Цертелєв (Церетелі) Микола Андрійович (1790 - 1869) - фольклорист, один із перших дослідників і видавців української народної поезії.

Народився у м. Хорол, Полтавської області у родині грузинського князя. Попри грузинське походження і російське виховання став глибоким шанувальником культури українського народу.

В 1814 закінчив Московський університет.

У 1819 опублікував у Петербурзі «Опыт собрания старинных малороссийских песен». У передмові збірки зазначав, що українську народну пісню ставить вище найталановитіших романів і поем, оскільки ці пісні демонструють геній і дух народу. Вивчав звичаї українського народу, наголошуючи, що українці завжди відзначались чистотою моралі. Брав участь у роботі громадської організації Вільного товариства аматорів російської словесності. Займався теоретичними проблемами фольклору: вивчав жанрову специфіку, класифікацію фольклорних видів. Засуджував підробки під фольклорно-етнографічні твори, що мали місце в добу романтизму у 1820-40 роках. Вивчав «Слово о полку Ігоревім». У 1830-х почав працювати інспектором Полтавського інституту шляхетних дівчат, помічником попечителя Харківського учбового округу. Підтримував особисті контакти з українськими діячами першої половини 19 ст., зокрема з Т.Шевченком. Сприяв Т. Шевченкові у поширенні на Харківщині «Живописной старины».

Челомей Володимир Миколайович (1914-1984).

Народився у містечку Сідлець Привіслянського краю (сучасна Польща) у родині вчителів. Невдовзі розпочалася Перша світова війна, і сім'я Челомеїв переїхала до Полтави.

Вже у Києві Володимир закінчив 7-річну школу і у 1929 році вступив до автомобільного технікуму. Подальша освіта – на авіаційному факультеті Київського політехнічного інституту (1932 р.) і у Київському авіаційному інституті (КАІ), у який факультет було перетворено у 1933 році.

Достроково закінчивши КАІ у 1937 році, В.М.Челомей працює в Інституті математики АН УРСР та читає лекції в КАІ. У 1939 році захистив кандидатську дисертацію з коливань в авіаційних конструкціях. А у 1940-І941 рр. – наймолодший докторант при АН СРСР. На початку червня 1941 р. захистив докторську, але затвердження у Вищій атестаційній комісії зірвала війна.

У 1959 році В.М.Челомей став Генеральним конструктором і був удостоєний звання Героя Соціалістичної праці. У 1960 р. його КБ розпочало розробку супутників і міжконтинентальних стратегічних ракет. Наприкінці 1963 р. було запущено челомеєвський супутник “Польот-1”, що вперше у світі міг змінювати свою орбіту, тобто був маневруючим.

По смерті Миколи Янгеля (1971) — головний керівник радянської космічної програми.

Щепкін Михайло Семенович (1788 -1863) - визначний актор української та російської сцени.

Народився у с. Красному Курської губернії. у сім'ї селянина-кріпака. Початкову освіту здобув у повітовому училищі в Суджі. Навчання продовжував у Курському губернському училищі. У 1805 почав сценічну діяльність у напівкріпосній трупі Курського театру братів Барсових. У 1818-21 - актор Полтавського театру під керівництвом І.Котляревського. У 1819 були поставлені на полтавській сцені «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» І.Котляревського, в яких Щепкін створив вражаючі своєю правдивістю художні образи виборного Макогоненка і селянина Михайла Чупруна. Актор зумів виявити глибокі знання життя і побуту українського народу, на яких будував образи своїх героїв. Пізніше «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» з великим успіхом ішли на сцені Малого театру в Москві та Александринського театру в Петербурзі. Щепкін переніс на російську сцену справжню українську народність, з усім її гумором та комізмом. Мандруючи по Україні, трупа ознайомлювала глядачів багатьох міст з кращими творами української та світової драматургії.

Він перший заклав основи «театру переживання», перевтілення в сценічний образ. Щепкінський метод розкриття внутрішньої суті сценічного образу підхопили і розвинули його учні й послідовники (М.Кропивницький, М.Заньковецька, М.Садовський, П.Саксаганський).