ТЕМА 6. ХАРАКТЕРНІ РИСИ СТРАТЕГІЙ МАЛИХ, ВЕЛИКИХ ТА СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВ

 

w  Особливості стратегій малих фірм.

w  Характерні стратегії зростання великих фірм.

w  Особливості стратегій середніх фірм.

 

 

6.1. Особливості стратегій малих фірм

 

Одним із найбільших недоліків малих фірм є їх малий розмір, і тому конкурентна боротьба з великими фірмами є для них дуже небезпечною. Малі фірми мають перспективи для розвитку насамперед за рахунок їх найважливішої переваги гнучкості, тобто можливості перебудовувати свою виробничу програму в залежності від вимогринку. Головна ціль існування малої фірми, яка працює поряд із великими – це зведення до мінімуму конкуренції з великими фірмами. Стратегії малих фірм розрізняються в залежності від форми існування малої фірми, продуктів малої фірми, форми існування малої фірми та продукту  (послуг) малої фірми (табл. 6.1).

 

Таблиця 6.1 – Матриця стратегій малих фірм

Форма існування	Продукт малої фірми
	Подібний продукт у великих фірм	Оригінальний продукт
Автономно від великої фірми	Копіювання, або “Фальшивий гриб”	“Розумний піскар”
Симбіоз з великою фірмою	“Хамелеон”	“Бджоли”

 

Розглянемо кожну із стратегій, що представлені у матриці.

Стратегія копіювання, або “Фальшивий гриб”. Будь-який оригінальний продукт великої фірми може стати об’єктом підробки, і тоді на ринку з’являється два варіанти цього продукту:

–  оригінальний запатентований варіант, тобто марочний продукт великої фірми;

–  копії, підробки, які випускають малі фірми.

Головна перевага копій полягає в їх ціні, тому що, як правило, копії пропонуються за нижчими цінами. Малі фірми можуть занижувати ціни на такі продукти, оскільки всі витрати на науково-дослідні розробки за даним продуктом несуть великі фірми, які випускають оригінал. Разом із зниженням ціни може знизитись і якість копій продукту в порівнянні з оригіналом (“фальшивим грибом можна і отруїтися”).

Стратегія “Розумний піскар” (оптимального розміру). Даний варіант організаційного розвитку застосовується в тих галузях, де велике виробництво неефективне і оптимальним є мале підприємство. До таких галузей відносять: громадське харчування, торгівлю, побутове обслуговування, фармацевтику. Підприємства цих галузей повин­ні мати гнучкість, повинні пристосовуватись до вимог покупців, прибуток тут досить невеликий порівняно з великими фірмами, характерними є великі витрати на заробітну платню. Якщо фірма дотримується цієї стратегії, то можливість її зростання обмежена.

Стратегія “Бджоли”. Являє собою стратегію співпраці з вели­кою фірмою при виготовленні продукції великої фірми. Багато великих фірм прагне виготовляти складні вироби від початку до кінця самостійно, і тоді велике підприємство має велику кількість виробничих процесів з виготовлення комплектуючих та напівфабрикатів. Дрібне виробництво всередині великих фірм дуже рідко буває ефективним. Як правило, на ділянках дрібного виробництва продуктивність праці більш низька і керівництво великої фірми не може приділяти таку саму кількість уваги дрібним виробництвам, як і виробництвам складних вузлів та великих складних виробів. Тому великій фірмі вигідніше відмовитись від власного виробництва дрібних деталей і закупляти їх в малих фірмах. Для малих підприємств виробництво деталей, напівфабрикатів, комплектуючих – це кінцевий продукт, тому ефективність такого виробництва значно вище. Змагаючись за право заключити контракт з великою фірмою, малі фірми вимушені постійно вдосконалювати процес виробництва та підвищувати свою ефективність. Мала фірма, яка реалізовує цей варіант стратегії, може опинитися в повній залежності від великої фірми, тому малі фірми прагнуть обмежити частку замовлень, що припадає на одного великого клієнта. Частка продажів та замовлень, що приходиться на одного великого клієнта, не повинна перевищувати 20 %. Дрібні фірми можуть брати участь у продажах великої фірми на договірних основах і бути складовою частиною внутрішньої або зовнішньої мережі.

Стратегія “Хамелеон”. Полягає у використанні переваг великої фірми. Використовуючи цю стратегію, мала фірма нібито „фарбується” у кольори великої фірми (застосування системи франчайзингу). Франчайзинг – це система договірних відносин між великою і малою фірмами. Згідно з заключеним договором велика фірма зобов`язується надавати малій фірмі власний товар, послуги, відпрацьовану технологію, короткостроковий кредит на пільгових умовах, може здавати в оренду своє обладнання, а мале підприємство зобов`язується вести бізнес за правилами великої фірми, мати ділові контакти виключно з цією фірмою, і за це перераховувати визначену договором частку від продажу.

 

 

6.2. Характерні стратегії зростання великих фірм

 

Великі фірми на відміну від малих мають можливість здійснювати масову стандартизацію виробництва, а також розширювати сферу своєї діяльності за рахунок диверсифікації виробництва. Дослідження показали, що пропорційно зі збільшенням розмірів фірми падає її гнучкість. В залежності від темпів зростання фірми та ступеня диверсифікації виробництва, характерні стратегії великих фірм можна умовно поділити на три групи:

– “горді леви”;

– “могутні слони”;

– “неповороткі бегемоти.”

“Горді леви” – для підприємств, що можна віднести до цієї групи, характерним є прискорене зростання фірми. Ці підприємства спеціалізуються у важливому перспективному, великому сегменті рин­ку і отримують прибутки, які є достатніми для розширеного розвитку фірми. Прикладом є фірма SONY.

“Могутні слони” – для великих фірм, що можна віднести до цієї групи, характерними є середні, стабільні темпи розвитку і зростання, широка диверсифікація в рамках великого ринку, вони отримують прибутки, які є достатніми для забезпечення стійкого становища на ринку. Прикладом є фірма “Siemens electronics”.

“Неповороткі бегемоти” – для великих фірм, що відносяться до цієї групи, характерними є повільне зростання, надмірна невпорядкована диверсифікація на багатьох ринках або сегментах ринку, прибутки з окремих видів діяльності можуть бути недостатніми і навіть приносити збитки. Прикладом є концерн “Fillips”.

 

 

6.3. Особливості стратегій середніх фірм

 

Один із характерних способів виживання середніх фірм – це дотримання спеціалізації в ніші. Ніша необхідна як засіб захисту від прямої конкурентної боротьби з великими фірмами. Середні фірми, які дотримуються спеціалізації в ніші, можуть вибрати один із чотирьох варіантів стратегічного розвитку в залежності від темпу зростання ніші та темпу зростання фірми (табл. 6.2).

 

Таблиця 6.2 – Характерні стратегії розвитку середніх фірм

Темп зростання фірми	Темп зростання ніші
	Прискорений	Помірний
Помірний	Стратегія “збереження”	Стратегія пошуку “загарбника”
Прискорений	Стратегія виходу за рамки ніші	Стратегія лідерства в ніші

 

Стратегія “збереження” – цей варіант стратегічного розвитку спрямований на збереження існуючого становища підприємства, яке не має можливості для швидкого зростання, а також працює в ринковій ніші, темпи зростання якої є стабільними. Ризик реалізації даної стратегії полягає в тому, що фірма може втратити ринкову нішу через зміни потреб споживачів.

Стратегія пошуку “загарбника” – використовується тоді, коли у фірми є недостатньо ресурсів для збереження свого становища в рам­ках ніші. Опинившись в такійситуації, середня фірма починає шукати велику фірму, яка б могла співпрацювати з нею або поглинути її (на різних умовах).

Стратегія лідерства в ніші – тут фірма може зростати так швид­ко, як і ринкова ніша. Такі швидкі темпи зростання дозволяють фірмі перетворитись в провідну монопольну компанію і не допустити в нішу конкурентів. Фірми, що розвиваються швидкими темпами, які порівнюються з темпами зростання ніші, намагаються залишити контроль за тією нішею, де вони працювали.

Стратегія виходу за рамки ніші – використовується тоді, коли фірма має прискорені темпи зростання, які перевищують темпи зростання ніші. Накопивши певний потенціал, фірма виходить за рамки ніші ринку і орієнтує свою діяльність на весь ринок, поступово перетворюючись у велику фірму. Ризик реалізації цієї стратегії полягає в тому, що фірма повинна мати достатню кількість ресурсів для успішної конкуренції за рамками ніші.