3.4. Психолого-педагогічна тріада: знання, уміння, навички

Знання - категорія, що відображає істотні моменти зв'язку між пізнавальною діяльністю і практичними діями людини.

Знання фіксують результати істинної пізнавальної діяльності.

Знання виражаються у поняттях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях.

Знання матеріалізуються у певні технічні пристрої, технологічні процеси тощо.

Знання перетворюються на переконання і є керівництвом для практичної дії (наприклад, моральні знання).

Знання бувають емпіричні й теоретичні.

Уміння - використання суб'єктом наявних знань і навичок для вибору і здійснення способу дій відповідно до поставленої мети.

Сутністю вміння як психологічного новоутворенння є готовність до продуктивного виконання значною мірою нових завдань.

Сформоване вміння може стати властивістю особистості та умовою набуття нових знань, умінь і навичок, тобто показником інтелектуального розвитку особистості.

Узагальненість умінь виявляється у способах діяльності (навчальної, трудової, професійної) та визначається перенесенням способів дій під час виконання подібних чи різних видів діяльності. Навичка - психічне новоутворенння, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психічної енергії.

Навичка - призвичаєність до певної дії, яка завдяки цьому виконується автоматично, без істотної участі свідомості в її регулюванні.

На етапі вироблення навички свідомість включається, а під час засвоєння функціонування відбувається вже без істотної її участі.

Навички виробляються на основі застосування знань про відповідний спосіб дії, завдяки цілеспрямованим планомірним вправлянням, а відтак - утворюються необхідні стимульно-реактивні зв'язки.

Розрізняють рухові, сенсорні, перцептивні, мовні навички, навички мислення.

Навички є необхідним компонентом уміння.