4.6. Психічні процеси, властивості і стани у структурі особистості

Психічні процеси - динамічне відображення дійсності в різних формах психічних явищ.

Насамперед слід відзначити, що психічні процеси забезпечують зв'язок особистості з дійсністю. Через них формуються властивості особистості.

Утворені властивості, у свою чергу, впливають на перебіг процесів.

Так, у процесі відчуття формуються конкретні сенсорні властивості й цілісна сенсорна організація особистості, яка визначає в подальшому кількісно-якісну характеристику відчуттів.

У процесі розв'язання теоретичних і практичних завдань формується вольова організація особистості, визначаючи, як ухвалюються рішення і як вони реалізуються в житті.

Утворена скерованість особистості веде до вибіркового сприйняття та емоційних реакцій, пов'язаних із ним.

Ось чому людина бачить у дійсності те, що хоче бачити залежно від потреб, інтересів і установок.

Хоча відображення - об'єктивний процес, воно ускладнене суб'єктивними властивостями особистості.

На основі психічних процесів утворюються психічні властивості, певна їх система, яка регулює перебіг психічних процесів. Психічні властивості особистості - це стійкі утворення, які забезпечують певний кількісно-якісний рівень психічної діяльності й поведінки, типовий для індивіда.

Характер перебігу психічних процесів, як і прояв властивостей, залежить від стану психічної активності особистості.

Під психічним станом слід розуміти наявний на даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, що проявляється в підвищеній або пониженій активності особистості.

За визначенням С. Л. Рубінштейна, психічний стан є ефектом психічної діяльності та її тлом.

Справді, відображення якоїсь події - складне явище. Воно криє в собі чимало різних процесів - відчуття і сприйняття, відтворення, мислення, емоції тощо.

Залучені до діяльності сили налаштовують активність особистості на певний лад.

Однак не стільки обсяг, скільки зміст відображуваного має вирішальне значення в настроюванні тонусу психічної активності.

Усвідомлення особистої чи суспільної значимості відображуваного в мозку, себто того, що відбувається, має вирішальне значення для психічної активності.

Наприклад, як думають деякі егоїсти чи бізнесмени: а що я з цього матиму? Тобто, яку вигоду мені принесуть мої дії чи те, що мене просять зробити? Коли є стимул або впевненість у результаті, особа починає активно діяти, - настроюється тонус психічної активності.

Як бачимо, психічний стан детермінований зовнішніми або внутрішніми умовами, однак його динаміка і характер залежать від властивостей особистості.

Приміром, у людини інертного типу нервової діяльності психічний стан виявляється стійкішим порівняно зі станом людини рухомого типу.

Відомо, що критичні зауваження, зроблені на адресу одних людей, мобілізують їхні сили, тоді як такі самі зауваження на адресу інших призводять до зниження тонусу активності, виникнення депресивного стану. Отже, часом краще «розрядитися» (це не означає емоційно, можна через фізичну, скажімо, діяльність), ніж носити негативні емоції в собі.

Чутливість до оцінки, ставлення до неї залежить від таких властивостей характеру, як марнославство, самолюбство, впевненість у собі, від вольових якостей, емоційної реактивності тощо.

Отже, структура психічної діяльності особистості є складною, багатогранною і динамічною. Усі її компоненти взаємопов'язані та взаємообумовлені.

Із розвитком особистості відбуваються і зміни в її психологічній структурі.

Рівночасно структура кожної особистості є відносно стійкою.

Вона містить типові для індивіда системи властивостей, які характеризують її як людину, від якої можна очікувати в тих або інших ситуаціях життя цілком певних вчинків і дій.

Отже, кожна людина є єдністю стійкого і мінливого, і тільки така організація дозволяє людині бути самою собою, проявляти гнучкість і вести спосіб життя, адекватний умовам.