелюбство, дисциплінованість, високу свідомість, відповідальне ставлення до праці тощо. Але водночас навчання приносить задоволення й насолоду, якщо воно (і викладання, і учіння) творче, себто вміло кероване викладачем і самокероване учнем.

Трудове виховання

Трудове виховання - це виховання працею, практичною діяльністю. Упродовж довгого часу під цим розуміли скерованість учнів на оволодіння, в основному, робітничими спеціальностями, причому не завжди достатньо кваліфікованими, творчими.

Але праця вченого і в фізичному розумінні не менш тяжка, ніж праця робітника, бо вимагає величезних енергетичних затрат. А праця робітника на верстатах з автоматичним управлінням, операторів на хімічних комбінатах чи операторів ЕОМ вимагає високих знань.

Майстер різьби по дереву, скульптор, художник-кераміст чи килимар - це той же чорнороб. Фізичні зусилля тут ті самі, що й під час копання канави, якщо не більші.

Ось ми, здається, і підійшли до головного.

Не так важливо, якою буде праця - розумовою чи фізичною (суто розумової чи суто фізичної взагалі не існує), вона має бути творчою. У праці продовжуються, закріпляються і формуються нові знання - нова особистість.

Людина повинна бути, як ріка, в яку не можна увійти двічі. Завтра - більш знаючою, вміючою і творчою.

Моральне виховання

Мораль - одна із форм суспільної свідомості, яка означає сукупність певних принципів і правил, норм поведінки людей, регулює їхні стосунки між собою та визначає їхнє ставлення до суспільства й держави.

Моральне виховання завершується формуванням ідеалу, в якому відображено кращі якості людини. Це - складний процес формування моральних понять, поглядів, переконань, зрештою - моральної свідомості, а відтак - системи навичок і звичок моральної поведінки.

Усі чули вислів «Риба гниє з голови». Навряд чи хтось досліджував, звідки гниє риба, але кожен знає, що означає цей вислів.

Мораль існує в суспільстві та залежить від того, яке суспільство, хто його очолює, яка в них мораль, «яку музику вони замовляють». Адже:

• учень наслідує вчителя, його мораль;

• дитина наслідує батьків;

• підлеглий пристосовується і наслідує начальство і т. Д.

Звідки висновок: найкращий засіб формування людини мораллю - це самому бути високоморальною особистістю.

Чи є моральні еталони, зразки, на яких можна рівнятися і цим формувати інших - учнів, наприклад? Є! Але «Не сотвори собі кумира», - застерігає Біблія.

Високоморальні люди в суспільстві є, з них треба брати приклад.

Уся наша цивілізація вже 2000 років спирається на християнську мораль. З огляду на неї функціонують і писані і неписані закони.

Серцевина християнської моралі, загальнолюдських цінностей - 10 заповідей Божих. Це і є еталон, на який слід рівнятися. Подейкують, що якось до У. Шекспіра прийшли молоді літератори і спитали: «Що треба робити, аби стати таким, як Ви?» Геніальний поет і драматург розсміявся: «Я хотів стати Богом, а став усього-на-всього Шекспіром. Тож ким станете ви, якщо хочете бути всього-на-всього мною?»

Загальнолюдські цінності й права викладено в Декларації прав людини, прийнятій ООН і визнаній в Україні,

Естетичне виховання

Основні завдання у сфері естетичного виховання є такими:

• виховувати естетичні почуття через правильне сприйняття прекрасного; глибоке розуміння прекрасного у природі, праці, спілкуванні, особистому житті, мистецтві;

• формувати естетичні погляди, смаки, які досягають своєї завершеності в ідеалі; з цією метою слід збагачувати учнів естетичними й художніми знаннями в царині мистецтв, знарядь праці, побуту;

• розвивати вміння й потребу бачити, знаходити прекрасне в навколишньому житті, помічати красу повсякденного;

• розвивати творчі здібності, уміння й навички; множити красу - посиленою участю в художній творчості, прикладних видах мистецтва;

• сформувати звичку оцінювати всі факти і явища дійсності під кутом зору краси, гармонії та доцільності (предмети, явища, поведінку, вчинки і т. Д.)

Фізичне виховання

Джерела фізичного виховання - в самій природі людини, в необхідності фізичного розвитку організму, всіх його складових - кістяка, мускульної й нервової систем та системи внутрішньої секреції. Фізичне виховання є формою реалізації об'єктивних законів природи в людському організмі.

Завдання фізичного виховання полягає в тому, щоб сприяти фізичному розвиткові людини, водночас справляючи позитивний вплив на вироблення й закріплення моральних і вольових рис характеру, виховання таких якостей особистості, як організованість, свідома дисципліна, наполегливість у процесі долання перешкод, витривалість, мужність та ін.

Крім занять фізкультурою і спортом, фізичне виховання криє в собі санітарно-гігієнічні норми, спеціальні вправи, режим харчування й відпочинку, профілактику захворювань, аутотренінг і т. Ін.

«У здоровому тілі - здоровий дух», - каже народна мудрість.

Фізично розвинута людина матиме позитивні установки до навколишніх. Вона буде до них доброзичливою і привітною з більшою часткою вірогідності, ніж людина хвора і квола.

Через фізичне виховання формуються естетично-художні смаки. Хіба можна сказати однозначно - фігурне катання, гімнастика, спортивний рок-н-рол тощо - це спорт чи мистецтво?

А логічність мислення і розумова реакція, такі необхідні у спорті, хіба не формують особистість?