1.2. Міграційна політика Республіки Молдова
Політика регулювання міграційних процесів зазнала певного поступу, що його зумовило переформулювання цілей міграційної політики Республіки Молдова. На першому етапі (1990-1994 роки) міграцію розглядали з погляду державної безпеки, захисту корінного молдовського населення в контексті масової міграції з колишніх радянських теренів. Упродовж 1995-2006 років (другий і третій етапи) концепція міграційної політики не зазнала змін, проте цілі змінилися. Уряд намагається захистити інтереси молдован, які працюють за кордоном.
Останнім часом очевидною стала модифікація зазначеної вище концепції. Міграцію розглядають у питаннях, що стосуються вироблення політики розвитку. Компоненти сучасного етапу (з травня 2006 року) включають: постійне зважування концептуальних підходів щодо регулювання трудової міграції, інституційну реформу, тісну співпрацю з Європейським Союзом, боротьбу з нелегальною міграцією та незаконною транзитною міграцією.
1.2.1. Реформування інституцій
Хоча уряд, поза сумнівом, зацікавлений у врегулюванні міграції, не досягнуто основної мети - легалізації молдаван - трудових мігрантів за кордоном та їхнього правового й соціального захисту. Реформу було спрямовано на зміну пріоритетів міграційних політик, що розглядалися як цілісний компонент соціальної політики. Крім того, тенденція до наближення системи управління міграцією Молдови до стандартів, які існують у країнах ЄС, змінила природу та функції спеціалізованого міграційного органу. Національне бюро міграції підзвітне Міністерству економіки та торгівлі, Міністерству внутрішніх справ (Національне бюро у справах міграції та біженців) і Національному бюро зайнятості. До процесу регулювання міграції також дотичні Президент, парламент, Міністерство зовнішніх справ і європейської інтеґрації, Митна служба та Департамент міжетнічних відносин (Національне бюро).
Найважливішою в регулюванні міграції була робота молдовського уряду, яку він здійснював з іммігрантами, біженцями та репатріантами, а також розроблення відповідної імміграційної політики, протидія торгівлі людьми, незаконній і неконтро-льованій транзитній міграції, надання притулку біженцям тощо. Також можна простежити певне наближення до позиції країн ЄС щодо міграційного регулювання. У серпні 2006 року було створено Комітет з питань координації міграційного процесу на чолі з віце-прем'єр-міністром, міністром закордонних справ і європейської інтеґрації.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 Наверх ↑