Тема 4. Сучасний світовий ринок: проблеми та перспективи.

В історичні й ретроспективі розвиток світового ринку здійснюється на основі прогресу продуктивних сил, які поглиблюють міжнародний поділ праці, поступове залучення нових національних господарств в систему світогосподарських зв'язків. Світовий ринок з'єднав окремі національні економіки в порівняльно стійку систему товарних потоків кількість останніх невпинно зростає. Об'єкт міжнародного обміну на кордоні століть – це, як правило, конкурентноздатні економічні блага які мають низькі витрати виробництва і кращі споживчі властивості, а економічний простір, на якому здійснюється цей обмін, трансформується сьогодні в складну взаємозалежну, регулюючу цілісність. Сучасний світовий ринок характеризується:

· ефективністю розподілу ресурсів, спрямованих на виробництво необхідних товарів;

· оптимальне використання результатів НТР;

· гнучкість і висока адаптованість до змінюючих економічних умов;

· підвищеною здатністю до задоволення різноманітних потреб, покращенню якості товарів та послуг;

· стійкістю товарно-грошових відносин між країнами.

Світовий ринок – динамічна і в значній мірі саморегулююча система, адекватно реагуюча на виникнення модифікацій національних ринків тут кожен із його суб'єктів може оцінити і адаптувати параметри своїх товарів до інших.

Конкурентна здатність на світовому ринку – здатність функціонувати в умовах ринкової економіки, отримуючи при цьому прибуток достатній для науково-технічного вдосконалення виробництва, стимулювання робітників і підтримування якості продукції на рівні максимально задовольняючої потреби іноземного споживача.

 

Мал.8. Основні чинники які впливають на формування міжнародної ціни.

 

Під конкурентною здатністю продукції розуміємо її переваги на ринку яка сприяє її успішній реалізації. По суті справи, конкурентна здатність - це характеристика товару яка відображає його відмінність від аналогічного конкурентного товару, як по ступеню відповідності конкретній потребі , так і по витратам на її задоволення.

Повноцінне входження України в міжнародний поділ праці і світову економіку - необхідна умова її просування на шляху економічного прогресу.

Україна має значні потенційні можливості виходу на світовий ринок – це в першу чергу відноситься до аграрного сектору. По даним ООН, в 1992 році вона займала друге місце (після Франції) по виробництву цукрового буряка, четверте (після Росії, Китаю, Польщі) – картоплі, п'яте – ячменю і жита, шосте – вівса і молока, сьоме – пшениці в світовому виробництві. Великі потенційні можливості виходу на світовий ринок мають також металургійні і металообробні галузі ,що визначаються багатими родовищами залізних і марганцевих руд, добре розвинутою інфраструктурою чорної металургії.

З метою реалізації цього потенціалу державою здійснюється власна економічна політика яка включає середньо термінові і довготермінові пріоритети.

В довготривалому плані необхідно взаємодіяти з країнами західної Європи, перш за все з країнами Європейського Союзу, а також США, Канадою, Австралією, а також іншими промислово розвинутими країнами.

На сьогоднішній день участь України в міжнародному поділі праці не відповідає наміченим вимогам. Це зрозуміло, тому що сучасна структура господарського комплексу України не дає можливості інтегруватися з цими країнами. Це обумовлено насамперед тим, що матеріальні витрати на одиницю національного доходу в Україні в 2-3 рази вище, ніж у промислово розвитих країнах. Крім того, що стримують факторами є висока капіталоємкість, трудомісткість і матеріалоємність продукції. Можна, виходячи з цих основних економічних категорій, зробити висновок, що на даний час немає необхідних можливостей для всеохоплюючої комплексної фронтальної взаємодії з країнами вищого економічного порядку.

Проте, у ЄС виявляється зацікавленість у відношенні України. Загальна позиція ЄС стосовно України від 28 листопада 1994 року визначає наступні цілі і пріоритети в економічній області в наступних сферах: промисловість; захист і заохочення інвестицій; державні заготівлі; стандарти й оцінка; виробництво сировини; наука і техніка; утворення і навчання; сільське господарство; енергетика; цивільна ядерна галузь; охорона навколишнього середовища; транспорт; космічна промисловість; грошова політика; регіональний розвиток; соціальна сфера: охорона здоров'я і безпека; працевлаштування і соціальний захист; туризм; мале і середнє підприємництво; охорона прав споживачів; митна справа; статистика; економіка; боротьба з наркотичним бізнесом; культура.

Країни ЄС визнали: в України мається "європейське покликання" і першим кроком до нього є договір про партнерство і співробітництво з ЄС, що, щоправда, по деяких пунктах ще не виконується (митна політика, узгодження законодавств і т.д.), тобто в першу чергу від самої України залежить просування до Європи. Україна повинна активніше проводити свою політику у відношенні співробітництва з ЄС.