9.  Цивільне й кримінальне судочинство: доступ всіх верств суспільства до судочинства та ефективне виконання судових рішень

Для створення зони гарантованого доступу до судочинства і задля забезпечення чинності судових рішень і їх виконання Союз мусить передбачити правила щодо юрисдикції, визнання законів і колізій правових норм, а також заходи, які примножували б впевненість і взаємну довіру між країнами-членами. Такі заходи повинні передбачати створення мінімальних процедурних стандартів з перевірки якості правосуддя, зокрема щодо справедливості й поваги до права на захист.

23 Завдання Управління - захист основних прав і свобод фізичних осіб, особливо права на інтимне, сімейне й приватне життя у зв'язку з обробкою особистих даних і вільного обігу цієї інформації. Національне управління з нагляду за обробкою особистих даних провадить свою діяльність на засадах повної незалежності та неупередженості. Управління здійснює нагляд і контроль за законністю використання особистих даних відповідно до Закону № 677/2001. Роботою Управління керує президент, чия посада прирівнюється до посади міністра. Президента Управління призначає Сенат терміном на п'ять років з можливістю переобрання тільки раз. Перед тим, як приступити до виконання обов'язків, президент Управління складає присягу на вірність у присутності парламентаріїв Сенату, http://www.dataprotection.

Цивільна й комерційна правова співпраця - це сфера політика, яка має безпосередній вплив на щоденне життя громадян. Вона може полегшити стягнення боргів у всій Європі, полегшуючи процедури або доступ до судочинства через усталення чітких правил щодо застосування законів у випадках, коли йдеться про перетин кордонів. Комісія вже надала щодо цього низку законодавчих пропозицій. Зараз відбувається напрацювання нового законодавства, що, своєю чергою, потребуватиме попередніх консультацій навколо зеленої книги, відповідного законодавства та юрисдикції у справах із розлученнями (це потрібно для збору думок і пропозицій з урегулювання цих специфічних справ). Наслідком підвищеної мобільності гро­мадян у межах Європейського Союзу стало збільшення числа "інтернаціональних" шлюбів, де чоловік і жінка мають різні на­ціональності, живуть у різних країнах-членах тощо. У випадку, якщо "інтернаціональна" пара вирішує розлучитися, можна застосувати кілька законів.

Зелена книга наводить приклади ситуацій, які можна було б вирішити завдяки європейському регулюванню. Так, прогля­нувши чинне законодавство, фінсько-шведська подружня пара може виявити, що умови для розлучення суттєво змінюються від країни до країни: якби вони вирушили до Ірландії, там їм довелося б провести чотири роки у розлуці, аби переконати суд, що подружжя справді розпалося - ірландські суди застосовують до процедур розлучення ірландське законодавство, яким пе­редбачається власне такий довгий період (порівняно із шістьма місяцями, що їх передбачає шведське й фінське право!). Єв­ропейське регулювання, таким чином, могло б спростити й роз'яснити умови розлучення величезній кількості людей (близь­ко 15% розлучень на рік у Німеччині стосується пар, що складаються з осіб різних національностей).

Щодо кримінального судочинства, то гармонізація та усталення мінімальних стандартів кількох аспектів процедурного пра­ва (таких як ne bis in idem, поводження з доказами або судові рішення in absentia) допомогли б налагодити взаємодовіру й сприяли б взаємному визнанню. ЕШЮЛГ8Т - ключовий чинник налагодження в Європі правової співпраці у кримінальних справах. Створений 2002 року, ЕШЮЛГ8Т працює з відомствами країн-членів над поліпшенням співпраці й координації щодо розслідування й судового розгляду найрізноманітніших справ, які, зокрема, стосуються тероризму, підробки, торгівлі людьми і наркотиками. Члени EURO JUST - високопрофесійна команда старших прокурорів і суддів, делегованих від кожної країни ЄС, - надають експертні знання й швидкий доступ до правових систем їхніх рідних країн. ЕШЮЛГ8Т може з більшою легкістю і точністю визначити моделі правопорушень, аніж це самостійно зробили б національні органи. Він може рекомен­дувати національним правовим органам вжити конкретних заходів та ініціювати розслідування або судовий розгляд. Гро­мадянам потрібно підтримувати роль EUROJUST, а його потенційні можливості мають цілком і повністю використовуватися із застосуванням набутого досвіду й урахуванням майбутніх подій.

Ухвалення національного законодавства

Закон про запобігання й боротьбу з торгівлею людьми і План дій щодо подолання торгівлі людьми ухвалено в грудні 2001 року. У лютому 2003 року було створено міжурядову робочу групу з питань торгівлі людьми. Наприкінці 2003 року Румунський поліцейський інститут із запобігання злочинам і розслідуванням запустив Програму із запобігання й подолання торгівлі дітьми.

У липні 2002 року Румунія та Болгарія підписали протокол про ефективнішу протидію транскордонній організованій злочинності. Інші міжнародні угоди укладено з Албанією, Вірменією і Чеською Республікою. У листопаді 2002 року Румунія ратифікувала Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності і Протоколи проти торгівлі людьми і таємного перевезення мігрантів сушею, морем і повітрям. У травні 2003 року прийнято Угоду про співпрацю з EUROPOL. І нарешті, в грудні 2004 року прийнято Стратегію боротьби з організованою злочинністю, а План дій - у вересні 2005 року. Що стосується протидії тероризму, в листопаді 2002 року Румунія ратифікувала Конвенцію ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму від 1999 року.

10. Свобода, безпека й справедливість: огляд ефективності політик і фінансових інструментів щодо досягнення цілей свободи, безпеки й справедливості

Важливо дати визначення понять спільна відповідальність і солідарність країн-членів для дальшого огляду політики й фі­нансових інструментів, які можуть забезпечити досягнення цілей свободи, безпеки й справедливості у найефективніший спо­сіб. Гаазька програма наголосила на значенні підтримки політичних пріоритетів у сферах забезпечення свободи, безпеки й справедливості через належне фінансування. Ухвалення Гаазької програми збігається з підготовкою пропозиції Комісії щодо нових фінансових перспектив (2007-2013 роки). Це дає змогу Комісії забезпечити цілковиту відповідність політичних пріо­ритетів, визначених у Гаазькій програмі, фінансовим інструментам, покликаним їх забезпечити (на 2007-2013 роки). Пропо­зиції щодо трьох рамкових програм, які охоплювали б сфери свободи, безпеки й справедливості, чітко дотримуються струк­тури Гаазької програми. Тому цілі політики асоціюються з належними ресурсами і прагнуть надати практичного значення концепціям спільної відповідальності й солідарності країн-членів. Солідарність та управління міграційними потоками: під­тримати принцип солідарності в управлінні потоками людей через забезпечення справедливого розподілу відповідальності між країнами-членами, що стосується фінансового навантаження, в контексті запровадження інтеґрованого управління на зовнішніх кордонах Союзу і виконання спільних політик щодо надання притулку й імміграції.

Гаазька програма передбачає основну частину фінансування у сферах свободи, безпеки й справедливості - близько 60% усіх асигнувань. Причина цього - політична мета ЄС, яка полягає у підтримці спільної відповідальності країн-членів у сферах контролю за зовнішніми кордонами, надання притулку й імміграції. Нині 0,5% загального бюджету ЄС виділяється на цю сферу, та з часом відсоток поступово збільшиться до 1,3% (2013 року), а це майже потроєння видатків.

Фахівці вважають, що можна зробити кілька важливих висновків, порівнявши суми, запропоновані на 2007-2013 роки:

о  Найбільшого поступу вдалося досягти, безперечно, у сфері безпеки. 2013 року суми у сфері безпеки зростуть майже у дванадцять разів порівняно з фінансуванням 2006 року.

27

о Збільшення в інших сферах також вагомі: так, усього у сфері солідарності й управління міграційними потоками відбудеться збільшення фінансування на понад 250% між 2006 і 2013 роками. Щодо забезпечення основних прав і справедливості, суми тут майже подвояться - відбудеться зростання на 125%.

о  Очевидні зусилля Комісії у сфері запобігання та придушення злочинності й тероризму.

ю травня 2005 року з ініціативи Європейської Комісії відбувся довгоочікуваний запуск Гаазької програми, розрахованої на п'ять років; ця подія дістала важливі відгуки. Зараз цікаво пригадати деякі з них, адже у такий спосіб ми змогли б осягти надії і тривоги посадовців та основних інституцій громадянського суспільства щодо того, як ЄС врегульовує міграційні питання. Представляючи План дій, Франко Фраттіні, на той час Комісар у справах забезпечення свободи, безпеки й справедливості, сказав, що тісніша європейська співпраця запропонує нові можливості для успіху й ефективного реагування на загрози без­пеці або особистій свободі. "Цей п'ятирічний план накреслює конкретні заходи з посилення безпеки громадян, придушення тероризму, зміцнення зовнішніх кордонів Союзу і протидії незаконному обігу наркотиків, торгівлі людьми й організованій злочинності", - сказав Комісар24.

Під час саміту на той час Прем'єр-міністрові Великої Британії Тоні Блеру порадили не використовувати британської позиції "неучасті" в питаннях надання притулку й імміграції, щоб не підривати нову європейську еру транскордонної співпраці. Пре­зидент Європейської Ради Ян Петер Балкененде наголосив, що в Європі мусить з'явитися "одна дійсність" у питаннях на­дання притулку й імміграції. "Ми наголошуємо на важливості дотримання однієї лінії. Це теза для Великої Британії," - ска­зав він.

Рууд Любберс, Верховний Комісар ООН у справах біженців, закликав ЄС розділити відповідальність із країнами, що розви­ваються, де знаходять притулок більшість біженців у всьому світі. Він попередив: якщо ЄС планує перекинути тягар на кра­їни, що розвиваються, "вони не тільки будуть приречені на невдачу, а й серйозним чином підірвуть глобальну еміграційну си­стему на шкоду всіх і кожного, разом з ЄС".

У відкритому листі до Європейської Ради організація "Міжнародна амністія" висловила побоювання, що, "незважаючи на добрі наміри й належні посилання на основні права людини, у змісті програми існує забагато вакууму в частині досягнення окресленої мети. Немає узгодженості, якщо заводити мову про інструменти й структури, необхідні для захисту основних прав, а також бракує ресурсів. Надання притулку - питання, що головним чином стосується прав людини, але складається враження, що воно десь загубилося в дискурсі про управління міграційними процесами. Тоді яку робочій програмі ЄС щодо забезпечення справедливості і внутрішніх справ фігурує боротьба з тероризмом і "нелегальною імміграцією", зростає ризик одностороннього наголосу на "безпеці" за рахунок елементів "справедливості" й "свободи".

І нарешті, Юрген Штрубе, президент Союзу конфедерацій промисловців і підприємців Європи закликав Раду дати змогу за­конним трудовим мігрантам працювати в будь-якій країні-члені і запровадити універсальну процедуру видачі дозволів на проживання й зайнятість. "Вкрай важливо, щоб Рада розпочала обговорення й встановила кінцевий термін ухвалення Ди­рективи щодо прийняття і проживання громадян третіх країн метою для працевлаштування", - сказав пан Штрубе.

2.4. Міграційні політики Румунії

Упродовж 2000-2006 років Румунія докладала чималих зусиль для гармонізації національного законодавства щодо міграції й торгівлі людьми з європейським правом. Особлива увага приділялася здійсненню інституційної реформи задля збільшен­ня ефективності відомств, що спеціалізуються на міграційних питаннях.

З приєднанням Румунії до ЄС у січні 2007 року східний зовнішній кордон Європейського Союзу перебуває тепер на її терито­рії. А це потребує жорсткого вживання конкретних заходів, передбачених на європейському й державному рівнях.

2.4.1. Законодавча база

Процес вступу Румунії до ЄС передбачав, серед найголовніших аспектів, адаптацію ас^ш8. Румунська імміграційна система мусила зазнати серйозного реформування в процесі приєднання. Наприкінці процесу Румунія мала мати законодавство в питаннях імміграції, яке повністю відповідало б європейським стандартам, а також відповідні інституції, які могли б це за­конодавство виконувати.

Для збільшення ефективності імміграційного управління на території Румунії 18 вересня 2007 року румунський уряд за­твердив Національну стратегію імміграції на 2007-2010 роки.

До цього кроку зумовили вступ Румунії до Євросоюзу у січні 2007 року і новий підхід до міграції в контексті ЄС. Нова стра­тегія фокусується на цілях уряду контролювати імміграцію, тобто запобігати й контролювати незаконну імміграцію, надання притулку і соціальну інтеграцію іммігрантів.

Стратегію також можна сприймати як офіційну позицію румунського уряду щодо явища імміграції. Маючи обмежений тер­мін для виконання, ця Стратегія приймає зобов'язання Румунії з цього питання як члена ЄС і намагається перемістити фокус з викликів країни транзитної міграції на виклики країни призначення. Джерелом натхнення для укладання стратегії стали в основному Гаазька програма і План дій поряд з відповідними документами Європейського Парламенту.

Національна стратегія імміграції передбачає конкретні заходи щодо: 1)  Контрольованої міграції:

о  забезпечення адміністративних рамок для застосування права на вільне пересування і проживання громадян країн -членів ЄС;

о  стимулювання прийому громадян третіх країн в цілях зайнятості відповідно до потреб ринку праці;

24  Посилання на "Еигоасйу", взято з ЬНр://\ч™пї.еигасйу.сот/еп/8есигі4у/Ьа8ие-рго8гатте-іЬа-рго8гатте-2ОО5-ю/агйс1е-ізоб57-

28

о  заохочення прийому іноземців, які прагнуть інвестувати в комерційну діяльність;

о  просування ефективної системи відбору іноземних громадян для навчання на території Румунії;

о  розроблення інформаційних технологій для контролю за інформацією про міграційні потоки на території країни.

2)       Запобігання й протидія нелегальній міграції:

о  ефективне інформування потенційних мігрантів про законні можливості для їх прийому і заходи, що їх вживає

румунська держава для запобігання нелегальній міграції; о  посилення співпраці між відомствами для протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми;

о посилення заходів з повернення іноземців, які перебувають на території Румунії нелегально або тих, які законним чином опинилися на румунській території, проте їхній статус добіг кінця;

о  підготовка Румунії до Шенґенської зони;

о  посилення співпраці між румунськими органами влади і відповідними інституціями в країнах - членах ЄС.

3)       Соціальної інтеґрації і добровільного повернення/репатріації іноземців з нелегальним статусом:

о заохочення іноземців - резидентів Румунії до активної участі в законному економічному, суспільному і культурному житті країни з належною пошаною до їхньої культурної ідентичності;

о забезпечення інтеґрації в румунське суспільство категорії прийнятих іноземців, які докладають для цього достатні зусилля, зокрема розроблення спеціальних програм, напрацьованих Румунією для цього;

о підвищення рівня обізнаності людей, дотичних до цієї сфери - державних службовців, представників широкого загалу й іноземців, - щодо важливого значення підтримки для інтеґрації.

Нові елементи, внесені Стратегією, такі:

о  Прийом іноземців ґрунтуватиметься на потребі Румунії у власному ринку праці.

о  Заохочення прийому іноземців, які хочуть розвивати свій власний бізнес у Румунії.

о  Впровадження чіткої та ефективної системи з відбору іноземців, які приїжджають для здобуття освіти.

о Зменшення рівня нелегальної імміграції через протидію в'їзду до Румунії тих, хто не хоче дотримуватися вимог румунського законодавства з прийому іноземних громадян, а також через ефективну боротьбу з нелегальною присутністю на румунській території, нелегальними працівниками і торгівлею людьми.

о  Заохочення міжнародної співпраці щодо контролю за незаконною імміграцією.

о Заохочення співпраці щодо повернення разом з іншими країнами ЄС через ініціативи типу участі Румунії у спільних вильотах до певних країн за межами ЄС для повернення нелегальних іммігрантів до країн їхнього походження.

о Активна участь у розбудові необхідної спроможності до застосування реґіонального підходу в питаннях надання притулку у Східній Європі.

Основна філософія стратегії полягає в тому, що імміграція - процес, яким треба керувати, а не проблема, яку треба вирішу­вати відповідними методами. Цю чотирирічну стратегію потрібно поділити на річні плани дій, які містили б конкретні дії та зобов'язання, а також передбачали необхідне фінансування заходів.

Як зазначається в проекті Національної стратегії імміграції на 2007-2010 роки, вступ Румунії до ЄС і очікуване нарощення темпів економічного розвитку у період після вступу позначаться на міграційних потоках і зроблять Румунію країною-мі-шенню для різних категорій мігрантів.

Відповідно до цієї стратегії румунський уряд також має намір дотримуватися міжнародних стандартів, усталених і визнаних через підписання Румунією різних угод і конвенцій. Він також має на меті забезпечити й підтримати спроможність Румунії до виконання своїх обов'язків як країни - члена ЄС завдяки ефективному посиленню конкретних політик, процедур і прак­тик, усталених задля запобігання, обмеження й покарання за порушення процесів з надання/отримання притулку - все це за активної участі в розробленні функціональної системи надання притулку в Східній і Південно-Східній Європі. Для по­ліпшення обробки інформації й умов для прохачів притулку Румунія повинна вжити певних заходів з виконання проектів, фінансованих ЄС і націлених на біженців та інтеграційні процеси.

Стратегію представив Технічний секретаріат Міжурядової координаційної групи, а докладно кроки з досягнення окреслених цілей стратегії розписано в річних національних планах дій. Основні залучені інституції25 будуть на високому рівні пред­ставлені в Координаційній групі з імплементації стратегії, яку очолить Міністр внутрішніх справ і адміністративної реформи в Румунії.

У безпосередньому зв'язку з таким дуже важливим законодавством уряд недавно схвалив переглянуту версію Національної стратегії з приєднання до Шенґенської зони. Ця стратегія розглядає необхідні заходи, що їх треба вжити впродовж 2008-2011 років. Усі завдання потрібно виконати до березня гоп року, відповідно до заяв румунської влади. До її складу також входить докладний План дій, який, по суті, є оновленим варіантом документа від попереднього року. Це надзвичайно ва­гомий документ, оскільки він визначає ризики й наслідки приєднання до Шенґенської зони. Планом дій передбачено дуже конкретні завдання для кількох інституцій, у тому числі необхідність підготовки персоналу. З-поміж завдань, вміщених у документі: підготовка законопроектів і їх ухвалення до кінця гою року (за винятком Шенґенських віз), необхідність знят­тя контролю на внутрішніх кордонах, необхідність підключення румунської системи до Національної системи запобігання та Інформаційної Шенґенської системи (другого покоління). Ухвалення стратегій і планів дій ще наразі не означає, що нині впроваджено все необхідне законодавство.

25 Інституції, відповідальні за імплементацію, - це передусім Міністерство внутрішніх справ і адміністративної реформи (через Румунське бюро імміграції) і Міністерство праці, сім'ї та рівних можливостей за підтримки Міністерства освіти, досліджень і у справах молоді, Міністерство закордонних справ і Румунська агенція іноземних інвестицій.

29

Ключове законодавство з регулювання міграції в Румунії

Надзвичайний наказ № 194/2002 щодо поводження з іноземними громадянами в Румунії, змінений
законом № 482/2004, створює рамки для політик щодо проживання іноземців, перебування й виїзду цих
категорій у/з Румунії, їхніх прав і обов'язків, а також спеціальні заходи імміграційного контролю.

Закон № 374 від 22 вересня 2002 року, яким уряд Румунії ратифікує Меморандум про порозуміння з
Міжнародною організацією з міграції (МОМ) про співпрацю в наданні гуманітарної допомоги у випадках
добровільної репатріації, підписаної 28 червня 2002 року в Бухаресті.

Рішення уряду № 616 від 21 квітня 2004 року з ухвалення Національної стратегії міграції: Румунська
національна стратегія міграції має на меті провадження єдиної політики в сферах міграції, надання притулку
і соціальної інтеґрації іноземців задля наближення вітчизняних законодавчих рамок до міжнародних і також
європейського acquis. Вона закладає нові інституційні рамки для реалізації політик у зазначених сферах і
окреслює внутрішній координаційний інструмент виконавчих інституцій.

Закон № 185/2004, що затверджує наказ уряду № 44/2004 про соціальну інтеґрацію іноземних громадян,
які отримали в Румунії якусь із форм захисту.

Наказ № 73/2004 про анулювання статті 11, параграф (2) наказу уряду № 44/2004 про соціальну
інтеґрацію іноземних громадян, які отримали в Румунії якусь із форм захисту.

Закон № 474/2004, що затверджує наказ уряду № 73/2004 про анулювання статті 11, параграф (2)
наказу уряду № 44/2004 про соціальну інтеґрацію іноземних громадян, які отримали в Румунії якусь із
форм захисту.

Наказ № 44/2004 про соціальну інтеґрацію іноземців, яку отримали в Румунії якусь із форм захисту:
Наказ про сприяння соціальній інтеґрації іноземних громадян, які отримали в Румунії якусь із форм захисту
(що передбачає доступ до таких прав, як, наприклад, право на роботу, право на житло, на медичне й
соціальне забезпечення, соціальне страхування, право на освіту, а також розробку спеціальних заходів з
культурної адаптації, консультацій і вивчення румунської мови, зібраних у інтеґраційних програмах)26.

8.       Надзвичайний  наказ  №  113/2005,  який  змінює  і  доповнює  Надзвичайний  наказ  уряду
№ 194/2002 про поводження з іноземцями в Румунії.

9.       Методологічні стандарти застосування закону № 122/2006 про притулок у Румунії.

Наказ №41/2006, який змінює і доповнює урядовий наказ № 44/2004 про соціальну інтеґрацію іноземців,
які отримали в Румунії якусь із форм захисту.

Закон № 122/2006 про притулок у Румунії - закон, який визначає правовий статус іноземців, що роблять
запит на якусь із форм захисту в Румунії, надання, припинення чи відмову в якійсь із форм захисту для них у
Румунії, а також процедуру визначення країни-члена, відповідальної за аналіз заяв на отримання притулку.

Наказ № 123 від 21 лютого 2008 року про створення й функціонування Комісії соціального захисту
робітників- мігрантів27 .

Усі ці законодавчі акти виконуються за допомогою цілої низки допоміжних законодавчих ініціатив, ухвалених урядом Румунії або напрацьованих різними міністерствами впродовж останніх років.

Щодо національної візової політики Румунії, яка відповідає європейським стандартам, усі румунські візи видається за межа­ми її території в консульствах Румунії. Можливість отримання візи на контрольних пунктах допускається тільки у виняткових випадках, надзвичайних ситуаціях або в ситуаціях гуманітарного характеру.

Від січня 2003 року Румунія запровадила візові вимоги до громадян колишньої югославської республіки Македонія. Дво­стороння угода із Сінгапуром про скасування візових вимог набрала чинності у лютому 2003 року; такі угоди укладено з Есто­нією, Ліхтенштейном, Литвою і Швейцарією. 2004 року запроваджено візову систему у чотирьох країнах "негативного" спи­ску ЄС - Росії, Сербії і Чорногорії, Туреччині та Україні. Звіт за результатами 2005 року зазначає, що Молдова залишається єдиною країною у списку, з якою Румунія не запровадила візового режиму. Румунії необхідно розпочати підготовку до за­пуску Візової інформаційної системи (VIS) перед зняттям контролю на внутрішніх кордонах і перед приєднанням до Ше-нґенської зони.

Заяви на короткострокові візи прохачів, що походять із країн з високим рівнем/потенціалом міграції, чи на будь-які довго­строкові візи спрямовуються з консульств до Румунського бюро імміграції. Тут заяви оцінюють в індивідуальному порядку з урахуванням усталених правових рамок і аргументів прохачів.

2007 року до РБІ надійшло 24 518 заяв на видачу віз (на 20% більше порівняно з 2006 роком), з яких ю 262 - на короткий термін (на 9% більше, аніж 2006 року) і 14 256 - на довгий термін (на 28% більше порівняно з 2006 роком). Із загальної кіль­кості заяв 85% було задоволено і у 15% випадків - відмовлено. Візова політика враховує історичні й політичні відносини з країнами-сусідами Румунії (наприклад Молдовою).

Румунія також співпрацює з країнами у сфері легальної і нелегальної міграції через угоди і двосторонні конвенції. Наразі чинна ціла низка домовленостей і конвенцій щодо трудових мігрантів і визнання освітніх стандартів на європейському рів-

У Стратегії на 2007-2010 роки робиться дуже вагомий наголос на інтеґрації іммігрантів у Румунії після того, як їх прийнято як резидентів.
З2007 року РБІ та інші органи державної влади серйозно працюють у цьому напрямі. Водночас, незважаючи на те, що програми підтримки
відкриті для всіх іммігрантів, дуже мало хто з них робив на них запит. 2007 року 77 іммігрантів скористалися соціальним захистом, що його
надав уряд Румунії, а 66 осіб потрапили до програми інтеґрації, тоді як 2006 року було тільки 66 бенефіціарів програми. РБІ займається
пошуком надійних партнерів серед представників громадянського суспільства для виконання зазначеної програми інтеґрації. Згідно з
їхніми офіційними заявами дуже непросто знайти таких партнерів, оскільки цей вид діяльності не є пріоритетом у діяльності румунських
НУО.

Створено Комісію у справах працівників-мігрантів, яка є міжурядовою організацією. Комісія складається з дев'яти членів і її очолює
Міністр у справах праці, сім'ї і рівних можливостей. Інші члени Комісії - представники Міністерства праці, Національного пенсійного
управління, Національного відомства медичного страхування. Серед компетенцій Комісії: координація застосування Реґламенту та
організація навчань персоналу з відповідних інституцій, надання інформації про право працівників-мігрантів на соціальний захист.

ЗО

ні між Румунією і Болгарією, Німеччиною, Францією, Угорщиною, Ліваном, Люксембургом, Молдовою, Португалією, Сло­ваччиною, Іспанією і Швейцарією. Угоди про реадмісію підписано з Албанією, Бельгією, Великим Герцогством Люксембург, Нідерландами, Боснією і Герцеговиною, Естонією, Ісландією, Швейцарією, Туреччиною, Великою Британією, Португалією.