5. Педагогічна діяльність і погляди Й.Песталоцці.

Йоганн-Генріх Песталоцці (1746-1827) – один з найвидатніших представників світової демократичної педагогічної думки, швейцарський педагог-демократ, один з основоположників народної школи, визначний дидакт. Керував відомими навчально-виховними закладами в Швейцарії: “Установою для бідних” у Нейгофі (1770-1780), притулком для сиріт у Станці (1798-1799), інститутами у Бургдорфі (1800-1804) та Івердоні (1805-1825), де втілював у практику і розвивав свої педагогічні ідеї.

Свій багатий педагогічний досвід учений теоретично узагальнив у творах “Лінгард і Гертруда” (1781 –1787), “Як Гертруда вчить своїх дітей” (1801), “Лебедина пісня” (1825) та ін. Виступав за нову початкову школу, за опрацювання методики початкового навчання.

Вважав метою виховання розвиток усіх природних сил та здібностей дитини, причому цей розвиток має бути різнобічним і гармонійним. Головний принцип виховання – його відповідність природі, тобто педагог не повинен придушувати природній розвиток дитини. Виховання і навчання за Песталоцці, мають бути природовідповідними з урахуванням природи дитини, закладених у ній задатків.

Вагому роль у релігійно-моральному вихованні він відводив сім’ї, родинному, зокрема материнському вихованню. Родина – це перший зразок науки життя в суспільстві, науки взаємної допомоги. Основним завданням морального виховання вважав розвиток у дітей високих моральних якостей, навичок і переконань. Найпростішим елементом морального виховання є любов дитини до матері. В сім’ї закладаються основи моральної поведінки дитини. Подальший розвиток моральних сил дитини повинен здійснюватись в школі, в якій ставлення вчителя до дітей будується на основі його батьківської любові до них.

Здійснити розумове виховання намагався за допомогою спеціально підібраних для кожного ступеня навчання вправ, які послідовно розвивають інтелект. Песталоцці тісно пов’язував розумове виховання з моральним вихованням і висунув вимогу виховуючого навчання. Педагог стверджував, що всяке навчання повинно базуватись на спостереженні і досвіді і підійматися до висновків і узагальнення.

Намагаючись спростити навчання, Песталоцці прийшов до думки, що існують найпростіші елементи знання про предмети і речі. Такими елементами він вважав:

· число;

· форму;

· слово.

У процесі навчання дитина оволодіває формою шляхом вимірювання, числом за допомогою рахунку, а словом завдяки розвитку мови. Таким чином, елементарне навчання зводиться насамперед до вміння вимірювати, рахувати і володіти мовою. Й.-Г.Песталоцці заклав основу спеціальних методик початкового навчання. Для засвоєння навичок письма педагог рекомендував проводити попередні вправи в зображенні прямих і кривих ліній – елементів букв. Для навчання вимірюванню Песталоцці пропонував брати спочатку пряму лінію, а потім кут, квадрат, поділ його на частини. Він пропонував свій метод вивчення чисел починати з елемента кожного цілого числа – одиниці. У процесі навчання дитина з раннього віку повинна сама вести спостереження і розвивати свої здібності. Щодо вивчення рідної мови завдання педагога полягає в тому, щоб розвивати мову дитини і збагачувати її словниковий запас. Він обстоював звуковий метод навчання грамоти, що було надзвичайно важливо, оскільки в ті часи панував буквоскладальний метод.

Він кардинально змінив зміст навчання початкової школи, включивши навчання рідної мови, арифметики, елементарної геометрії, географії, малювання, співи, гімнастичні вправи, історію. Сформував дидактичні принципи послідовності і поступовості у навчанні, принцип систематичності, принцип наочності.

Висунув ідею розвиваючого навчання. Велику увагу приділяв трудовому та фізичному вихованню дітей, вважаючи це найпершим видом розумного впливу дорослих на розвиток дітей. Вважав, що фізичне виховання повинно бути тісно пов’язане з моральним і розумовим. Важливу роль відводив вихованню, яке повинно забезпечити дітям добру трудову підготовку і одночасно розвинути їхні фізичні і духовні сили. Намагався поєднати навчання з продуктивною працею, тобто у школі діти, на думку Песталоцці, цілий день працюють: за ткацьким станком, на городі, піклуються про тварин, а в вільний час і під час роботи вчитель веде заняття з дітьми, навчаючи їх грамоті, рахунку і т.д.

Навчання прагнув будувати на психологічній основі, зокрема на чуттєвому пізнанні. Його погляди і діяльність надали початковому навчанню відповідного сенсу: виховання має не тільки давати певні елементарні відомості, але й враховувати індивідуальність дитини, пробуджувати і зміцнювати її духовні сили, виховувати морально і суспільно.

Література для самоосвіти:

- основна: /1,3,4,5,9,10/

- допоміжна: /4,5,10/