Тема №7 Резюме

Узагальнення по темі

Кінець ХІХ -поч. ХХ ст. – епоха некласичної філософії, яка відрізняється плеядою видатних мислителів, які збагатили філософську культуру глибокими та цікавими ідеями. Ця філософія відійшла від принципів класичної філософії. Протиставила раціоналізму ірраціоналізм. Якщо до цього істину шукали в розумі, то тепер її вбачають у протилежному – в несвідомому. Ставлення філософії до розуму і раціоналістичних систем стає негативним, оскільки вони не здатні відповідним чином орієнтувати людину в житті та історії, тому що суттєві сторони цих процесів для них закриті. Цей стиль філософствування починає домінувати в західній філософії: „філософію мислення” замінює „філософія життя”. У чому ж причина такої радикальної зміни ставлення філософії другої половини ХІХ ст. до науки та розуму? Чим пояснити поширення концепцій , які заперечують розум і наукове пізнання.?

Ірраціоналізм у філософії і світогляді в цілому набуває сили в періоди дестабілізації. Розчарування у соціальному прогресі та в результатах застосування науки і техніки, дисгармонія між соціальним та біологічним, бездуховність людини, - такими є соціально психологічний грунт для поширення ірраціоналістичних настроїв.

Некласична буржуазна філософія має важливе історичне значення: вона є ланкою між класичною та сучасною, теоретичною базою підготовки філософських вчень ХХ ст. Особливостями некласичної західної філософії , основними темами її філософствування є: по – перше, звернення до суб’єктивного світу людини; по – друге, аналіз кризи буржуазної культури; по – третє, аксіологічний підхід до дійсності, світу людини і світу взагалі.

Література для самоосвіти : [33, 50, 52, 83, 85, 92, 93, 94, 95].