3. Система народної освіти і проблеми дидактики М.І.Пирогова.

Микола Іванович Пирогов (1810-1881) – видатний вчений, хірург, анатом, основоположник військово-польової хірургії, залишив помітний слід у розвитку педагогічної думки в Росії. Народився в Москві, закінчив Московський університет (медичний факультет); в 26 років став професором хірургії спочатку в Дерптському (м.Тарту) університеті, потім в Медично-хірургічній академії в Петербурзі. Зробив декілька тисяч операцій. Йому належить підготовка відкриття університету в Одесі; в Києві він поліпшував роботу шкіл, рекомендував учителям відвідувати уроки один в одного, методично збагачував свої знання; ввів у практику гімназій позакласні літературні бесіди; сприяв відкриттю у Києві однієї з перших недільних шкіл для дорослих.

Свої педагогічні погляди він виклав у статтях та офіційних документах “Питання життя”, “Про публічні лекції з педагогіки”, “Про методи викладання” та ін. У статті “Питання життя” виступав проти станової системи освіти в Росії, вузькопрофесійної підготовки молоді, яка звужує їх кругозір і тормозить моральний розвиток, зниження загальноосвітнього рівня навчання учнів початкової і середньої школи і студентів університетів, тим самим відстоював ідею загальнолюдської освіти.

Запропонував новий проект шкільної системи: вважав, що основою має бути 2-річна початкова школа; свою шкільну систему будував за принципом єдиної школи, яка складалася з декількох ступенів:

· початкова 2-річна школа;

· прогімназія - неповна середня школа 2-х типів (класична прогімназія і реальна прогімназія) з 4-річним курсом;

· гімназія 2-х типів (класична і реальна) – з 3-х і 5-річним терміном навчання;

· вища школа (університет і спеціальні навчальні заклади).

В системі середньої школи Пирогов головне місце відводить латині, грецькій мові, російській мові і літературі, математиці й історії.

Щоб полегшити отримання вищої освіти для малозабезпечених пропонував зменшити плату за навчання. Щодо вищої школи, пропонував залучати видатних вчених, рекомендував посилити бесіди професорів зі студентами, проводити семінари, практичні заняття, розвивати в студентів навички поглибленої самостійної роботи.

Обстоюючи ідею людяності у вихованні, сформулював прогресивну ідею виховуючого навчання, при цьому велику увагу приділяв моральному вихованню, вихованню чесної, правдивої, щирої людини. Він вимагав, щоб усе негативне, що є в житті й побуті, було усунуто із системи засобів виховання молодого покоління; щоб своєю поведінкою вчителі наполегливо й систематично впливали на дітей і молодь. Найважливішим чинником морального виховання, на його думку, є наука, яка дає змогу людині зрозуміти природу, розвиває її свідомість, допомагає пізнати себе й інших. Важливим аспектом морального виховання він вважав формування свідомої дисципліни, рішуче боровся проти використання у дисциплінуванні учнів тілесних покарань, які негативно впливають на нервову систему та психіку дитини, принижують людську гідність. У своїй статті “Чи потрібно шмагати різками дітей, і бити в присутності інших дітей?” (1858) – засуджував тілесні покарання дітей і доводив, що застосування різок антипедагогічне.

Вимагав застосовувати активні методи навчання, які сприяли б розвиткові думки учнів, розвивали б їх здібності та інтереси, прищеплювали б уміння самостійно працювати. Рекомендував широко використовувати наочність у всіх навчальних закладах. З метою активізації учнів варто організовувати навчальні ігри, оскільки вони сприяють розвиткові мислення, почуттів, фантазії.

Негативно ставився до перевідних і випускних екзаменів (формалізм), переводити з класу в клас пропонував за результатами річної успішності учнів. За правильної організації екзаменів, вони потрібні при вступі молодих людей до вищих навчальних закладів, проте слід зважати не лише на бали, а й на їх загальний розвиток, на прагнення здобути наукові знання, оволодіти методами наукових досліджень.

Великого значення у навчанні й вихованні М.Пирогов надавав добре підготовленим учителям-вихователям, які повинні дбати про підвищення свого методичного рівня, обмінюватися досвідом з іншими, бути прикладом для молоді. Проте головне для вчителя – його освіта, грунтовне знання свого предмета і методики навчання та виховання учнів.

М.Пирогов наголошував, що завдяки належній освіті жінка може досягти того ж рівня, що й чоловік. Однак, виступаючи за рівноправність чоловіка і жінки в освіті, він не був прихильником їх рівноправності загалом.