4. Методи стимулювання діяльності і поведінки.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115
Стимулювати (від лат. stimulo –збуджую, заохочую) – означає спонукати до дії, давати поштовх, заохочувати.
Заохочення – метод вираження суспільної позитивної поведінки і діяльності вихованців. Дія заохочення основана на збудженні позитивних емоцій. Саме тому воно вселяє впевненість, створює добрий настрій, підвищує відповідальність. Види заохочення досить різноманітні: схвалення, похвала, подяка, премія, нагорода, важливе доручення.
Використовуючи цей метод, слід дотримуватися ретельного дозування і відомої обережності:
- заохочувати слід не тільки вихованців, які домоглись успіху, а й тих, хто проявив працелюбство, відповідальність, чуйність, допомагаючи іншим, хоча й не домігся високих результатів;
- обираючи заохочення, важливо знайти міру, гідну вихованця; непомірна хвала спричиняє зазнайство;
- заохочення потребує особистого підходу; важливо своєчасно підтримати невпевненого, відстаючого;
- головним у сучасному шкільному вихованні є дотримання справедливості; вирішуючи питання заохочення, слід радитись з вихованцями.
Змагання – це метод спрямування природної потреби учнів у суперництві й пріоритеті на виховання потрібних їм і суспільству якостей.. Змагаючись, школярі швидко засвоюють досвід суспільної поведінки, розвивають фізичні, моральні, естетичні якості.
З-поміж важливих вимог і умов організації змагання виділимо такі:
1. Продумана організація змагання. Необхідно визначити мету і завдання змагання, скласти програму, розробити критерії оцінок, створити умови для проведення змагання, підведення підсумків і нагороди переможців. Змагання повинно бути досить важким, захоплюючим.
2. Необхідно встановити спрямованість і зміст змагання. Класичним видом змагань у навчальних школах було змагання за звання першого учня школи, класу, кращого знавця предмета.
Метод покарання є найбільш відомим. У сучасній педагогіці ставлення до цього методу досить суперечливе і неоднозначне. Існують полярні погляди -–від суттєвого посилення покарань до повної їх відміни.
Покарання – це метод педагогічного впливу, який повинен попереджувати небажані вчинки, гальмувати їх, викликати почуття провини перед собою та іншими людьми. Відомі види покарань, пов”язані з накладанням додаткових обов”язків, позбавленням або обмеженням певних прав, вираженням морального осуду, звинувачення. У сучасній школі практикуються різноманітні форми покарань: несхвалення, зауваження, догана, попередження, стягнення, звільнення від занять, виключення зі школи та ін.
З-поміж педагогічних умов, які визначають ефективність методу покарання, виділяються такі:
1. Сила покарання збільшується, якщо воно виходить з колективу або підтримується ним.
2. Не рекомендується використовувати групові покарання.
3. Покарання є дієвим, якщо воно зрозуміле учневі й сприймається ним як справедливе.
4. Використовуючи покарання, не можна ображати вихованця; формула “провина – покарання” повинна дотримуватися неухильно.
5. Застосовувати метод слід лише за умови повної впевненості у справедливості та користі покарання.
6. Не можна перетворювати покарання у зброю помсти.
7. Якщо педагог приймає особистісний підхід, то покарання, як і заохочення, диференціюються.
8. Покарання вимагає педагогічного такту, знання вікової психології і розуміння того, що одними покараннями справі не допоможеш. Тому покарання використовується лише в комплексі з іншими методами.
Література для самоосвіти:
- основна: /1,2,6,7,8,9,10/
- допоміжна: /2,3,9,11,15,17,18,20,21,22,23,30,31/
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 Наверх ↑