3.2.2.  Протидія нелегальній міграції

Останніми роками міграційна політика в України сфокусована головним чином лише на одному аспекті, а саме на протидії нелегальній міграції. Транзитна нелегальна міграція через Україну до європейських країн стала головною причиною інтен­сивного розвитку відносин між Україною та ЄС у сфері міграції.

Через територію України впродовж 1996-2003 років пролягали основні шляхи східноєвропейського маршруту перевезення нелегальних мігрантів. Вже на той час діяли двосторонні угоди між Україною та сусідніми країнами, що були кандидатами на втуп до ЄС (Польщею, Угорщиною та Словаччиною) про прийом і передачу осіб, що перетинали спільний державний кордон нелегально. Основним контингентом, що підпадав під дію цих угод, були транзитні нелегальні мігранти з країн Центральної та Південно-Східної Азії.

Внаслідок нерозвиненості в Україні інфраструктури, що давала б змогу затримувати і утримувати таку кількість нелегальних мігрантів, українські служби за будь-яких причин старалися уникнути прийому осіб, якщо вони не були затримані безпосе­редньо під час перетинання лінії державного кордону. Це спонукало європейських партнерів України до посилення тиску на уряд для запровадження в Україні інституційних і законодавчих змін у сфері прикордонного менеджменту.

На виконання плану дій Україна - ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ 2002 року Верховна Рада України ухвалила За­кон України „Про Державну прикордонну службу України". Цей закон змінював правий статус прикордонників, які втра­чали статус військового формування та перетворювалися на правоохоронний орган спеціального призначення. Законом на­давав набагато більші повноваження у правоохоронній сфері, в тому числі у сфері протидії нелегальній міграції. Зокрема, прикордонники отримали право не пропускати в Україну осіб, якщо стосовно них обґрунтовано побоювання, що вони є по­тенційними нелегальними мігрантами. Це різко скоротило кількість осіб, які прибували в країну легально для навчання, ту­ризму або працевлаштування, а потім здійснювали спроби нелегального перетину кордону з європейськими країнами.

Водночас після того, як почав функціонувати єдиний на той час центр утримання нелегальних мігрантів у с. Павшиному За­карпатської області, змінилася і політика Держприкордонслужби щодо прийому нелегальних мігрантів від прикордонних служб суміжних країн. Дедалі більше мігрантів, затримані вглибині території Польщі, Словаччини та Угорщини, але з до­казами про нелегальний перетин українського кордону, приймала українська сторона. Це зумовило поліпшення показників затримання української стороною нелегальних мігрантів на всіх ділянках кордону.

У ці ж роки суттєво збільшилася технічна допомога Європейського Союзу та інших міжнародних донорів (США, ООН, ОБСЄ, МАГАТЕ, Італія, Канада, Швеція, Нова Зеландія, Німеччина, Угорщина, Польща), спрямована на вдосконалення прикор­донної інфраструктури та поліпшення прикордонного менеджменту. 2007 року Адміністрація Держприкордонслужби ви­ступила бенефіціаром 26 проектів міжнародної допомоги. Безпосередніми отримувачами допомоги стали 18 прикордонних загонів і п'ять загонів Морської охорони (охоплено всі реґіональні управління), контрольно-пропускний пункт „Київ" у ае­ропорту Бориспіль, Національна академії Державної прикордонної служби та три навчальні центри, Центральний шпиталь, ПТТ „Павшино". На реконструкцію пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно пе­ребувають в Україні, розташованих у Волинській і Чернігівській областях, 2007 року з Державного бюджету України виділено З млн. євро та майже таку саму кількість міжнародної фінансової допомоги, головним чином від Європейської Комісії. Під­сумком реалізації проектів є отримання упродовж 2007 року технічної допомоги на суму близько 9,7 млн. євро (2006 р. - 5,2 млн. євро)33.

Імплементація Плану дій у сфері Україна - ЄС у сфері юстиції, свободи і безпеки показує, що пріоритетними визнано переду­сім напрями, критичні для безпеки ЄС, тобто пов'язані з подоланням нелегальної міграції, охороною кордонів, виконанням угоди про реадмісію та робочих домовленостей про оперативну співпрацю між ДПСУ та FRONTEX. Натомість питання роз­будови інституційних спроможностей у сфері міграції, зокрема створення єдиної міграційної служби, удосконалення системи надання притулку в Україні, безпеки документів - одного з важливих питань у запровадження безвізового режиму з ЄС, ко­чують з одної редакції Плану до другої.