6. Спільна виховна робота школи, сім’ї та громадськості.

Сім’я – невелика соціальна група, до якої входять поєднанні шлюбом чоловік і жінка, їх діти, кровні родичі, інші особи, пов’язані родинними зв’язками з подружжям. У житті дитини сім’я відіграє вирішальну роль. Сучасні сім’ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Аналіз досліджень (Е.Д. Белова, Л.М. Зубіна, А.Г. Ковальова) доводить, що стійкі помилки сімейного виховання пов’язані зі структурою сім’ї та сімейними стосунками, ставленням дорослих до своїх суспільних обов’язків, їх спрямованістю, потребами та інтересами, ставленням до праці. За цими ознаками можна виділити декілька типів сімей.

І тип. Благополучні сім’ї. Стосунки між батьками у цих сім’ях будуються на любові і повазі один до одного, помітний творчий підхід до сімейного виховання, що спирається на розуміння цілей і завдань виховання, віру в сили і можливості дитини, уміння знайти до неї правильний підхід.

ІІ тип. Формально-благополучна сім'я. Для цього типу сім’ї характерна ідейна переконаність, відповідальне ставлення до обов’язків, але відсутні повага між членами сім’ї, духовна близькість. У батьків складаються нерівні відносини з дітьми, відсутнє розуміння цілей і завдань виховання, а вимоги, запропоновані дітям носять стихійний характер. У характері дитини при такому типі виховання можуть розвиватися негативні риси: неповага до батьків, невиконання їхніх вимог та ін.

Ш тип. Неблагополучні сім’ї. Для такого типу сім’ї характерною є відсутність духовних інтересів, байдуже ставлення до родинних і сімейних обов’язків, відсутність трудових традицій. Гостроконфліктний клімат такої сім'ї негативно впливає на формування рис характеру дитини (зухвалість, грубість, забіякуватість, не підпорядкованість вимогам дорослих і колективу). До неблагополучних сімей належать: сім’ї, де батьки – алкоголіки, наркомани – ведуть аморальний спосіб життя; сім’ї асоціальні (члени конфліктують з морально-правовими нормами суспільства, схильні до правопорушень); сім’ї конфліктні постійні конфлікти між батьками, батьками і дітьми, що проявляються у сварках, взаємних образах, грубощах, навіть бійках); сім’ї соціального ризику соціально незахищені сім’ї, які потребують соціальної допомоги та підтримки – малозабезпечені, багатодітні, з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами).

ІУ тип. Неповна сім'я. Такий тип сім’ї виділився в педагогічній літературі в останні роки. Це сім'я, у якій немає одного з батьків. Така сім'я може бути благополучною, якщо для неї характерна ідейна спрямованість, відповідальне ставлення до виробничих і сімейних обов’язків, знання завдань виховання; і неблагополучною, якщо ці умови порушуються.

Таким чином, розуміння педагогами типу сім’ї, стилів спілкування, помилок, яких допускаються батьки у виховному процесі, сприяє поглибленню зв’язків з нею, пошуку можливостей щодо корекції сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу навколишнього середовища.

Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво школи і сім’ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Тісний зв’язок школи та сім’ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи.

Педагогічна освіта батьків:

Школа має дбати про постійний розвиток педагогічних знань батьків, вдаючись до різних методів роботи, найпоширенішими з яких є:

- Відвідування батьків удома. Допомагає встановити зв’язок з усією сім’єю, з’ясувати її загальну та педагогічну культуру, умови життя учня, його місце в сім'ї і ставлення до нього старших, ознайомитися з досвідом батьківського виховання, дати поради і домовитися про єдині вимоги до дитини.

- Запрошення батьків до школи. У разі необхідності вчитель запрошує батьків окремих учнів до школи на розмову. Під час бесіди з ними потрібно створити атмосферу доброзичливості, довір'я. Щоб викликати батьків на відвертість треба розмовляти з ними про учня на одинці.

- День відчинених дверей. Головна мета – показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання.

- Класні батьківські збори. Є важливим колективним видом роботи класного керівника з батьками учнів. Такі збори сприяють формуванню громадської думки батьків, об’єднанню їх в єдиний колектив. Тематика зборів визначається загальними завданнями виховання, умовами навчально-виховної роботи в класі, рівнем загальної культури та педагогічного кругозору батьків.

- Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід.

- Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу.

- Тематичні вечори запитань і відповідей. Сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання. На них запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів, психологів, соціальних працівників, фахівців, причетних до проблем виховання підростаючого покоління.

- Консультації батькам. Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань.

- Листування. Періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уважність та відповідальність за доручення, а також можна повідомити про певні його труднощі, попросити про зустріч.

- Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій і семінарів.

- Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання.

- Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів.

Для педагогічної пропаганди серед батьків використовують також диспут. Він не лише збагачує батьків знаннями з педагогіки, більш тісним контактом з учителями, а й створює додаткові можливості для врахування індивідуальних особливостей батьків при засвоєнні ними педагогічної інформації.

На сьогоднішній день дуже широкого використання набули такі види пропагування педагогічних знань як: педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах); дерево родоводу (зустрічі поколінь); у сімейному колі (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); народна світлиця (звернення до народних традицій); дні довіри (консультації різних фахівців); сімейні свята в класі (спільні святкування днів народження, календарних народних свят).

Залучення батьків до виховної роботи школи:

У виховному процесі школи, крім педагогів, беруть участь батьки, працюючи в класних та загальношкільних батьківських комітетах, виконуючи рекомендації, прохання вчителів.

Батьківський комітет класу. Створюють з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв’язку сім’я – школа, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім’ї у вихованні і навчанні дітей.

Загальношкільний батьківський комітет. До сфери його діяльності входять піклування про групи подовженого дня, санітарний стан школи, допомога в ремонті школи, організація літнього відпочинку дітей, їх харчування та ін.

Виконання батьками практичних рекомендацій, прохань. Сприяє підвищенню культури батьків, озброєнню їх педагогічними знаннями і досвідом. Адресовані батькам рекомендації, прохання найчастіше стосуються таких аспектів шкільного життя:

· Проведення безпосередньої роботи з дітьми: індивідуальної (наставництво, шефство), групової (керівництво гуртком за інтересами);

· Надання організаційної допомоги вчителю: наприклад, сприяння в проведенні екскурсій (надання транспорту, забезпечення путівками), організація зустрічей з цікавими людьми, комплектування класної бібліотеки;

· Участі у зміцненні матеріальної бази школи, вирішенні господарських питань (допомога в обладнанні кабінетів, виготовлення обладнання, приладів, ремонт школи тощо).

Залучення громадськості до виховання дітей:

Виховання дітей – не тільки особиста справа батьків, навчально-виховна робота вчителя, в ньому зацікавлене все суспільство. Тому необхідно залучати до виховання підростаючого покоління і громадськість.

Громадська виховна робота з дітьми неминуче розширює коло особистих інтересів дітей. Тому для успішного виховання підростаючого покоління важливо, щоб його оточувала атмосфера поваги до моральних норм поведінки, щоб діти бачили нетерпиме ставлення до порушників цих норм. Цього досягають за умови, що у виховному процесі в школі крім педагогів, беруть участь батьки, громадські організації, правоохоронні органи та інші державні установи.

Школи повинні підтримувати тісні зв’язки з підприємствами, які надають їм допомогу в зміцненні матеріальної бази, оснащенні навчальних кабінетів. Однак спонсорська діяльність підприємств цим не обмежується. Їх працівники керують гуртками в школах, організовують екскурсії учнів на підприємства, допомагають педагогічному колективу.

Значну виховну роботу з учнівською молоддю проводить служба у справах неповнолітніх, до складу якої входять народні депутати, педагоги, представником громадських організацій, органів міліції, юстиції. Вона спрямовує свою діяльність на профілактику правопорушень неповнолітніх, забезпечення нормальних умов їх виховання, охорону їхніх прав.

Значний виховний вплив здійснює релігія. У релігії є чому повчитись, є що перейняти педагогам, а саме:

· Ідеал Людини-Легенди – безсмертної, мужньої, вольової, морально стійкої. Вона любить народ, і народ любить її. Вона приймає смерть в ім’я життя людей, в ім’я їх спасіння. Ідеал цієї Бога-Людини пережив віки й тисячоліття;

· Програму морального самоочищення, самовдосконалення, “науку життя”, яка впродовж століть формувала істинну людяність, ф допоможе нам сформувати певний тип людини, стиль стосунків її з навколишнім світом, здоровий духовний стан інтимних почуттів і роздумів, моральних вчинків і справ;

· Професійно-педагогічну майстерність релігійних діячів, їх уміння щоразу знаходити шляхи до людської душі, переконувати, ненав’язливо та делікатно “лікувати”, духовність;

· Релігійну культуру як глибоке розуміння і знання людини, повага до неї, бажання допомогти не тільки словом, а й конкретною справою: Біблія – не тільки цінна історична пам’ятка, а й підручник життя;

· Релігійні знання, релігійні науки як елемент світової культури.

Проблема взаємозв’язку школи, сім'ї та громадськості на сьогоднішній день є досить актуальною, оскільки саме вони формують і розвивають особистість з метою підготовки її до самостійного життя в суспільстві. Таким чином, сім'я, школа та громадськість повинні співпрацювати як один злагоджений механізм, кожна ланка якого у виховному процесі гармонійно доповнює одна одну.

Література для самоосвіти:

- основна: /1,6,8,9,10/

- допоміжна: /3,9,17,21,22,30,31/