5.  Спільна зона надання притулку

Після вироблення впродовж останніх п'яти років засад спільної політики щодо надання притулку очевидною стала потреба оцінити ефективність наявних інструментів, а також розпочати другу фазу підготовки Спільної європейської системи надан­ня притулку (завершення підготовки заплановано на кінець гою року). Зусилля спрямовуватимуться на вироблення спіль­них процедур і уніфікованого статусу осіб, які скористаються притулком або додатковим захистом, згідно з цінностями й гу­манітарною традицією.

На додаток до завершення роботи над Спільною європейською системою надання притулку Європейський Союз водночас допомагатиме країнам реґіону, куди як до транзитних країн потрапляють прохачі притулку, забезпечувати належний захист біженців відповідно до всіх міжнародних стандартів. Посилення спроможності реґіонів до надання належного захисту мі­німізує потребу біженців шукати захисту деінде. Це зменшить небезпеку, з якою постійно стикаються прохачі притулку, на­магаючись досягти безпечної країни.

Реґіональні програми захисту_0 запропонують вироблення у тісній співпраці із зацікавленими країнами конкретних та опера­тивних заходів, які спрямовуватимуться на посилення захисної спроможності і забезпечать біженців довготривалими рішен­нями. У той час, як кількість прохачів притулку в Європі постійно зменшується впродовж останніх років, це не означає змен­шення числа біженців і осіб, які потребують міжнародного захисту, у глобальному вимірі. Фактично переважна більшість бі­женців залишається в реґіонах походження в умовах крайньої бідності і сумнівної безпеки. Тому важливо гарантувати, щоб ті, хто потребує допомоги, міг якнайшвидше її отримати і в такому розмірі, в якому їм це необхідно. У цьому контексті і до­тримуючись заклику Ради від листопада 2004 року, Комісія зобов'язалася розробити Програми реґіонального захисту у тіс­ній співпраці з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців і зацікавленими третіми країнами. Програми ре­ґіонального захисту мають на меті забезпечити біженців безпосередніми вигодами, а також сприяти поліпшенню їх захисту і ситуації навколо дотримання прав людини у країнах, що приймають біженців. До кожної Програми реґіонального розвитку, таким чином, має бути передбачена програма з 5 або 6 заходів, яка включала б реєстрацію та інші проекти, зосереджені на забезпеченні практичних вигод (навчання, розвиток інфраструктури, забезпечення обладнанням тощо).

У довгостроковій перспективі результатом виконання Програм реґіонального розвитку має бути досягнення низки цілей: треті країни, що отримують цю підтримку, мають прийняти або доповнити свої національні закони щодо біженців, таким чином визнаючи міжнародні стандарти і особливо зобов'язання за Женевською конвенцією; мають також посилитися стан­дарти прийому й допуску. Програми загалом сприятимуть вдосконаленню місцевої інфраструктури й підвищенню рівня до­помоги особам, які повертаються до своїх країн походження і під час переселення.

Ухвалення національного законодавства

Що стосується законодавства про надання притулку, 1996 року було внесено поправки до Закону про біженців і внесено нові поняття, такі як "явно безпідставна заявка", "безпечна третя країна", "країна походження" і "пришвидшена процедура". Особи зі статусом біженця в Румунії отримують фінансову допомогу впродовж дев'яти місяців. Передбачено також додаткову допомогу для певних категорій осіб, таких як неповнолітні без супроводу або одинокі матері.

За загальним правилом біженці мають ті самі права, що й громадяни Румунії, в тому числі доступу до ринку праці. Від лютого 2003 року новий трудовий кодекс звільнив у Румунії осіб зі статусом біженця від обов'язкового отримання дозволу на роботу перед працевлаштуванням на постійній основі.

Урядове рішення про інтеґрацію біженців було ухвалено в листопаді 2001 року. У березні 2002 року прийнято закон, яким запроваджується процедура возз'єднання біженців з членами їхніх сімей. Цей закон усунув найсерйозніше упущення попереднього закону в частині про возз'єднання родин.

У доповіді за 2005 рік наголошується, що далі необхідним буде законодавче наближення щодо мінімальних стандартів для прийому шукачів притулку, Правила "Дублін ІІ", міжнародного й тимчасового захисту. Що ж стосується виконання, у серпні 2003 року розпочала свою роботу база даних з реєстрації країн походження біженців, і її успішно застосовують під час процедури визначення статусу біженця.

У квітні 2004 року набрав чинності закон, мета якого - більше увідповіднення режиму для біженців Женевській конвенції від 1051 року. Наступні поправки щодо соціальної інтеґрації біженців було внесено в травні. До того ж Національне управління у справах біженців розширило свій штат, що якісно поліпшило спроможність румунської системи із забезпечення притулку.

2005 року Румунія формально ухвалила план виконання EURODAC21, проте потрібно докладати більших зусиль на цьому фронті. Необхідно також модернізувати робочі пункти Автоматичної системи ідентифікації відбитків пальців (AFIS) у Національному управлінні у справах біженців та Інституті Кримінології.