3. Міжпредметні зв’язки педагогіки.

Педагогічна теорія пов’язана з багатьма іншими науками, спирається на відкриті ними закономірності, використовує їхні здобутки. Характер цих зв’язків залежить від предмета кожної науки та від її місця в загальній системі наукового знання.

Велике значення для розвитку педагогіки мають її зв’язки з іншими науками: філософією, психологією, фізіологією людини, генетикою, етнографією, математикою та ін. Зміцнюючи і удосконалюючи ці зв’язки, педагогіка запозичує й інтерпритує відповідно до предмета свого дослідження ідеї інших наук, які допомагають глибше проникнути в суть виховання і розробляти його теоретичні основи.

Філософські науки дають змогу педагогіці визначити суть і цілі виховання, правильно врахувати дію загальних закономірностей розвитку суспільства, дають оперативну інформацію про зміни, які відбуваються в науці і суспільстві, сприяють коректуванню спрямованості виховання.

Взагалі педагогіка, вивчаючи виховання як суспільне явище, тісно пов’язана з усіма науками про суспільство. Це і соціологія, і етика, і естетика.

Так соціологія, що досліджує вплив соціального середовища на людину і відношення між людьми, вивчає особливості розвитку економіки, культури, їх впливу на формування особистості людини і допомагає педагогіці у вирішенні багатьох питань шкільного будівництва , а також взаємодії школи, сім’ї, суспільства у вихованні дітей.

На основі знань з анатомії та фізіології про будову і життєдіяльність людського організму як єдиного цілого, про морфологічні і функціональні закономірності й особливості вікового розвитку нервової, кістково-м’язової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної та інших систем організу, деяких органів тіла, тканин і клітин, педагогіка розробляє умови раціональної організації педагогічного процесу, правильного режиму навчання, виховання, освіти, зміст і методи фізичного, трудового виховання та інше.

На основі знань з генетики про залежність спадковості дитини від її генотипу, досить складну природу генетичної мутації, функціонально-спрямовану дію генів і хромосом, високу пластичність дитячого організму педагогіка критично переоцінює чимало сталих положень про закономірності людського розвитку, намагається обгрунтувати оптимальні умови для всебічного розвитку кожної дитини, формування її особистості.

Особливе значення для педагогіки має її зв’язок з психологією. Спираючись на знання закономірностей і механізмів психічного розвитку людини, її особистісного формування, психологічних зв’язків і залежностей, характерних для педагогічного процесу, педагогіка обгрунтовує ефективні шляхи і способи, які призводять до бажаних змін у внутрішньому світі й поведінці людини. Кожний розділ педагогіки знаходить опору у відповідному розділі психології: дидиктика, наприклад, опирається на теорію пізнавальних процесів і розумового розвитку; теорія виховання базується на психології особистості; теорія управління навчально-виховним закладом – на психології управління.

Економічні наки дають змогу простежити вплив закономірностей розвитку виробничих відносин, економічних процесів навчання й виховання.

Етнологія вказує на національні особливості людей, які завжди є представниками певних етнічних груп.

Використання досліджень кібернетики дає можливість сконструювати і застосувати в педагогічному процесі навчальні та контрольні машини.