6. Спільна виховна робота школи, сім’ї та громадськості.

Сім’я – невелика соціальна група, до якої входять поєднанні шлюбом чоловік і жінка, їх діти, кровні родичі, інші особи, пов’язані родинними зв’язками з подружжям. У житті дитини сім’я відіграє вирішальну роль. Сучасні сім’ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Аналіз досліджень (Е.Д. Белова, Л.М. Зубіна, А.Г. Ковальова) доводить, що стійкі помилки сімейного виховання пов’язані зі структурою сім’ї та сімейними стосунками, ставленням дорослих до своїх суспільних обов’язків, їх спрямованістю, потребами та інтересами, ставленням до праці. За цими ознаками можна виділити декілька типів сімей.

І тип. Благополучні сім’ї. Стосунки між батьками у цих сім’ях будуються на любові і повазі один до одного, помітний творчий підхід до сімейного виховання, що спирається на розуміння цілей і завдань виховання, віру в сили і можливості дитини, уміння знайти до неї правильний підхід.

ІІ тип. Формально-благополучна сім'я. Для цього типу сім’ї характерна ідейна переконаність, відповідальне ставлення до обов’язків, але відсутні повага між членами сім’ї, духовна близькість. У батьків складаються нерівні відносини з дітьми, відсутнє розуміння цілей і завдань виховання, а вимоги, запропоновані дітям носять стихійний характер. У характері дитини при такому типі виховання можуть розвиватися негативні риси: неповага до батьків, невиконання їхніх вимог та ін.

Ш тип. Неблагополучні сім’ї. Для такого типу сім’ї характерною є відсутність духовних інтересів, байдуже ставлення до родинних і сімейних обов’язків, відсутність трудових традицій. Гостроконфліктний клімат такої сім'ї негативно впливає на формування рис характеру дитини (зухвалість, грубість, забіякуватість, не підпорядкованість вимогам дорослих і колективу). До неблагополучних сімей належать: сім’ї, де батьки – алкоголіки, наркомани – ведуть аморальний спосіб життя; сім’ї асоціальні (члени конфліктують з морально-правовими нормами суспільства, схильні до правопорушень); сім’ї конфліктні постійні конфлікти між батьками, батьками і дітьми, що проявляються у сварках, взаємних образах, грубощах, навіть бійках); сім’ї соціального ризику соціально незахищені сім’ї, які потребують соціальної допомоги та підтримки – малозабезпечені, багатодітні, з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами).

ІУ тип. Неповна сім'я. Такий тип сім’ї виділився в педагогічній літературі в останні роки. Це сім'я, у якій немає одного з батьків. Така сім'я може бути благополучною, якщо для неї характерна ідейна спрямованість, відповідальне ставлення до виробничих і сімейних обов’язків, знання завдань виховання; і неблагополучною, якщо ці умови порушуються.

Таким чином, розуміння педагогами типу сім’ї, стилів спілкування, помилок, яких допускаються батьки у виховному процесі, сприяє поглибленню зв’язків з нею, пошуку можливостей щодо корекції сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу навколишнього середовища.

Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво школи і сім’ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Тісний зв’язок школи та сім’ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи.