2.4.2. Інституції

Основні інституції, відповідальні за міграційну політику, - це Румунське бюро імміграції, Шенґенський департамент і При­кордонна поліція. Всі ці структури підпорядковуються Міністерству внутрішніх справ і адміністративної реформи Румунії.

Румунське бюро імміграції (РБІ) - чільна інституція Румунії, відповідальна за міграційну політику. За законом, РБІ - це спе­ціалізована інституція центральних органів влади із правосуб'єктністю, що входить до Міністерства внутрішніх справ і ад­міністративної реформи, створена 26 червня 2007 року через реорганізацію Національної агенції у справах іноземців і На­ціональної агенції у справах біженців. Після реорганізації Румунське бюро імміграції займається також питаннями видач до­кументів, необхідних іммігрантам для працевлаштування у країні.

Завдання бюро полягає в імплементації румунської політики у сфері міграції, надання притулку, інтеґрації іноземців, а та­кож напрацювання необхідного законодавства. Воно має різні й суттєві прерогативи в питаннях міграції, як-от надання при­тулку, видача віз тощо. Це також головний офіційний канал зв'язку з усіма, хто цікавиться інформацією про законодавчі іні­ціативи, документи, необхідні громадянам ЄС, третіх країн і прохачам притулку.

РБІ визначає і втілює в життя необхідні проекти із залученням зовнішнього фінансування, що мають на меті звести докупи законодавство, правила й процедури та інституційні рамки у сфері міграції та надання притулку відповідно до європейського ас^ш8 і чинних інституційних рамок країн Євросоюзу.

Основні обов'язки РБІ:

о  регулювати й ухвалювати рішення щодо надання законного права на перебування для громадян третіх країн;

о ухвалювати рішення, відповідно до положень закону, про видачу дозволу на працю задля отримання права на проживання для зайнятості;

о  регулювати перебування й проживання в Румунії громадян ЄС/ЄЕП, а також членів їхніх сімей; о  ухвалювати рішення щодо надання румунською державою форми захисту особам, які потребують міжнародного захисту;

о керувати національною системою реєстрації іноземців, забезпечуючи опіку, підтримку й власне реєстрацію відповідно до положень закону;

о у співпраці з Генеральною інспекцією прикордонної поліції надсилати й аналізувати, здійснювати контроль, опрацьовувати і повертати запити, здійснювати доставку прохачів притулку до безпечних третіх країн;

о координувати діяльність державних інституцій, органів державної влади і неурядових організацій у сфері соціальної інтеґрації іноземців, які отримують захист у Румунії у вигляді законного права на перебування або є громадянами ЄС/ЄЕП;

о співпрацювати з іншими підлеглими Міністерству внутрішніх справ і адміністративної реформи органами і державними інституціями, що володіють компетенціями у сфері міграції та надання притулку, а також з громадянами за умов, викладених у законі;

о співпрацювати з аналогічними іноземними інституціями та міжнародними органами, що займаються міграційними питаннями, проблемами надання притулку й соціальної інтеґрації іноземців, виходячи з міжнародних угод, під якими підписалася Румунія;

о  забезпечувати виконання будь-яких інших вимог, продиктованих законом. З-поміж середньо- і довгострокових цілей РБІ варто зазначити такі:

о Розроблення системи надання притулку на базі критеріїв, що визначають ефективні та якісні процедури в цій сфері, наприклад через безперервне наближення до європейського ас^ш8 (зокрема положень "Пріоритетів солідарності й управління Програми міграційних потоків на 2007-2013 роки") і постійне забезпечення дотримання основних прав людини, а також попередження й протидію нелегальній міграції в межах ЄС.

о  Підтримка спроможності Румунії до виконання її зобов'язань як країни - члена ЄС.

о Максимізація позитивних аспектів імміграції та обмеження негативних для країни загалом і румунських громадян зокрема. У цьому контексті РБІ працюватиме над чітким виділенням категорій мігрантів, яких можна допускати на територію країни, що відповідало б національним інтересам країни, але також відповідно до політик і програмних документів, прийнятих на рівні Європейського Союзу, також гарантування прав мігрантів.

о  Мінімізація нелегального чинника міграції шляхом попередження імміграції тих категорій осіб, які не задовольняють

умов, визначених законом, а також протидія нелегальному перебуванню на території країни, нелегальній зайнятості

і перевезенню мігрантів, о  Забезпечення вільного доступу до національних процедур з отримання притулку з одночасним дотриманням

принципу відмови від примусової репатріації згідно з міжнародними стандартами, що їх в угодах і конвенціях визнала

й ратифікувала Румунія.

о  Підтримка активного залучення іноземців, що легально проживають на території Румунії, до економічного,

соціального й культурного життя країни зі збереженням водночас їхньої культурної ідентичності, о  Провадити підготовку до приєднання до Шенґенської зони.

31

о  Активна участь у реґіональній і міжнародній співпраці у питаннях міграції й надання притулку, стимулювання розвитку ефективних систем міграції й надання притулку в Східній і Південно-Східній Європі.

Інші статистичні дані вказують на основні категорії справ, якими займалося РБІ впродовж кількох останніх років. Один із напрямків стосується позитивного аспекту міграційного явища — активного координування всієї необхідної допомоги іно­земцям на час їхнього перебування в Румунії. В цих умовах в Румунії важливим було сприяння в отриманні віз.

2007 року РБІ рекомендувало подати 23045 клопотань (на 27,23% більше порівняно з попередніми роками) до румунських органів влади. До РБІ також звертаються іноземці, зацікавлені в отриманні дозволів на роботу в Румунії. 2007 року РБІ при­йняло 1704 таких запитів (всього 3421) Якщо говорити про клопотання про тимчасове чи постійне перебування в Румунії, до РБІ 2007 року звернулося всього 50 240 осіб (43786 прохачів дозволів на тимчасове перебування і 6454 осіб, що претендували на постійне проживання в Румунії). І нарешті, ю 403 громадян ЄС і країн Південно-Східної Європи, які більш як три місяці перебувають на території Румунії, було внесено до реєстру РБІ. Усі ці цифри свідчать, що збір актуальних даних становить особливий інтерес для РБІ, яке готове підтримувати національну політику в цій сфері.

За перше півріччя 2008 року кількість заявок навіть збільшилася (на 25% порівняно з аналогічним періодом 2007 року). Якщо конкретніше: упродовж перших місяців 2008 року 12 638 осіб було рекомендовано звернутися за візами до румунських властей. Класифікуючи за національністю, можна виділити молдаван, які внесли найбільшу кількість клопотань у цей час. За Молдовою розташувалися Китай, Туреччина, Єгипет (переважно запити туристичного характеру) та Індія. РБІ також по­відомило, що за цей період надійшло більше заявок від громадян Китаю, аніж за аналогічний період попереднього року, во­дночас на початку 2008 року менше клопотань надійшло від громадян Іраку. Загалом найбільша кількість ухвалених кло­потань припадає на громадян Республіки Молдова (948 справ) і Китаю (667 випадків). Щодо громадян Молдови, треба за­значити, що велика кількість позитивних рішень, які приймаються в справах, що надходять з Кишинева, пов'язана з ба­жанням возз'єднати родини.

Недавні зобов'язання, якими було наділено РБІ, стосуються визначення можливостей отримання роботи в Румунії, що ще більше посилює роль РБІ в цій сфері. Починаючи з червня 2007 року, РБІ намагається спростити ці процедури для будь-яко­го зацікавленого іноземця. Від 2008 року за сприяння РБІ було видано 6074 дозволів на роботу. Більшість із них, а точніше 4011 - на постійну зайнятість і 1637 - на договірній основі. Досить цікаво, що на початку 2008 року зменшилася кількість за­явок на розвиток бізнесу в Румунії, за даними статистики РБІ, яку воно оприлюднило на офіційну вимогу Інституту публічної політики.

РБІ має філії в усіх реґіонах Румунії і несе відповідальність за боротьбу з нелегальною міграцією. З часу створення, тобто вже впродовж двох років, РБІ організувала майже 4 тисячі різних операцій, спрямованих проти нелегальної імміграції в Румунії. РБІ організувало до 800 операцій з місцевою поліцією, 317 операцій із Прикордонню поліцією і десь приблизно 300 операцій з місцевими інспекторами зайнятості. Бюджет РБІ на 2007 рік налічував близько 6,17 млн. євро, тоді як на 2008 рік бюджет збільшено до 9,07 млн. євро.

На веб-сайті http://aps.mai.gov.ro кожен охочий може знайти перелік необхідних документів для отримання притулку й до­зволу на проживання, а також інформацію про те, що ці процеси передбачають. На цій веб-сторінці можна ознайомитися і з оголошеннями, офіційними заявами, корисною інформацією, посиланнями і деталями до відома громадськості. За словами керівника цієї інституції, РБІ в Румунії відведено важливу роль не лише протидії, а й запобігання незаконній імміграції, а та­кож тісної взаємодії з партнерами в реґіоні.

РБІ (головний офіс і територіальні відділення) може ухвалювати рішення щодо виїзду за межі румунської території, воно та­кож зобов'язує іноземця покинути територію Румунії за певний період часу. Це головне знаряддя, яке передбачає виїзд з кра­їни, і іноземний громадянин зобов'язаний повністю його поважати.

З-поміж обов'язків РБІ також обов'язкове повернення іноземців. Повернення - це адміністративний захід РБІ, що має на меті виселити іноземця з території Румунії і повернути додому. У таких випадках процес ініціюється без урахування волі осо­би. Її супроводжують до кордону або до країни походження. Якщо це неможливо, особу супроводжують до іншої країни, яка дозволяє його/її в'їзд на свою територію. Це стосується нелегальних мігрантів або осіб, перебування яких стало незаконним після того, як вони в'їхали в країну. Це також стосується тих, чий дозвіл на перебування в країні було в якийсь момент ска­совано. Рішення також можуть стосуватися дальшого в'їзду таких осіб на територію Румунії впродовж певного періоду часу. Якщо прокурор Апеляційного суду в Бухаресті доходить висновку, що перебування особи на території Румунії небажане, РБІ має забезпечити виконання цього рішення через видалення особи до країни походження.

За загальним правилом повернення особи мусить відбутися впродовж 24 годин з моменту, коли відшукано особу, яка підпа­дає під положення, зазначені вище. Якщо це неможливо за такий період часу (з об'єктивних причин, наприклад відсутність квитків, нестача часу для того, щоб їх придбати), прокурор, призначений прокуратурою Апеляційного суду, може прийняти рішення про супроводження іноземця до одного з центрів, створених для прийому таких осіб, що перебувають у юрисдикції РБІ.

У ситуаціях, передбачених законом, РБІ може ухвалити рішення про прийом особи на території Румунії не зважаючи на те, яким чином відбулося її/його виселення (на базі рішення про виїзд з країни чи супровід). 2005 року такі рішення стосувалися 1164 громадян, більшість із яких - вихідці з Республіки Молдова, Туреччини й Китаю.

З часу створення РБІ співпрацює з кількома неурядовими організаціями__. Ретельно дослідивши діяльність НУО в Румунії, можемо сказати, що імміграційні питання, на жаль, не становлять великого інтересу. Утім, є кілька НУО, особливо НУО, за­сновані іммігрантами, які потребують захисту своїх прав, або НУО, які загалом займаються підтримкою меншин, вживають різних базових заходів у сфері імміграції. Найактивніші: Національна рада у справах біженців, Асоціація жінок-біженок у Румунії, Асоціація "Культура миру", Ресурсний центр для збереження етнічно-культурної розмаїтості та Єзуїтська служба у справах біженців.

28  За інформацією Румунського бюро імміграції, його основні партнери серед НУО: Верховний Комісар ООН у справах біженців, Румунська національна рада з питань біженців, румунський форум біженців і мігрантів, Фонд "Врятуймо дітей", http://aps.mai.gov.ro.

32

У квітні 2008 року РБІ контролювало діяльність п'яти центрів з розміщення прохачів притулку і біженців у таких містах, як Бухарест, Тімішоара, Редеуці, Ґалац, Сату-Маре29. Існує також два центри з поселення іноземців, яких взято під варту, - у Бу­харесті й Араді.

Усі, хто приймає рішення в ряді Румунії, вважають роль РБІ надзвичайно важливою. Будь-які справи іноземців безпосеред­ньо стосуються ролі РБІ, що передбачає координування та сприяння інтеґрації іноземних громадян у Румунії, роз'яснення їм необхідних правил і цінностей, щоб вони могли стати гідною частиною румунського суспільства. Статистика, знову ж таки, має дуже важливу роль. За перші місяці 2008 року 78 іноземців скористалися захистом. Інституції, що долучилися до захисту їх, зазначають, що у більшості цих осіб особливі, проблемні випадки - вони члени сімей, де є тільки мати або батько, які пе­ребувають у центрі допомоги в Бухаресті. Керівники РБІ постійно наголошують, що роль інституцій полягає в забезпеченні суспільної єдності в інтересах румунського суспільства, іммігрантів і тих, хто потенційно вважає Румунію кращим місцем для проживання в майбутньому. У цьому контексті вже було прилюдно задекларовано бажання співпрацювати з неурядовими організаціями в різних сферах: навчання румунській мові (переважно вихідці Туреччини й Китаю просять про таку підтрим­ку), допомога в заповненні документів тощо.

Ще одна інституція, що займається в Румунії міграційними питаннями, - Шенґенський департамент, створений для забез­печення узгодженого приєднання Румунії до Шенґенської зони30. Після 1 січня 2007 року приєднання до Шенґенської зони -найпріоритетніше завдання Румунії. Румунська влада визначила кінцевим терміном для досягнення цієї мети гоп рік.

Шенґенський департамент - це спеціалізована структура Міністерства внутрішніх справ і адміністративної реформи, по­збавлена правосуб'єктності і наділена компетенцією національного рівня. Завдання департаменту - координація і моніто­ринг заходів відповідальних відомств та інституцій, дотичних до цієї сфери, відповідно до Національної стратегії щодо Ше-нґенського простору, Індикативного плану щодо Шенґенського механізму31, Шенґенського плану дій і Національної стратегії інтеґрованого управління на державних кордонах Румунії. Департамент очолює Державний секретар, якого призначає Пре­м'єр-міністр.

Шенґенський департамент, в якому працює 75 осіб, складається з таких підрозділів:

о  Відділ Шенґенського ас^ш8.

о  Відділ само оцінювання.

о  Підрозділ спрощених Шенґенських програм.

о  Єдиний контактний пункт.

о  Технічно-секретарський підрозділ.

о  Підрозділ систем інформування про Шенґенські візи.

о  Секретарський підрозділ в справах класифікації документів. До основних обов'язків Шенґенського департаменту Румунії входять:

о  Координація всіх необхідних державних політик і заходів у цій сфері.

о  Координація інституційної, у тому числі адміністративної, спроможності до втілення європейських стандартів і рекомендацій щодо Шенґенської зони.

о  Моніторинг дій румунської влади щодо приєднання до Шенґенської зони.

о  Координація всіх необхідних заходів із забезпечення відповідності у виробленні й втіленні політик, стратегій і програм у сфері управління кордонами.

о  Представлення основних повноважень у сфері реалізації програми щодо інтеґрованої системи безпеки кордонів.

о  Забезпечення виконання зобов'язань, що перебувають у компетенції Міністерства внутрішніх справ, щодо координації допомоги ЄС через Шенґенський механізм.

о  Вироблення національних політик і секторальних стратегій у сфері вступу Румунії до Шенґенської зони, подання їх на затвердження Національній комісії.

8 липня 2004 року уряд Румунії видозмінив і ухвалив Шенґенський план дій. План дій 2004 року - модифікована версія пер­винного Шенґенського плану дій, який 2001 року було запропоновано до розгляду румунською владою як додаток до По­зиційного документа. Цей документ був покликаний оновити інформацію щодо стадії виконання ас^ш8 і поліпшити спосіб надання інформації. Шенґенський план дій 2004 року містить чіткі посилання на ас^ш8, вказані Європейською Комісією і опубліковані в Офіційному журналі L 239 від 22 вересня 2000 року; Румунія з ними повністю погодилася.

Для вироблення загальних рамок єдиного й узгодженого підходу до інтеґрованого прикордонного контролю, який відпові­дав би усім європейським вимогам, було напрацьовано Національну стратегію управління державним кордоном на 2004-гооб роки.

Стратегія передбачає організацію захисту кордонів на стадії перед вступом до Європейського Союзу (з 1 січня 2004 року до Зі грудня 2006 року). Водночас стратегія має на меті забезпечити простір, який допоможе Румунії у період після вступу до Євросоюзу вдовольнити попередні умови приєднання до Шенґенської угоди. Відповідальність за координацію і виконання стратегії покладається на Секретаріат Румунської міжурядової групи з інтеґрованого управління кордонами і спеціальні пі-

За інформацією "Атоз №№8 А^епсу", взято з ЬНр://№\ї№.ато8пе№8.го/2іиа_Апіуег8ага_а_Ойсіи1иі_Котап_реп4ги_Іті

гагі-242488.

1985 року Франція, Німеччина й країни Бенілюксу підписали Шенґенські угоди (назва невеличкого люксембурзького містечка Шенґен),
які дали їм змогу відкрити свої внутрішні кордони. Шенґенські угоди почали застосовувати 1990 року.  Див.  http://www.schengenspace.
сот/пІ84огу/пІ84огу_оуегуіе\ї.

Зі Шенґенський механізм було створено відповідно до Статті 35 Шенґенської угоди для фінансової допомоги новим країнам-членам ЄС у заходах, необхідних для гарантування й ефективного забезпечення контролю на зовнішніх кордонах розширеного Європейського Союзу, а також для гарантування застосування Шенґенських законодавчих актів у всіх питаннях перетину кордону, http://www.pmlp.gov.lv/en/ 1ЬЬ1й

33

дрозділи цього органу залежно від випадку. Фактична імплементація стратегії передбачає залучення всіх відомств, дотичних до цієї сфери питань.

На державному рівні Шенґенський департамент співпрацює з різними структурами Міністерства внутрішніх справ і адміні­стративної реформи, які відповідають за адаптацію та застосування Шенґенського ас^ш8. На міжнародному рівні департа­мент налагодив і підтримує необхідні контакти з аналогічними інституціями ЄС, дипломатичними представництвами Ру­мунії і країн - членів ЄС, а також аташе з внутрішніх питань Румунії та інших країн.

2008 року Шенґенський департамент у Румунії провадив інтенсивну моніторингову діяльність стану виконання основних законодавчих, інституційних і технічно-адміністративних заходів, зазначених у Шенґенському плані дій за 2007 рік. Пріори­тетним завданням Департаменту було узгодження термінів щодо кожного з визначених заходів. Шенґенський департамент здійснював нагляд за інституціями, що реалізували необхідні заходи, а також надавав їм підтримку, коли в цьому виникала потреба.

Крім того, спираючись на останні оцінки своєї роботи, Департамент вирішив посилити свою роль у моніторингу упущень си­стеми. Раз на місяць він подає звіти про захист даних і співпрацю між поліцейськими підрозділами, а раз на дві місяці - зві­ти про управління кордонами.

Де потрібно, Департамент обмінюється інформацією з іншими інституціями, щоб оперативно відкоригувати їхні упущення, задля цілей загальної справи - наближення Румунії до Шенґенських стандартів ЄС.

Прикордонна поліція (ПП) - ще одна інституція, яка дуже тісно дотична до імміграційної політики Румунії; це головний пар­тнер РБІ в питаннях імплементації відповідного законодавства. ПП за законом - спеціалізована інституція, що входить до складу Міністерства внутрішніх справ і адміністративної реформи, відповідальна за нагляд і контроль за румунськими кор­донами для запобігання нелегального проникнення осіб на територію Румунії, а також профілактику й боротьбу з різними формами транскордонної злочинності, зокрема нелегальною торгівлею людьми. ПП перевіряє паспорти тих, хто покидає або в'їжджає на територію Румунії, і захищає інтереси держави вздовж Дунаю і каналу Суліна.

ПП організовано за прикладом аналогічних інституцій у Європейському Союзі. ПП несе відповідальність за 3150 км кордону, тому постійно протистоїть нелегальній міграції, незаконному перевезенню продуктів, зброї тощо. У своїй щоденній роботі найбільше уваги ПП присвячує питанням нелегальної імміграції. З часу, коли Румунія стала східним кордоном ЄС, всі очі­кували посилення тиску на східні румунські кордони, ПП зокрема. У першому півріччі 2008 року ПП затримав 208 груп ім­мігрантів, до яких увійшло 88 трейдерів і 792 іммігранти. Ці цифри свідчать про збільшення майже вдвічі порівняно з ана­логічним періодом попереднього року. Таке стрімке зростання можна пояснити тим, що кордони Румунії з іншими країнами ЄС більш "розслаблені" після приєднання Румунії до ЄС, а також тим, що Румунія поступово перетворюється з країни тран­зиту на країну призначення, як це раніше передбачали експерти. Членство в ЄС, з одного боку, і економічне процвітання за останні роки, з іншого, дають хороші підстави вірити, що ці передбачення справдяться. Бюджет ПП на 2008 становив близь­ко 327 млн. євро. До основних обов'язків ПП входить:

о  контролювати державні кордони Румунії;

о  запобігати й протистояти нелегальній міграції і транскордонній злочинності;

о  здійснювати контроль документів, які дають право на перетин кордонів, відкритих для міжнародних пересувань, на в'їзді і виїзді;

о  забезпечувати безперервний і правильний рух осіб і товарів через пропускні пункти на державних кордонах;

о  забезпечувати дотримання положень угод, конвенцій і протоколів, попередньо підтриманих Румунією та іншими країнами, міжнародними й реґіональними організаціями;

о  підтримувати на державних кордонах громадський правопорядок;

о  вносити й використовувати дані Національної системи інформації про рух осіб і товарів через державні кордони.

Представництва у Бухаресті Управління Верховного комісара ООН у справах біженців і Міжнародної організації з міграції відіграють чималу роль, консультуючи уряд Румунії щодо захисту прохачів притулку та управління міграцією. Спільно з ру­мунським урядом МОМ намагається реалізувати програму зі стимулювання гуманітарної добровільної репатріації прохачів притулку, чиї заяви відхилено, а також інших іноземних громадян, які приїжджають до Румунії або вже перебувають на її те­риторії нелегально. Це дуже важливе завдання, яке, на жаль, можна виконати тільки в окремих випадках репатріації. Зде­більшого прохачі змінюють свої рішення, внаслідок чого МОМ реєструє дуже невелику кількість офіційних випадків до­бровільної репатріації. Все ж ця інституція робить чимало, щоб допомогти мігрантам у їх репатріації. Організація також ві­дома в Румунії завдяки публічним кампаніям із запобігання торгівлі людьми.

2.5. Висновки

Немає вірогідних підрахунків кількості й профілю румунського населення, яке покинуло батьківщину впродовж останніх ро­ків. Румунська влада, здається, до певної міри здивована повідомленнями ЗМІ про перекази грошей, що їх здійснюють ру-муни-заробітчани своїм родичам вдома. Цей важливий фінансовий ресурс потрібно скрупульозно контролювати, оскільки він живить надходження місцевих румунів - мешканців Бухаресту і тих, хто проживає в сільській місцевості. У деякий ви­падках ці надходження є чи не єдиним джерелом засобів до існування для багатьох румунів.

На окрему дискусію заслуговує візова політика Румунії. Рішення щодо країн сусідів, зокрема Республіки Молдова та Укра­їни, є частиною політичної програми. Тільки один приклад: візовий режим щодо громадян Молдови впродовж останніх ро­ків, звісно ж, мав політичний підтекст завдяки цілому набору зобов'язань ЄС, що їх Румунія мусила дотримуватися після при­єднання до Євросоюзу.

34

Ще одна делікатна дискусія безпосередньо пов'язана з попередньою: вона стосується політики надання громадянства, яка пі­дігріла в Румунії цілу низку суперечок. Зі своїм новим статусом члена ЄС Румунія стала привабливою для багатьох сусідніх країн, чиї громадяни спекулюють на власному історичному походженні тільки задля отримання зеленої доріжки для подо­рожей до Європи. Водночас, оскільки одним з поточних викликів Румунії є нестача людських ресурсів (через те, що румуни покидають батьківщину), зокрема в ключових секторах економіки, важливо, щоб державна влада визнала наявність такого дефіциту і полегшила умови в'їзду до Румунії іноземців, які можуть мати інтерес у роботі в країні. Однак питання дефіциту трудових ресурсів у деяких ключових секторах румунської економіки не варто політизувати. На жаль, деякі політичні лідери вже почали планувати, яким чином отримати політичні вигоди з цієї проблеми. Хтось навіть пообіцяв не менш як 20 тис. до­ларів США кожному румунові, який виявить бажання повернутися додому.

Питання еміграції з Румунії не могло не зачепити такого важливого компоненту, як освіта. Влада має визнати, що еміграція осіб, чий освітній рівень досить низький, - не тільки питання до Міністерства праці, а й однаковою мірою до Міністерства освіти. Ми не можемо критикувати уряди інших країн, де зараз живуть румуни, адже перед тим, як наші співгромадяни ви­рушать до якихось інших країн призначення, нам треба локально вирішити чимало питань.

Буде справедливим визнати: як тільки Румунія приєдналася до ЄС, її громадяни почали використовувати нові можливості й вільно подорожувати до різних країн континенту. Це абсолютно природно, і в прийдешні роки ситуація напевно зміниться. Недавні історії румунів, які привозять дітей назад додому навчатися в румунських школах, свідчать, що тенденція змінюєть­ся. Для деяких таких румунів період проживання за кордоном може позитивно позначитися на поведінці/освіті/цінностях, що врешті-решт сприятиме підвищенню загальноосвітнього рівня в румунському суспільстві. Різні інституції та законодавчі органи влади мусять взяти ці реалії до уваги і стати гнучкішими, постійно відстежуючи такі тенденції.

Статус членства Румунії в ЄС досі містить низку нез'ясованих питань, наприклад вільний доступ румунів на ринок праці Єв­ропейського Союзу. Той факт, що румуни досі не можуть вигідно скористатися доступом до європейського ринку праці, навіть якби приєднання відбулося 2007 року, вказує на те, що вступ до ЄС - тривалий процес. Це може бути єдиним обґрунтуван­ням, яке ЄС і також румунська влада мають "взяти на озброєння" під час оцінки процесу нелегальної еміграції.

Щоб виконувати свою роботу, неурядові організації мають сповна володіти інформацією, що становить інтерес для громадсь­кості. НУО могли б не тільки створювати інформаційні рамки для обговорень актуальних аспектів, а й виконувати місію на­глядача й вказувати уряду на його законодавчі, інституційні чи пов'язані з імплементацією слабкі сторони. На жаль, у Румунії ще є багато роботи в цьому сенсі. Інституції, що займаються проблемою міграції, не відповідають потребам громадянського суспільства, яке потребує статистичної інформації про тих, хто перетинає кордон країни у двох напрямках. Спроби, зроблені в рамках цього проекту, - дуже важливі, і їх треба примножувати.

Міграція - це питання, яке, звісно ж, не повинно спиратися тільки на діяльність НУО. Співробітництво між інституціями, що займаються моніторингом імміграції та еміграції, повинно бути, можливо, навіть активнішим, аніж в інших питаннях. Національні інституції також мають співпрацювати з європейськими партнерами, вивчати їхні мови й переймати найкращі практики. Контроль за явищем міграції має здійснюватися у міжнародному вимірі, а румунській владі варто засвоювати нові навики і знання, щоб стати гідними й професійними партнерами своїх колег у всьому світі.

Хоч би якою була державна політична програма, влада Румунії має дотримуватися суворих стандартів і правил Європейської Співдружності країн, до яких Румунія недавно долучилася. Статус Румунії як країни - члена ЄС накладає зобов'язання, які можуть до певної міри зачіпати відчуття історичних зв'язків із країнами-сусідами. Насправді ж це допоможе всьому реґіону подолати явище незаконної імміграції, яку потрібно тримати під жорсткішим контролем у міжнародному масштабі.

35