4. Система перспективних ліній. Принцип «паралельної дії». Значення традицій.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115
Використання системи перспективних ліній. А.С.Макаренко великого значення надавав правильному вибору цілей колективної діяльності – перспектив, які здатні зацікавити, захопити дітей. Практичну мету, яка здатна захопити і згуртувати вихованців він називав перспективою. При цьому Макаренко виходив з положення про те, що "дійсним стимулом людського життя є завтрашня радість". У міру розвитку колективу прості цілі змінюються більш складними, глибокими і соціально значущими. Усвідомлена і сприйнята учнем перспективна ціль стає мобілізуючою силою, яка допомагає долати труднощі і перешкоди. В практиці виховної роботи А.С.Макаренко розрізняв три види перспектив:
- близька;
- середня;
- далека перспектива.
Близька перспектива висувається перед колективом, що знаходиться на будь-якій стадії розвитку. Вона обов’язково повинна спиратися на особисту зацікавленість вихованців, кожен учень повинен сприймати її як завтрашню радість, задоволення: провести цікаву гру, разом погуляти, відвідати цирк тощо. Середня перспектива – це проект колективної події, дещо віддаленої в часі: підготовка до спортивного змагання, шкільного свята, вечорниць. Далека перспектива – віддалена в часі, найбільш соціально значима мета, досягнення якої потребує чималих зусиль. Наприклад, успішно закінчити школу, обрати професію, продовжити навчання.
Головне в системі перспективних ліній – це безупинна зміна перспектив, постійне їхнє розширення, неприпустимість зупинки в житті колективу. Якщо життя в колективі стає нецікавим, з дня на день повторюється одне й те ж саме, немає захоплюючих справ, які формують спільні прагнення та інтереси, відсутня спільна організація діяльності, то колектив починає розпадатися. Колектив згуртовується і зміцнюється лише спільною, захоплюючою і складною метою, після досягнення якої виникає інша мета і т.д.
Принцип паралельної дії. Встановлено, що безпосередня взаємодія педагога на учня не завжди являється ефективною. Згуртуванню учнівського колективу сприяє обгрунтований А.С.Макаренком принцип паралельної дії – вимога до вихованця ставиться не прямо, а через колектив, коли відповідальність за кожного члена покладається на колектив і його самоврядування.
П – педагог;
А – актив колективу.
Засобом згуртування учнівського колективу є й формування в ньому традицій, бо ніщо так не цементує його, як традиція. На всіх стадіях розвитку колективу виникають великі і малі традиції. Традиції – це такі форми колективного життя, які емоційно втілюють норми, звичаї, бажання вихованців, які передаються з покоління в покоління Великі традиції – це яскраві масові події, підготовка і проведення яких виховують почуття гідності за свій колектив, віру в його сили, повагу до суспільної думки (перший і останній дзвінки, випуск). Малі традиції менші за маштабом, але не менш важливі стосовно виховних дій свята, олімпіади, збори). Вони вчать підтримувати встановлений порядок, наповнюють життя колективу романтикою, цікавістю, забезпечують настуаність у розвитку колективу, стабілізують його структуру і прийняті норми поведінки.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 Наверх ↑