Вступ

Цей звіт є результатом тристороннього проекту під назвою "Управління міграцією в Чорноморському реґіоні: поліпшення реалізації національних політик в Україні, Молдові та Румунії через реґіональне співробітництво НУО", який виконують три мозкові центри в Бухаресті, Кишиневі та Києві за підтримки мережі Фонду відкритого суспільства та Чорноморського до­вірчого фонду реґіональної співпраці. Головне завдання цього звіту - вивчення спільних проблем міграційних потоків і мі­граційних політик у Молдові, Румунії та Україні, а також формування плану поліпшення реалізації національних міграцій­них політик через посилення двосторонньої, тристоронньої та прикордонної реґіональної співпраці в управлінні міграцією в Чорноморському реґіоні.

Міграція - і легальна, і нелегальна - це один з ключових викликів безпеці, стабільності та економічному розвитку Чорно­морського реґіону. Такі чинники, як невирішені територіальні та етнічні конфлікти, проникні кордони, слабкі демократичні інституції та бідність, створюють умови для нерегульованої міграції з теренів і територією реґіону до Західної Європи. Попри те, що останній раунд розширення Євросоюзу додав стимули до інституціалізації реґіональної співпраці у сфері міграційної політики, Чорноморські країни досі займаються міграційними питаннями ізольовано одна від одної.

Тимчасом як реґіональна координація питань управління міграцією - це довгострокова стратегічна мета, зміцнення спів­праці між країнами-сусідами видається цілком реалістичним і середньостроковим завданням. Чорноморські країни, на яких зосереджено увагу авторів цього звіту, мають спільні кордони та спільні міграційні потоки, а отже, дуже часто і спільні про­блеми з управлінням ними. Громадяни Молдови, Румунії та України працють у країнах Європейського Союзу з початку 1990-х років. Хоча після недавнього приєднання Румунії до ЄС громадяни цієї країни отримали (або отримають у майбутньому) рівні з громадянами інших країн - членів Європейського Союзу можливості зайнятості, українці та молдавани досі є гро­мадянами третіх країн, які легально й нелегально заполонюють Євросоюз у пошуках кращої роботи.

Для всіх трьох країн міграція - порівняно нове явище, тому законодавча база та політика управління міграцією наразі пе­ребувають у процесі вироблення. Навіть більше, на міграційні політики цих країн великою мірою вплинув євроінтеґраційний процес. Румунія в процесі приєднання до Євросоюзу ухвалила законодавство й політики ЄС, тоді як Молдова та Україна до­лучилися до Європейської політики сусідства, в якій міграція є пріоритетом для співпраці та зближення.

Віднедавна Україна й Румунія стали країнами імміграції. Усі три країни мають однакові проблеми із захистом біженців і про­хачів притулку, виконанням міжнародних конвенцій і законів про біженців, а також вдосконаленням слабких інтеґраційних політик. Позиція країн, якщо розглядати міграційні потоки в Чорноморському реґіоні та Європі, визначається тим фактом, що, згідно зі звітом Комісії з народонаселення й розвитку за 2006 рік, Україна - четверта у світі країна за кількістю міжна­родних мігрантів, тимчасом як Молдова - серед лідерів за часткою грошових переказів мігрантів у валовому внутрішньому продукті.

Всі ці чинники є опорними питаннями цього тристороннього дослідження. Над кожним зі звітів трьох країн працювала ко­манда фахівців - представників громадських організацій, після чого відбулося обговорення на національному рівні за уча­стю ключових зацікавлених сторін - урядових відомств, членів парламенту, громадських організацій та експертних спільнот. Тристоронні висновки й рекомендації стали результатом спільної роботи трьох національних команд експертів.

Ми сподіваємося, що реалізований проект і цей звіт як його безпосередній продукт - це не тільки внесок громадянського су­спільства у вироблення державної політики трьох країн у сфері міграції, а й поштовх до тіснішої співпраці між урядовими й неурядовими гравцями сусідніх Чорноморських країн.