ТЕМА 12. СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ ТЕХНОЛОГІЇ

 

w  Види технологій за рівнем змінності. Визначення впливу

технологій на стратегію фірми.

w  Види стратегії науково-дослідних та конструкторських

розробок (НДКР), інноваційних стратегій.

 

 

12.1. Види технологій за рівнем змінності.

Визначення впливу технологій на стратегію фірми

 

У всіх наукомістких галузях (машинобудуванні, хімічній промисловості, будівництві) технологія виступає як один із ключових  факторів успіху діяльності фірми і забезпечення її конкурентоспро­можності. Відставання в технологічному плані призводить до низької конкурентоспроможності наших підприємств, оскільки більшість підприємств не мають коштів на впровадження нових технологій.

Існує певний взаємозв`язок між життєвим циклом продукції та технологій. Розрізняють такі види технологій:

1. Стабільну технологію, яка залишається незмінною протягом всього життєвого циклу попиту (продукту). За період життєвого циклу технології утворюється один характерний продукт, який є аналогічним у всіх конкурентів. Конкуренція на фазі зростання йде за рахунок цін, якості. На фазі глобалізації конкуренція йде за рахунок покращення окремих параметрів та конструкцій виробів.

2. Плідну технологію, коли основна технологія зберігається досить довгий час, протягом якого розробляється декілька поколінь продукції, що змінюють одне одне. Конкуренція в цьому випадку може привести до зниження цін, а прибутковість фірм-конкурентів буде низькою.

3. Змінну технологію. В цьому випадку протягом всього життєвого циклу продукції змінюється декілька технологій. Така ситуація загрожує моральним старінням всіх інвестицій фірми, що зроблені в минулу технологію. Перехід від однієї технології до іншої є дуже складним. Для кожного типу технології на кожному етапі життєвого циклу продукції існують певні головні функції управління, які дозволяють досягти успіху.

У наукомістких галузях загальне керівництво фірми повинно брати участь в управлінні розвитком та використанням технологій, але в багатьох випадках така участь ускладнюється через непорозуміння між загальним керівництвом і спеціалістами, які займаються розробкою та впровадженням технологій. Таке непорозуміння може виникати:

- у зв’язку з різницею у наявному інформаційному забезпеченні керівників фірми та посадових осіб, що відповідають за технологічний розвиток фірми. Може виникнути ситуація “технологічного айсберга”, коли рішення про впровадження нових розробок та технологій приймаються тільки на основі верхньої частини “айсберга”, тобто привабливої частини технологічного рішення, і зовсім не враховують інфляцію, інформацію про ризик, вартість наслідків нових технологій для довгострокового розвитку фірми;

- у зв’язку із наявністю семантичного розриву. При виборі стратегії технологічного розвитку фірми може виникати ситуація, коли приймаються рішення, що ведуть за собою нові проблеми. Семантичний розрив – це різниця в розумінні підходів та концепцій щодо по­дальшого розвитку і технологічного забезпечення діяльності фірми загальним керівництвом та керівниками відділів науково-дослідних та конструкторських розробок. Останні розуміють головний фактор успіху подальшого розвитку фірми в технологічних параметрах, технологічно нових товарів. Але трапляється так, що продукції, яка має нові технології, не завжди гарантований широкий ринок та стабільний попит споживачів;

- у зв’язку з розривами між цілями і витратами. Для загального керівництва фірми головною метою є отримання оптимальних доходів на ресурси, що витрачаються, і забезпечення стійкої позиції фірми. Технологія виступає як один із засобів досягнення цієї мети. Для професійних розробників нових технологій, для наукових співробітників організацій нові технології, нові матеріали завжди пов’язані із відкриттями, що підвищують професійний престиж і дають моральне задоволення. Для розробників проблема окупності та прибутковості технологій є негативним фактором. Результат такого розриву між  цілями та витратами може проявлятися у різних підходах до використання продукції, що рекомендується до виробництва, оскільки для спеціаліста технологічне вдосконалення продукції є необхідною умовою для виходу на ринок.

Для того, щоб уникнути цих непорозумінь у впливі технологіч­них новинок на прибутковість продукції, необхідно:

- включити у групу спеціалістів, що відповідають за розробку стратегії, компетентних науково-технічних спеціалістів;

- ознайомлювати, готувати провідних спеціалістів з НДКР з питань стратегічного управління, забезпечувати взаємозв’язок окремих видів функціональних стратегій;

- підготувати загальних керівників фірми з економічних питань щодо здійснення наукових досліджень і конструкторських розробок;

- приймати рішення про фінансування наукових досліджень і конструкторських розробок на основі оцінки їх прибутковості;

- включати технологічні показники до складу загальних показників фірми.

Технологічні аспекти діяльності фірми необхідно враховувати при розробці загальної її стратегії. Для цього слід:

- з’ясувати, спрогнозувати зміни у зовнішніх умовах діяль­ності фірми (можливість появи нових технологій, нових продуктів, нових конкурентів);

- оцінити технологічні фактори успіху фірми в майбутньому;

- з’ясувати технологічний рівень складових потенціалу фірми;

- сформувати портфель технологій фірми, яким вона буде користуватись в майбутньому;

- оцінити можливість використання фірмою прибутку від   нововведень в умовах конкуренції та майбутніх обмежень діяльності фірми.

 

 

12.2. Види стратегії науково-дослідних та конструкторських

розробок (НДКР), інноваційних стратегій

 

Роль стратегії НДКР як функціональної стратегії зростає в нау­ково містких галузях. Однак кожне підприємство, що змагається за свою конкурентоспроможність, має більш-менш розвинену стратегію наукових досліджень. Розробка продукту, його вдосконалення, модифікація не можуть відбуватися без певного обґрунтування. Основою є маркетингові дослідження, що “задають” вимоги споживача до товару, однак остаточної форми продукт набирає в результаті реалізації функцій досліджень і розробок, а надто підфункції – конструкторсько-технологічної підготовки виробництва.

Стратегія НДКР базується на науково-технічних прогнозах і формується з урахуванням можливих винаходів та технологічних проривів у тих чи інших галузях у той період, на який розробляється стратегія. Тому при створенні нового продукту треба визначити взаємозв’язок “життєвих циклів” продукту, попиту та технології, оскільки вони значною мірою впливають на тривалість життєвого циклу всього підприємства.

Якщо технологія, що використовується, дає змогу виготовляти серію виробів, головним орієнтиром НДКР буде створення виробів на базі вдосконалення існуючої технології. Отже, технологія – це рушійна сила розвитку підприємства, яке стає “тим, що йде за технологією”. Як тільки значення “первісної” технології починає зменшуватися (можлива ситуація, коли тиражуються застарілі зразки, що втратили конкурентоспроможність), підприємство мусить бути готовим перейти до іншого технологічного способу виробництва.

Прийняття рішення про перехід до нової технології або вдосконалення існуючої повинно базуватись на аналізі техніко-техно­логічного рівня виробництва. В Україні існують галузеві методики визначення техніко-технологічного рівня окремих виробництв та підприємств в цілому. Залежно від результатів аналізу розробляються або стратегії продовження використання існуючої технології (“виграшне парі”), або стратегії поліпшення використання існуючої технології (“надійна готівка”), або стратегії “зняття врожаю” (“принада”), або, нарешті, відмова від використання, ліквідація технологічного процесу (“загін для худоби”).

Здійснення загальних конкурентних стратегій (за М. Портером) також має “чисто технологічне трактування”, оскільки передбачає стратегії лідирування або послідовника при реалізації стратегії зниження витрат або стратегії диференціації, за рахунок яких формуються конкурентні переваги фірми.

Стратегія НДКР пов’язана зі структурою фундаментальних та прикладних досліджень. Тут спостерігається тісний зв’язок між типом підприємства та наявним рівнем його розвитку, обраними загальними стратегіями, стратегіями маркетингу та розвитку виробництва. Акцент може робитися на окремі етапи інноваційного процесу або на створення цілісної системи НДКР. Стратегія НДКР – це стратегія створення та використання нововведень різних типів, що і забезпечує підприємству стратегічний зв’язок.

НДКР мають за мету розробку та впровадження інновацій різних типів.

Складність і спрямованість у майбутнє стратегій НДКР пот­ребує обґрунтованих підходів до їхньої розробки. Лише тоді, коли дослідження та розробки матимуть системний, плановий характер, то вони можуть створити міцну базу конкурентних переваг підприємства. Здійснення стратегій НДКР залежить від ресурсного, а особливо – інформаційного забезпечення та рівня кваліфікації персоналу. Тісний зв’язок стратегії НДКР з іншими стратегіями допомагає створити інноваційну організацію, закласти підвалини її довгострокового існування.

Загальні конкурентні стратегії фірми зв’язані із стратегіями у галузі досліджень і розробок. Для загальної стратегії фірми-лідера за рахунок зниження витрат або цін може застосовуватись два варіанти стратегії з НДКР: лідер і послідовник.

Стратегія лідера з НДКР дозволяє забезпечити порівняно низьку собівартість нової продукції, менші у порівнянні з конкурентами витрати і, як наслідок, виробництво продукції з найменшими витратами.

Стратегія послідовника з НДКР. В цьому випадку продукція створюється методом копіювання конструкторських рішень, технологій фірми-лідера, продукція має низьку собівартість, оскільки у фірми відсутні витрати на НДКР. У випадку дотримання загальної стратегії диверсифікації лідер з НДКР розробляє продукцію унікальну, з високою споживчою вартістю, і всі види інновацій такої фірми спрямовані на створення підтримки та розвиток унікальних властивостей продукції. Послідовник з НДКР старається пристосувати продукцію, систему виробництва, збуту до потреб споживачів і використовувати досвід лідера.

Технологічний розвиток фірми завжди пов’язаний з НДКР, а також з інноваціями різного типу. Існують декілька модифікацій видів інноваційної стратегії фірми.

Традиційна інноваційна стратегія полягає у підвищенні якості існуючого товару на існуючій технологічній базі. Наслідок цього варіанта стратегічного розвитку може проявитись у послідовному відставанні фірми спочатку в техніко-технологічному, а потім і в економічному відношенні.

Опортуністична стратегія орієнтується на продукт лідера ринку, який не потребує високих витрат на наукові розробки. Як наслідок реалізації стратегії – стійке становище на ринку. Разом з тим існує ризик швидкої втрати цих переваг за рахунок зміни прихильності споживачів.

Імітаційна стратегія полягає в тому, що фірма купує ліцензії, заключає ліцензійні угоди, витрачаючи мінімальні кошти на власні НДКР. Успіх в цьому випадку може досягатись за умови високої кваліфікації робітників і постійної підтримки досягнутого рівня.

Оборонна стратегія використовується на невеликих підприємствах, які часто залежать від великих фірм (не відставати від інших і не претендувати на лідерство – гасло стратегії).

Наступальна інноваційна стратегія полягає в тому, щоб бути першим на ринку за рахунок високого рівня інновацій, кваліфікації кадрів. Для такого варіанта стратегії характерні всі види ризику. Нас­тупальний варіант інноваційної стратегії дозволяє досягти певного рівня агресивності загальної стратегії фірми та забезпечити відповідність певному рівню нестабільності зовнішнього середовища.