Тема 4.  ГРУПОВІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОЗВІЛЛЯ В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

1. Групові форми організації виховання учнів.

2. Індивідуальні форми виховання учнів у позаурочний час.

1. Групові форми організації виховання учнів.

Вони сприяють виявленню та розвитку інтересів і нахилів учнів до науки, техніки, мистецтва, спорту, поглибленню знань програмового матеріалу.

Важливе місце у виховній роботі займає участь у різноманітних предметних гуртках, які створюють у навчальних закладах відповідно до навчальних предметів. Щоб викликати в учнів інтерес до діяльності того чи іншого гуртка, використовують різноманітні форми заохочення.

Предметні гуртки, як форма поглиблення і розширення знань учнів, є поширеними в професійно-технічних навчальних закладах. Члени гуртків беруть активну участь у масових заходах. (Предметні тижні, олімпіади, вікторини, свята мистецтв і т.п.). Уміла організація їх роботи сприяє підвищенню інтересу до навчальних предметів і поглиблює знання з обраної спеціальності.

Особливе виховне, пізнавальне й практичне значення мають гуртки технічної творчості. Тут учні навчаються певному видові діяльності, виготовляють речі, які використовують з благодійною метою.

Важливо, щоб діяльність технічного гуртка набрала суспільного спрямування з одноразовим формуванням економічних інтересів учня як особистості та спеціаліста. Так, члени радіотехнічного гуртка, крім вивчення радіоапаратури, можуть готувати і проводити радіопередачі, ремонтувати радіо–і телеапаратуру для населення.

У навчальних закладах особливу увагу відводять організації спортивних секцій, до яких залучають значну частину учнів. Вони сприяють формуванню фізично здорових, вольових і рішучих майбутніх спеціалістів та воїнів української армії.

Оскільки предметні й технічні гуртки та спортивні секції є позаурочними організаційними формами навчання і виховання та мають на меті поглиблення знань, отриманих на уроках, розвиток інтересів і здібностей, не будемо зупинятися на методиці гурткової роботи. Зауважимо лише, що в ході роботи гуртків і секцій педагог повинен передбачити такі виховні моменти: моральне, трудове, ідейне, естетичне і фізичне виховання; високу організованість і дисципліну під час занять; формування інтересу до обраної професії та особистого економічного інтересу; залучення якомога більше учнів до роботи в гуртках; активність, самостійність та наполегливість у процесі занять.

Важливе місце в естетичному вихованні й пропаганді пісенного та музичного мистецтва українського народу займають гуртки художньої самодіяльності. Виховна цінність участі учнів у їх роботі полягає в тому, що вихованці пізнають усну народну творчість, історію написання пісні, мистецтво зближує їх на сцені, пробуджує почуття відповідальності, колективне переживання за творчі успіхи. Учні мають змогу проявити творчість, розумно провести вільний час, поспілкуватись у невимушеній доброзичливій обстановці, Досвід переконує, що учасники художньої самодіяльності краще розуміють і відчувають красу природи, людські стосунки, вони життєрадісніші й доброзичливіші в колективі.

Пісенна творчість, як засіб виховання може бути включена в усі форми масової позаурочної роботи. Адже пісня має інформаційний і емоційний заряд, поглиблює знання з історії України, розкриває помисли і прагнення народу, сприяє патріотичному та естетичному вихованню. Складовою частиною масових заходів є історичні пісні,. їх можна використати при проведенні усних журналів, читацьких конференцій, тематичних вечорів тощо.

На просвітницьких годинах та інших виховних заходах учні з цікавістю слухають історію народження пісні. Багато пісень мають як патріотичний, так і інтернаціональний характер, бо за волю України поряд з українцями боролись узбеки і грузини, казахи і вірмени, свідомі росіяни й татари.

Співпраця керівників гуртків художньої самодіяльності з викладачами-предметниками сприяє емоційному насиченню всіх позаурочних пізнавально-виховних заходів.

Великою популярністю серед учнів користуються гуртки, які мають практичне значення в житті молодої людини. Це, зокрема, «Українське рукоділля», «Молода господиня», «Народний прогностик” «Народна кулінарія», «Українська вишивка», «Народний розпис” «Обробка шкіри», «Різьбярство», «Господар», «Любителі городництва” «Пасічник».

Організатори цих гуртків зустрічаються з багатьма труднощами, адже більшість тем має практичний характер, а це вимагає матеріалів, інструментів, але практика показує, що при бажанні можна зробити з допомогою учнів і їхніх батьків. Сьогодні відроджуються індивідуальне землеробство, бджільництво, народні ремесла, і старше покоління з радістю передає молоді народну мудрість та творчість.

У нових умовах господарювання молодій людині треба багато знати й уміти. Настає час, коли і вчитель захоче навчити, і учень захоче навчитися. В процесі організації та практичної діяльності гуртків, які дають загальну користь, учні співпрацюють з педагогами, вони є їхніми помічниками на садово-городніх ділянках. I користь взаємна, і виховне значення неоцінене.

У навчальних закладах України стають традиційними і дискусійно пізнавальні форми роботи: прес-бій, «Круглий стіл», турнір кмітливих, «Екологічний бумеранг»; пісенно-практичні: «Таланти навколо нас», «Оспівана Україна», «Гімн матері», українські вечорниці, колядки щедрівки, гаївки, уроки національної пісенної культури. Вивченні традицій національної пісенної культури, народної архітектури, національного побуту та одягу, речей домашнього вжитку, народних ремесел — важливий чинник у реалізації національної системи виховання. Серед практичних форм роботи варто назвати такі: «Конструкторське бюро” «Технічний аукціон», «Турнір рицарів», «Толока», «Козацькі забави”, «Українська кухня», «Бюро добрих послуг», «Акція доброти і милосердя», «Скарбниця майстерності», «Родинний день», «Пізнай свій край», «Увіковічнимо пам'ять», «3вичаї і·обряди».

Захоплюючою й ефективною є така форма виховання, як пошукова робота. її зміст розкривається через збирання оповідань, легенд, пошук старовинних видань, повернення забутих імен національних героїв і написання «Книги пам'яті» тощо.