3. Україна

3.1.  Міграційні тенденції в Україні

Для України характерна транзитна міграція, еміграція; віднедавна країна також стала активно приймати мігрантів з багатьох куточків світу. Як зазначено в доповіді Світового банку за 2007 рік, Україна посідає третє місце в списку країн, з яких виїж­джають мігранти на заробітки, - після Російської Федерації та Мексики (одразу за Україною значаться Індія та Китай); і чет­верте місце у списку країн, що приймають мігрантів, - після США, Російської Федерації та Німеччини (World Bank, 2006).

Для української міграції властива здебільшого неврегульованість; українські нелегальні іммігранти переймають від грома­дян країн Євросоюзу роботу з низів ринку праці, що також стосується нових країн - членів ЄС. Таким чином, Україна - не лише важлива країна походження трудових мігрантів до Європи, а й одна з основних країн, звідки громадяни виїжджають на заробітки і набувають статусу нелегальних іммігрантів. Незважаючи на все зазначене вище, з погляду Європейської Спіль­ноти найбільше тривог спричиняє транзитна міграція територією цією країни (Dьvell, 2006).

3.1.1. Україна як країна транзиту

Як і Румунія, Україна - одна з країн Чорноморського реґіону, для яких характерна активна транзитна міграція. Через Укра­їну пролягає один із п'яти головних маршрутів глобальної нелегальної міграції до ЄС - центральноєвропейський. Загальна кількість нелегальних мігрантів, яку реєструють державні служби України, зростає з року в рік: 2004 року було затримано 25 тисяч осіб, а 2007 року - вже 45 тисяч. Більшість транзитних мігрантів прибувають з країн СНД, а також Південної і Східної Азії й Африки. Масштаби міграції до ЄС через Схід Європи не такі суттєві, як через її Південь.

Таблиця 5. Кількість нелегальних мігрантів в Україні впродовж 2004-2008 рр., тис.

Джерело: Державна прикордонна служба України, Міністерство внутрішніх справ України

Навіть незважаючи на те, що кількість нелегальних мігрантів, зареєстрована державними службами України, постійно зро­стає, кількість нелегальних мігрантів, затриманих на кордоні, спільному з ЄС, безупинно зменшується з 2003-2004 років. За даними Державної прикордонної служби України, така ситуація зумовлена тим, що впродовж цих років розпочалося ви­конання двосторонніх угод про реадмісію між Україною та сусідніми країнами - членами ЄС. Навіть більше, з 2003 року ДПСУ має право депортувати нелегальних мігрантів. Ці два чинники негативно позначилися на прибутках міжнародних кримінальних угруповань, причетних до організації незаконної міграції.

Кількість мігрантів з Південної та Східної Азії зменшилася, натомість більшість нелегальних мігрантів походять з країн СНД. Прикордонники пояснюють це тим, що мігрантів з азійських країн переправляють групами, на що витрачається більше ре­сурсів, тому організатори обирають інші маршрути, прагнучи оминути Україну. Громадяни країн СНД можуть вільно пе­ретинати кордон України у зв'язку з чинним для них безвізовим режимом, а потім продовжувати своє перебування на її те­ренах або ж намагатися проникнути на територію ЄС у незаконний спосіб.

Третій чинник, який мав позитивний вплив на зменшення кількості мігрантів, затриманих на західному кордоні України, полягав у застосуванні співробітниками ДПСУ профілактичних механізмів з урегулювання процедур в'їзду осіб, які подоро­жують за студентськими чи туристичними візами. Наразі більшість зареєстрованих ДПСУ нелегальних мігрантів належать до числа тих, кому було відмовлено у праві в'їзду на територію країни.