2. Система педагогічних наук.

Пройшовши довгий шлях розвитку, педагогіка перетворилася сьогодні в розгалужену систему педагогічних наук.

Загальна педагогіка – базова наукова дисципліна, яка вивчає загальні закономірності виховання, освіти і навчання людини, розробляє загальні основи начально-виховного процесу у виховних закладах усіх типів. Традиційно загальна педагогіка складається з чотирьох розділів:

- Основи педагогіки (її філософські засади, характеристика систем освіти).

- Теорія освіти і навчання (дидактика).

- Теорія виховання.

- Теорія управління навчально-виховним закладом (школознавство).

Щодо поділу педагогічних наук за галузями, то їх нараховується близько двадцяти. Це самостійні науки, що мають свій предмет, методи дослідження, понятійно-категорійний апарат. Вони спираються певною мірою на структура та принципи загальної педагогіки і є “дочірними” науками.

Вікова педагогіка. Вивчає закономірності виховання й навчання, організаційні форми й методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп. Її поділяють на такі напрями:

- дошкільна педагогіка (закономірності виховання дітей дошкільного віку в сім’ї, в дошкільних виховних закладах);

- педагогіка загальноосвітньої школи (зміст, форми й методи навчання і виховання школярів).

Професійна педагогіка. Досліджує й розробляє питання підготовки фахівців для різних галузей народного господарства. Залежно від рівня освіти існують такі напрями:

- педагогіка професійно-технічної освіти (підготовка кваліфікованих робітників і фахівців середньої ланки для різних галузей народного господарства);

- педагогіка вищої школи (навчально-виховний процес у вищих закладах освіти, проблеми здлбуття вищої освіти).

Спеціальна педагогіка (дефектологія). Вивчає проблеми і розробляє методи виховання, навчання і освіти дітей з різними фізичними або психічними вадами. Залежно від виду дефектів педагогічні знання цієї галузі поділяють на такі напрями:

- сурдопедагогіка (навчання і виховання глухонімих, глухих та туговухих дітей);

- тифлопедагогіка (навчання і виховання сліпих та слабкозорих дітей);

- олігофренопедагогіка (навчання і виховання розумово відсталих і дітей із уповільненим розумовим розвитком);

- логопедія (навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення).

Історія педагогіки. Висвітлює процес розвитку теорії та практики навчання й виховання в різні історичні епохи, різних країн і народів.

Методики викладання окремих предметів. Вивчають закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти різних типів.

Порівняльна педагогіка. Порівнює системи народної освіти різних країн.

Соціальна педагогіка. Вивчає закономірності й механізми становлення і розвитку особистості в процесі здобуття освіти і виховання у різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ та соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей та молоді в процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Галузеві педагогіки. До них належать: авіаційна, військова, інженерна, медична, культурно-освітня; педагогіка виправно-трудової системи, педагогіка підвищення кваліфікації і перекваліфікації спеціалістів та робітничих кадрів.