Метлинський Амвросій Лук'янович (1814—1870) — український поет і етнограф, фольклорист, перекладач, видавець родом з Полтавщини, професор Харківського (1848—1849) та Київського (1849—1854) університетів.

Народився в селі Сарні Гадяцького повіту Полтавської губернії, в сім'ї дрібного поміщика. Вчився спочатку у Гадяцькій повітовій школі, а потім в Харківській гімназії та університеті.

У 1839 році Метлинський видав під псевдонімом Амвросій Могила збірку оригінальних поезій та перекладів «Думки і пісні та ще дещо», виразно позначених рисами романтизму. Пізніше він видав фольклорний збірник «Народные южно-русские песни» (1854), куди ввійшли зібрані ним українські народні пісні.

Свої поезії під псевдонімом А. Могила друкував у багатьох альманахах і збірниках («Молодик», «Сніп»). Збирав український фольклор. У 1854 р. видав цінну книгу «Народные южнорусские песни». Останні роки життя Метлинський провів у Криму (Ялта), де, тяжко хворий, 17 липня 1870 року покінчив життя самогубством.

Мирний Панас (Панас Якович Рудченко; 13 травня 1849-28 січня 1920) - український письменник. Народився в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Незначною була освіта Панаса Рудченка - кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу.

Чиновницька служба Рудченка почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини.

З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті.

Найбільш відомими його творами є “Подоріжжя од Полтави до Гадяча”, “Лихі люди”, “Лихо давнє і сьогочасне”, “Морозенко”, “Повія, Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року. Поховано його в Полтаві. Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, утворено літературно-меморіальний музей. У 1951 році в Полтаві урочисто відкрито пам'ятник письменникові.

Патріарх Мстислав — (*10 квітня 1898, Полтава — †11 червня 1993, Ґрімсбі, Канада, у світі: Скрипник Степан Іванович) Патріарх Київський і всієї Руси-України

Народився у Полтаві, тодішньому центрі українського культурного життя на Лівобережжі, відвідував Першу Полтавську класичну гімназію, продовжував навчання в офіцерській школі в Оренбурзі.

Військову службу відбув у арміях і Росії, і України — до поранення та відступом з українським військом до Польщі, де його інтерновано у Каліші. Був учасником національно-державних змагань 1917-1921 років, служив старшиною для особливих доручень Головного отамана Симона Петлюри, його рідного дядька.

У міжвоєнний період працював у кооперативних установах Галичини і Волині, належав до провідних членів Волинського українського об'єднання, навчався у Школі політичних наук у Варшаві.

У квітні 1942 був висвячений у ієреї, у травні —на єпископа Переяславського УАПЦ. Заарештований гітлерівцями на українських землях та ув'язнений у тюрмах Чернігова і Прилук, з 1944 жив у Варшаві, згодом — у Словаччині, пізніш — у Німеччині, де очолював єпархії в Гессені, Вюртенберзі.

З 1947 року на північноамериканському континенті, обраний первоієрархом Української греко-православної церкви із титулом єпископа Вінніпезького і всієї Канади; з 1949 очолив УПЦ в Америці та добився об'єднання з єпархією архієпископа Іоана Теодоровича на соборі в Нью-Йорку того ж року: Владику Іоана було обрано митрополитом УПЦ у США, а його — заступником митрополита та головою Консисторії. Збудував церковно-меморіальний комплекс у Саут-Баунд-Бруку: тут знаходяться Консисторія, друкарня, бібліотека, музей, духовна семінарія Святої Софії, церква-пам'ятник мученикам за свободу України, редакція журналу «Українське православне слово».

По смерті митрополита Никанора очолив УАПЦ у США та діаспорі в Європі та Австралії, а в 1971 домагався у Константинопольського патріарха повернення УПЦ прав, якими вона користувалась до 1686. Підтримував рух в Україні за відродження Української Автокефальної Православної Церкви, який почався в 1988 році, після святкування 1000-ліття Хрещення Руси-України.

На Всеукраїнському Православному Соборі в Києві 6 червня 1990 року, за участю більш як 700 делегатів з усієї України (серед яких було 7 єпископів і понад 200 священиків), Собором затверджено факт утворення УАПЦ і обрано його Патріархом Київським і всієї України. А вже 18 листопада 1990 року в соборі святої Софії в Києві відбулася його інтронізація: став першим Патріархом УАПЦ.

Помер в канадському містечку Ґрімсбі. Похований у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі, США.