3. Розвиток антимонопольного законодавства

Антимонопольна діяльність – це комплекс заходів, направлених на обмеження господарської діяльності монополій.

Вперше антимонопольні закони були прийняті в кінці 19 – початку 20 століття в США, Канаді, Австралії, оскільки монополізація в цих країнах відбувалася найбільш інтенсивно.

Існують американська та європейська системи антимонопольного права. Перша бере свій початок від закону Шермана 1890 року і з додатками 1914, 1936, 1950рр. і залишається єдиним антитрестівським законом Америки. Він забороняє існування не тільки різних форм монополій, але й саму спробу монополізувати торгівлю. Для того, щоб обійти цей закон монополії здійснювали об’єднання в корпорацію, при якій ліквідувалась виробнича та правова самостійність об’єднаних компаній.

Головна мета антимонопольних законів – це обмеження монополій та їх влади, створення конкурентного середовища, підтримка розвитку малого бізнесу.

Європейська та японська системи антимонопольного права забороняють не саму монополію, а лише зловживання монополістичною владою. Картелі вважаються корисними для розвитку економіки, тому основною формою державного контролю є система реєстрації картельних угод в спеціальних органах ( в Німеччині – у Федеральному управлінні картелями, в Японії – в Комісії по справедливих операціях ).

Перші антимонопольні законодавчі акти в Європі були прийняті в 30-ті роки 20 ст. При великій різноманітності, всі вони передбачають головне – забезпечення свободи конкуренції шляхом обмеження монополізму.

Україна, формуючи ринкові відносини, теж зробила перші кроки до цивілізації конкурентних процесів. В 1992 році було прийнято Закон “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”.

В ньому, зокрема:

1) дано визначення монопольного становища підприємства ( монополістом вважається підприємство, питома вага якого на ринку певного товару перевищує 35% ) ;

2) визначено, що кваліфікується як зловживання монопольним становищем:

а) нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище;

б) обмеження чи припинення виробництва з метою створення дефіциту на ринку і встановлення монопольних цін;

в) відмова від реалізації чи закупівлі товару, при відсутності альтернативних джерел постачання, з метою створення дефіциту і встановлення мінімальних цін.

г) інші дії з метою створення перешкод для доступу на ринок і виходу з ринку інших підприємств.

3) дається визначення поняття “недобросовісна конкуренція”;

4) визначено санкції у випадку зловживань монопольним становищем.

Закон дає право антимонопольному комітету приймати рішення про примусовий поділ монопольних об’єднань, накладати штрафні грошові санкції на порушників, вилучати до бюджету незаконно отриманий прибуток.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98  Наверх ↑