СЛОВНИК

Акредитив — доручення банку про виплату певної суми коштів фізичній або юридичній особі при виконанні зазначе­них в акредитивному листі умов.

Акциз — вид непрямого податку на товари й послуги, включеного в ціну і сплачуваного за рахунок покупців. Акци­зи були поширені уже в XIX столітті. Розвиток акцизного оподаткування привів до появи універсального акцизу у фор­мі податку з обороту, податку з продажу (купівель), податку на додану вартість. Розрізняють індивідуальні акцизи (за ок­ремими видами і групами товарів) і універсальні (наприклад, податок на додану вартість).

Акціонерне товариство — товариство, котре є юридичною особою, капітал якого складається з внесків пайовиків — акціо­нерів і засновників. Форма організації виробництва на основі залучення грошових засобів шляхом продажу акцій. Існують закриті й відкриті акціонерні товариства.

Акціонерне товариство відкритого типу — капітал товарис­тва формується за рахунок відкритого продажу акцій.

Акціонерне товариство закритого типу — акції розповсюд­жуються лише серед його засновників і не можуть бути прода­ні стороннім особам без згоди інших акціонерів.

Акціонерний капітал — основний капітал акціонерного то­вариства, розмір якого визначається його статутом. Формуєть­ся за рахунок запозичених коштів та емісії (випуску) акцій.

Акція — цінний папір, що випускається акціонерним то­вариством і дає право його власникові, члену акціонерного товариства, брати участь у його управлінні й одержувати частку прибутку у вигляді дивіденду. Грошова сума, зазначе­на на акції, — номінальна вартість акції, ціна, за якою акція продається — курс акцій. Розрізняють акції прості, привіле­йовані, іменні, на пред'явника, трудового колективу під­приємств та інші.

Акція іменна — акція, на якій вказується її власник. Роз­повсюджується за допомогою відкритої підписки. Може бути простою та привілейованою.

Акція проста — акція з нефіксованим дивідендом, розмір якого визначається на загальних зборах акціонерів після спла­ти фіксованого процента власникам привілейованих акцій.

Акція на пред'явника — акція, що засвідчує ім'я свого влас­ника. Може бути простою або привілейованою.

Акція привілейована — акція, дивіденди якої фіксуються у вигляді твердого процента. Виплата дивідендів здійснюється у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від обсягу одержано­го товариством прибутку. Якщо прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів здійснюється з резервного фонду. Ця акція не дає права голосу, її власник не має права брати участь в управлінні акціонерним товариством.

Акції підприємства — акції, що розповсюджуються серед інших підприємств та організацій, кооперативів, банків, доб­ровільних товариств.

Акція трудового колективу підприємства — акція, власни­ком якої можуть бути робітники певного підприємства.

Амортизаційний фонд — грошові ресурси, що формуються за рахунок амортизаційних відрахувань і призначені для від­творення основних фондів. Величину амортизаційного фонду обчислюють множенням балансової вартості основних фондів на норму амортизації.

Амортизація — поступове перенесення вартості основних фондів на продукцію або послуги, що виробляються з їхньою допомогою; цільове накопичення коштів та їхнє подальше ви­користання для відновлення зношених основних фондів.

Аудиторський контроль — перевірка офіційної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарю­вання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти й відповідності чинному законодавству. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, як правило, з ініціативи господа­рюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чин­ним законодавством (обов'язковий аудит).

Обов'язковій аудиторській перевірці підлягають банки, страхові організації, біржі, позабюджетні та благодійні фон­ди, акціонерні товариства відкритого типу, підприємства з участю іноземного капіталу, а також будь-які підприємст­ва й організації за дорученням контрольних державних ор­ганів і прокуратури. Аудиторська фірма може надавати кон­сультативні послуги зі складання бухгалтерської звітності, податкових розрахунків, ведення обліку, фінансової експер­тизи проектів тощо. Послуги аудиторської фірми платні. Витрати на проведення аудиту долучаються до собівартості товарів (робіт, послуг).

Баланс — основний комплексний документ бухгалтерсько­го обліку, що характеризує в грошовій формі склад і вартість основного й оборотного капіталу підприємства (актив) та дже­рело їх покриття (пасив). Баланс, як правило, розробляється у формі таблиці, ліва й права частини якої однакові за число­вим значенням. Звідси й бере назву "баланс", тобто рівновага.

Балансовий прибуток — загальна сума прибутку підприєм­ства від здійснення усіх видів діяльності упродовж звітного пе­ріоду, отримана як на території України, так і за її межами, яка відображена в його балансі та включає прибуток від реалі­зації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріаль­них активів, цінних паперів, інших видів ресурсів та матері­альних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті та позареалізаційних операцій.

Банківський кредит — основна форма кредиту, за якої банк надає клієнтові у тимчасове користування частину власного або залученого капіталу на умовах повернення зі сплатою банківсь­кого процента.

Банкрутство — поняття, що означає розорення, відмову підприємства платити за своїми борговими зобов'язаннями через відсутність коштів. Як правило, призводить до закриття або примусової ліквідації підприємства, розпродажу майна для погашення всіх боргів.

Безготівковий обіг — рух вартості без участі грошей готів­кою. Здійснюється за допомогою перерахунків у кредитних установах або зарахуванням взаємних вимог.

Бізнес-план — програма діяльності підприємства, план конкретних заходів для досягнення конкретної мети його ді­яльності, спрямованої на отримання максимального прибутку шляхом виконання підприємницького проекту. Розробляється на основі маркетингових досліджень.

Бюджетне фінансування — надання юридичним особам із державного бюджету фінансових ресурсів у вигляді безпово­ротних безоплатних коштів та інвестицій на розвиток еконо­міки, соціально-культурні заходи, оборону та інші громадські потреби. Має чіткий цільовий характер, перебуває під фінан­совим контролем держави.

Валовий дохід — характеризує кінцевий результат діяль­ності підприємства і є різницею між валовим виторгом і всіма затратами на виробництво та реалізацію продукції.

Валовий прибуток — частина валового доходу підприємст­ва, що залишається у нього після вирахування всіх обов'язко­вих витрат.

Витрати бюджету — кошти, передбачені в бюджеті на від­повідний період. Вони включають витрати на фінансування економіки, соціально-культурних заходів (освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення), оборони країни, витрати з обслуговування державного внутрішнього боргу, витрати для надання фінансової допомоги регіонам тощо.

Вексель — вид цінного паперу, письмове боргове зобов'я­зання визначеної форми, яке наділяє його власника (векселе-утримувача) безумовним правом вимагати з боржника (вексе­ледавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей. Вирізняють простий і переказний (трата) векселі. Простий вексель виписує боржник, а переказний застосовується при кредитуванні зовнішньої торгівлі кредитором.

Венчурна фірма — комерційна науково-технічна організа­ція (фірма), що спеціалізується на створенні та впровадженні у виробництво нових видів продукції, нової техніки і техноло­гії, використовуючи венчурний капітал.

Венчурне фінансування — забезпечення фінансовими ре­сурсами інноваційної діяльності, фінансування науково-тех­нічних досліджень. Фінансування, пов'язане з підвищеним ризиком, оскільки кредит надається не під проценти, а під певну частку приросту капіталу чи під частку акціонерного капіталу майбутнього підприємства.

Гарантійне зобов'язання — форма забезпечення банківсь­кого кредиту. Зобов'язання видається гарантом кредиторові для забезпечення своєчасної сплати кредиту.

Гроші — особливий товар, що стихійно виокремився з то­варного світу й виконує роль загального еквівалента (початко­ве золото й срібло) під час обміну товарів. Обслуговуючи всі сфери економічної діяльності, гроші виконують такі функції: міри вартості, засобу обігу, засобів нагромадження і збережен­ня, платежу, світових грошей.

Грошовий обіг — рух грошей при виконанні ними своїх функцій за допомогою обігу готівки та безготівкових розра­хунків.

Грошова система — форма організації грошового обігу й емісії національних грошових знаків, що запроваджується державою. Держава визначає грошову одиницю, масштаб цін, види грошових знаків в обігу і порядок їхньої емісії, характер забезпечення грошей, форми безготівкового платіжного обігу, курси національної валюти щодо іноземних валют.

Гудвіл — комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства без відповідного збільшення актив­них операцій, включаючи використання кращих управлін­ських рішень, домінуюче становище на ринку продукції (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу визначається різницею між ціною придбання і звичайною ціною відповідних активів.

Дебіторська заборгованість — сума заборгованості під­приємству (організації) з боку юридичних і фізичних осіб, що виникла тимчасово внаслідок відволікання коштів з обігу під­приємства в зв'язку з поставкою товарів, виконання робіт або надання послуг.

Девальвація — зниження офіційного курсу національної валюти щодо валют інших країн.

Державний кредит - сукупність економічних відносин між державою в обличчі її органів влади та управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами - з іншого, при яких держава виступає в якості позичальника, кредитора та гаранта.Основними формами державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання.

Державні фінанси - це система економічних відносин, безпосередньо пов’язаних із створенням, розподілом зосередженням та використанням доходів і грошових фондів у руках держави і призначених для забезпечення властивих їх функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються. Державні фінанси функціонують на загально­державному, регіональному й місцевому рівнях і включають бюджет, позабюджетні фонди, державний кредит, фінанси державних і муніципальних підприємств.

Державне фінансування — метод безповоротного надання фінансових ресурсів суб'єктам господарювання за рахунок коштів бюджетних і позабюджетних фондів. За допомогою державного фінансування здійснюється цілеспрямований пере­розподіл фінансових ресурсів між суб'єктами господарювання.

Державні цільові фонди — це фонди, які створені відповід­но до законодавства України і формуються за рахунок визна­чених ним внесків юридичних і фізичних осіб.

Дивіденди — доходи, отримані суб'єктами господарювання за корпоративним правом у вигляді частки прибутку юридич­ної особи, включаючи доходи, нараховані у вигляді процентів на акції або на внески до статутних фондів.

Депозити — це кошти або цінні папери, надані для збері­гання у банках за домовленістю.

Депозитний сертифікат — письмове свідоцтво кредитної установи про депонування коштів, яке підтверджує право юридичної особи на одержання після закінчення зазначеного терміну суми депозиту і процентів за ним. Депозитні сертифікати бувають строкові (під певний дого­вірний процент на певний термін) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Диверсифікація — наявність в інвестиційному портфелі різних видів цінних паперів із різним ступенем ризику — при­бутковістю і ліквідністю. Мета диверсифікації — утримати ри­зик портфеля інвестицій у межах інвестиційної політики, яку провадить банк.

Дисконт — 1) різниця між сумою, зазначеною на векселі, і тією, що виплачується векселетримачеві;

2) процент, який беруть банки при обліку або купівлі век­селів.

Добровільні пожертвування — внески підприємств або гро­мадян на загальносуспільні потреби, а також у неприбуткові організації, створені згідно із законодавством про об'єднання громадян, а саме — внески до державного бюджету України, місцевих бюджетів, у разі, якщо такі внески використовують­ся у межах загальних асигнувань бюджету і не пов'язані пря­мо чи опосередковано зі збільшенням прибутку таких під­приємств або громадян; внески у неприбуткові організації, створені для здійснення релігійної, екологічної, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності в разі, якщо ді­яльність таких неприбуткових організацій не пов'язана прямо чи опосередковано зі збільшенням прибутку таких під­приємств або громадян та якщо доходи таких неприбуткових організацій формуються виключно за допомогою добровіль­них пожертвувань.

Дохід суб'єкта оподаткування — надходження у власність або на користь фізичної чи юридичної особи коштів у націо­нальній чи іноземній валюті, а також грошовий еквівалент надходжень у вигляді інших валютних цінностей, майна, пос­луг, майнових і немайнових прав, а також приріст їхньої вар­тості, одержаний (нарахований, розподілений, набутий) від резидентів і нерезидентів.

Дохід у матеріальній формі — гроші, інші валютні цінності, грошовий еквівалент вартості майна, що має фізичні виміри та властивості, одержані суб'єктом оподаткування у власність.

Дохід у нематеріальній формі — грошовий еквівалент вар­тості послуг, майнових і немайнових прав, що не мають фізич­них вимірів, одержаний суб'єктом оподаткування в користу­вання або у власність.

Експорт — продаж товарів іноземним суб'єктам господар­ської діяльності та вивезення товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів, крім передачі майна суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, іноземному су­б'єктові господарської діяльності за кордоном як натуральної частки участі у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності. При цьому термін "реекспорт" (ре­експорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам зов­нішньоекономічної діяльності та вивезення за межі України товарів, раніше імпортованих на територію України.

Експорт капіталу — вивезення за межі України капіталу в будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської діяльності

Економічний стимул — економічні важелі, за допомогою яких вдається впливати на матеріальні інтереси суб'єктів гос­подарювання. Вплив на матеріальні інтереси здійснюється за допомогою форм організації фінансів.

Застава — одна з форм забезпечення боргових зобов'язань, яка передбачає передачу кредиторові майнових чи інших цін­ностей позичальника. Предметом застави може бути як рухо­ме, так і нерухоме майно.

Затрати — сукупність виробничих виплат у готівковій і безготівковій формах у зв'язку з виробництвом продукції, на­данням послуг, виконанням робіт та їхньою реалізацією.

Імпорт — закупівля в іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності товарів та ввезення їх на територію України, включаючи закупівлю товарів, призначених для власного спо­живання, установами й організаціями України, що перебува­ють за її межами.

Іноземна валюта — грошова одиниця іноземних держав (банкноти, білети державної скарбниці, монети), монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Іпотечний кредит — фінансовий кредит (позичка коштів на визначений строк та під визначені проценти з відстроченням їх погашення), який використовується для будівництва й ре­конструкції житлового приміщення, що перебуває або перебува­тиме у приватній власності громадян, а також для фінансування поточних потреб громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, індивідуальною адвокатською і приватною діяльністю, із забезпеченням тако­го кредиту зазначеними житловими приміщеннями або іншими видами матеріальних цінностей, переданими у заставу (іпотеку) особі, що надає кредит.

Іпотека — застава нерухомого майна (будівель, землі) для отримання в банку чи в інших фінансових установах довготер­мінового кредиту під заставну.

Інвестиції — довгострокові вкладення коштів із метою ут­ворення нових і модернізації діючих підприємств, освоєння новітніх технологій і нової техніки, збільшення виробництва й одержання прибутку.

Інвестиційні фонди — фінансові інститути, учасники ринку цінних паперів, що здійснюють емісію власних акцій та інвес­тицій у цінні папери інших емітентів, торгівлю цінними папе­рами та які володіють інвестиційними цінними паперами.

Інвестор — приватний підприємець, організація або держа­ва, що здійснюють довготермінове вкладення капіталу в будь-яку справу чи підприємство з метою отримання прибутку.

Індосамент — переказний напис на цінному папері, вексе­лі, чеку, коносаменту тощо, який засвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи.

Інновація — нововведення, комплексний процес утворен­ня, поширення і використання новітньої техніки і технології (нового практичного середовища) для задоволення людських запитів, що змінюються під впливом розвитку суспільства.

Інфляція — кризовий стан грошової системи, зумовлений диспропорційним розвитком суспільного виробництва, що призводить до невідповідності попиту і пропозиції, до зростан­ня цін на товари і послуги, монопольного стану деяких вироб­ників, що дає їм змогу необґрунтовано підвищувати ціни на свою продукцію. Інфляція спричиняє розлад грошової системи, створює фінансове напруження в країні, що врешті призводить до підвищення вартості життя, натуралізації процесів обміну, послаблення зацікавленості працівників у результатах своєї праці. У цей час курс національної валюти падає. Вирізняють повзучу, галопуючу та гіперінфляцію.

Інфраструктура — комплекс галузей господарства, що обслу­говує промислове (або будь-яке інше) виробництво, а також населення. Включає транспорт, зв'язок, торгівлю, матеріально-технічне забезпечення, науку, освіту, охорону здоров'я.

Капіталомісткість — показник, що характеризує відношення капітальних вкладень до приросту вартісного обсягу продукції (національного чи валового доходу), одержаного внаслідок освоєння цих капіталовкладень.

Капітальне будівництво — процес створення й удоскона­лення основних фондів за допомогою будівництва нових, реконструкції, розширення, технічного переоснащення і модернізації діючих.

Капітальні вкладення — витрати матеріальних, трудових і грошових ресурсів, спрямовані на вдосконалення і приріст ос­новних фондів.

Кліринг — система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери та послуги. Ґрунтується на зарахуванні взаємних вимог і зобов'язань.

Комерційна таємниця підприємства — це таємниця, пов'яза­на з виробництвом, технологічною особливістю, а також управ­лінням фінансами й іншою діяльністю підприємства, розголос якої може нанести йому збитки.

Комерційний банк — (акціонерний, кооперативний, при­ватний) кредитна фінансова установа, що створюється для за­лучення коштів і розміщення їх від свого імені на умовах по­вернення та оплатності. Здійснює розрахункові операції за дорученням клієнтів, їхнє касове обслуговування, операції з валютою, дорогоцінними металами, цінними паперами та ін­ші операції, дозволені законом. Від своєї діяльності одержує прибуток.

Комерційний розрахунок — метод господарювання, що по­лягає у вимірі в грошовій формі витрат і результатів діяльнос­ті, зумовлює максимальне одержання прибутку при мінімаль­них витратах, обов'язкове одержання прибутку, достатнього для підтримання господарського рівня рентабельності.

Компанія — створюється на базі пайового капіталу об'єд­наних підприємців і є юридичною особою. Вирізняють серед них акціонерне товариство, товариство з обмеженою відпові­дальністю тощо.

Конверсія — переорієнтація підприємства на виробництво продукції принципово іншого характеру.

Конвертування валюти — обмін однієї валюти на іншу за потечним валютним курсом.

Конкурентоспроможність — здатність суб'єктів проводити свою діяльність в умовах ринкових відносин і одержувати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного удоскона­лення виробництва, стимулювання робітників і випуску висо­коякісної продукції.

Конкуренція — елемент ринкового механізму, пов'язаний із формуванням господарських пропорцій на основі змагань під­приємств, фірм за кращі й вигідніші умови вкладання капіта­лу, реалізації продукції, надання послуг.

Консалтинг — діяльність спеціальних компаній із надан­ня консультацій товаровиробником продавцям і покупцям із питань експертної, технічної та економічної діяльності під­приємств, фірм, організацій, зокрема в зовнішньоекономіч­ній сфері.

Контрольний пакет акцій — частка загальної вартості (кількості) акцій, що дає змогу їхнім власникам контролю­вати діяльність усього акціонерного товариства.

Концерн — об'єднання самостійних підприємств різних га­лузей, пов'язаних спільними розробками на засадах добровіль­ної централізації функцій науково-технічного та виробничого розвитку, фінансування, патентно-лізингових угод, інвесту­вання, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Котирування — визначення ринкового курсу цінних папе­рів. Здійснюється на біржах спеціальними котирувальними комісіями.

Кредитна лінія — надання банком у майбутньому позичаль­никові кредитів у розмірах, що не перевищують обумовлені раніше певні максимальні величини без будь-яких спеціальних переговорів і укладання угод.

Кредитування — одна з форм фінансового забезпечення відтворювальних витрат, при яких витрати суб'єкта господа­рювання покриваються за рахунок банківських кредитів на за­садах оплатності, строковості й повернення.

Комерційний кредит — будь-яка господарська операція су­б'єкта підприємницької діяльності, що передбачає авансування (попередню оплату) продукції, робіт, послуг іншого суб'єкта підприємницької діяльності з відстроченням дати реалізації, якщо таке відстрочення є більшим, ніж звичайні строки по­ставки, або перевищує ЗО календарних днів із дати здійснення авансового платежу. Не вважають комерційним кредитом форвардні та ф'ючерсні операції з продукцією сезонного ви­робництва або цінними паперами і валютними цінностями, а також операції з товарними і валютними опціонами, що передбачають перехід права власності на таку продукцію (цін­ні папери і валютні цінності) під час здійснення розрахунків за форвардним, ф'ючерсним або опціонним договорами.

Кредиторська заборгованість — заборгованість, що виникла при розрахунках із постачальниками, тимчасове використання в грошовому обігу підприємства коштів кредитора.

Консигнаційна операція — господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності — консигнанта, що передбачає експорт матеріальних цінностей на склад іншого суб'єкта під­приємницької діяльності — консигнатора з дорученням реалі­зувати зазначені матеріальні цінності на комісійних засадах.

Корпоративне право — право власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства про господарські товариства, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи.

Кредитна операція — господарська операція суб'єкта під­приємницької діяльності, що передбачає надання права на купівлю матеріальних цінностей і нематеріальних активів із відстроченням платежу, а також на позичку коштів із відстро­ченням їхнього погашення. Кредитні операції здійснюються у вигляді товарного, комерційного і фінансового кредитів.

Курс акцій, облігацій та інших цінних паперів — ціна акцій, інших цінних паперів на фондовій біржі. Курс прямо пропор­ційний розмірам дивідендів і процентів та пропорційний вели­чині позикового процента.

Купон — відрізний талон цінного паперу (акції, облігації), який дає право його власникові одержати в обумовлений строк певний дохід у вигляді процентів або дивідендів.

Лізинг — спосіб фінансування інвестицій, заснований на довгостроковій оренді майна при збереженні права власності за орендодавцем; середньо- і довгострокова оренда машин, обладнання і транспортних засобів.

Ліквідність активів — величина, обернена часові, необхід­ному для перетворення їх у гроші. Чим менше часу знадобить­ся для перетворення активів у гроші, тим вони ліквідніші.

Ліквідність балансу підприємства — міра покриття зобов'я­зань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань.

Ліквідність підприємства — здатність суб'єкта господарю­вання в будь-який момент здійснити необхідні витрати.

Ліміт капітальних вкладень — граничний розмір капіталь­них вкладень для запланованого введення в дію потужностей, підприємств, об'єктів або для створення нормативного нароб-ку капітального будівництва.

Ліміт кредитування — гранична сума видачі кредиту або за­лишків заборгованості в плановому періоді.

Ліцензія — спеціальний дозвіл юридичній особі уповнова­женим на це державним органом здійснювати конкретні, обу­мовлені законом, господарські операції, включаючи зовніш­ньоекономічні.

Маркетинг — комплексна система управління діяльністю підприємства з розробки, виробництва, збуту продукції або надання послуг на основі вивчення ринку й активного впливу на споживчі потреби з метою одержання прибутку.

Марка акцизного збору — це спеціальний знак, яким мар­кують алкогольні напої і тютюнові вироби, наявність якого підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території держави цих виробів.

Медичне страхування — форма спеціального захисту інте­ресів населення щодо охорони здоров'я, пов'язана з компен­сацією витрат громадян з медичного обслуговування.

Митна вартість — ціна, яка фактично сплачена або підля­гає сплаті за товари чи інші предмети, що підлягають оподат­куванню митом на час перетину митного кордону держави.

Місце основної роботи, служби — підприємство, організа­ція, установа, незалежно від форми власності, фізична особа, суб'єкт підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини за умови обов'язкового ведення трудової книжки.

Монетарні метали — золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів із цих металів та їхнього брухту.

Моральна шкода — шкода, заподіяна особистим немайновим правам суб'єкта оподаткування, яка призвела або може призвести до збитків, що мають матеріальне вираження.

Національна валюта — грошова одиниця України — банк­ноти, білети державної скарбниці, монети, платіжні докумен­ти та інші цінні папери, виражені у грошовій одиниці України.

Нематеріальні активи — вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних прав, визначених об'єктом права власності конкретного підприємства.

Нерезиденти — юридичні особи та суб'єкти підприємниць­кої діяльності, що не мають статусу юридичної особи України, із місцезнаходженням за межами України, які створені та діють відповідно до законодавства іноземної держави.

Облігація — цінний папір, що приносить дохід у вигляді процента. Випускається державними органами для покриття бюджетного дефіциту і акціонерними товариствами з метою мобілізації капіталу. На відміну від акцій, на облігаціях визна­чається термін їхнього погашення.

Обігові кошти — кошти, авансові оборотні фонди під­приємства і фонди обігу. Обігові кошти у сфері виробництва складають його активи: сировина, матеріали, паливо, тара, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів тощо; оборотні фонди — товари на складі і в реалізації, грошові кошти у розрахунках, в касі підприємства, на рахунках у бан­ку, інших рахунках.

Окупність капітальних вкладень — показник ефективності капітальних вкладень, що визначається як відношення капі­тальних вкладень до економічного ефекту, одержаного від їхнього використання в процесі виробництва.

Оперативна оренда (лізинг) — господарська операція су­б'єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу орендареві права користування матеріальними цінностями, які належать орендодавцю, на строк, не більший, ніж строк їхньої повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких мате­ріальних цінностей орендодавцю. При цьому право власності на орендовані цінності залишається у орендодавця протягом усього строку оренди.

Оперативне управління - це комплекс заходів, що розробляються на підставі оперативного аналізу поточних фінансових ситуацій та наступних цілей отримання максимального ефекту при мінімальних витратах за допомогою перерозподілу фінансових ресурсів.

Оплата праці — форма грошової або натуральної винагоро­ди робітникам.

Оприлюднення звітності — офіційне подання бухгалтерсь­кої звітності до органів Державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету, Комітету у справах нагля­ду за страховою діяльністю та інших установ і організацій, уповноважених відповідно до чинних законодавчих актів Ук­раїни для отримання бухгалтерської звітності (балансів) від су­б'єктів господарювання, а також офіційна публікація у засобах масової інформації звітів про фінансовий стан та баланси під­приємств, якщо це передбачено законодавством.

Оптова (гуртова) ціна — оптова ціна підприємства або ці­на товаровиробника, за якого товари реалізуються іншим під­приємствам та організаціям, а також населенню. Гуртова ціна, як правило, нижча від роздрібної.

Оренда — майновий найм, заснований на договорі про на­дання майна у тимчасове користування за певну плату.

Опціон — право купувати або продавати акції за фінансо­вою ціною протягом встановленого строку.

Орендна операція — операція суб'єкта оподаткування — орендодавця, що передбачає надання і передачу права ко­ристування матеріальними цінностями іншій юридичній чи фізичній особі — орендатору на платній основі та на визна­чений термін, що не може бути більшим, ніж термін повної амортизації орендованих, наданих у лізинг матеріальних цін­ностей.

Переказний вексель (трата) — письмовий наказ однієї особи (векселеутримувача) іншій (платникові) про виплату за вимогою або на обумовлену дату, зазначену в векселі, певної суми грошей третій особі (ремітентові) або пред'яв­никові даного векселя.

Перестрахування - це система фінансових договірних відносин, при яких страховик частину відповідальності за прийнятими на себе зобов'язаннями перед страхувальником передає на узгоджених умовах іншому страховику.

Планування — процес, який забезпечує збалансованість взаємодій окремих видів ресурсів у межах обраного об'єкта управління і встановлює пропорції і темпи зростання.

Платоспроможність — здатність суб'єкта господарської діяльності вчасно й повною мірою виконувати свої платіжні зобов'язання, які ґрунтуються на торговельних, кредитних чи інших операціях грошового характеру.

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що випи­сує власник рахунка установі банку, який його обслуговує, про перерахування певної суми грошей на рахунок одержувача коштів, вказаного в дорученні. Застосовується при розрахун­ках за товарні й нетоварні операції, авансові платежі.

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що його ви­писує постачальник (кредитор) своєму банкові про стягнення зазначеної в документі суми грошей із покупця (боржника) і зарахування їх на рахунок постачальника.

Плата за марки акцизного збору — це плата, яку вносять Імпортери та вітчизняні виробники для покриття витрат дер­жави на виробництво, зберігання та реалізацію марок акциз­ного збору.

Податки — обов'язкові внески платників до бюджету і по­забюджетних фондів, розміри і терміни сплати яких регламен­туються податковим законодавством.

Податкова система - це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які носять податковий характер і необхідні державі для виконання її функцій. Включає сукупність різних видів податків, у побудові й методах обчислення яких втілюються певні прин­ципи. Складається із прямих і непрямих податків. Прямі вста­новлюються безпосередньо на дохід або власність платника податків; непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни то­вару (тарифу на послуги) і сплачуються споживачем. У складі непрямих податків вирізняють акцизи, фіскальні монополії, митні збори.

Податкові канікули — певний проміжок часу, протягом якого платникові податків надається пільга у вигляді звільнен­ня від сплати податку.

Податкові пільги — повне або часткове звільнення фізич­них і юридичних осіб від сплати податків відповідно до чин­ного законодавства.

Податковий контроль — спеціальний контроль із боку дер­жавних органів за дотриманням податкового законодавства, правильністю обрахування, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів юридичними і фізич­ними особами.

Податковий кредит — одна з податкових пільг, що полягає у відстрочені сплати податку.

Позареалізаційна операція — діяльність підприємства, без­посередньо не пов'язана з реалізацією продукції, робіт, послуг та іншого майна, включно з основними фондами, нематері­альними активами, продукцією обслуговуючого й допоміжно­го виробництва.

Посередницька операція — господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, який виступає у ролі комісіонера в договорі комісії, консигнатора у консигнаційному договорі або повіреного у договорі доручення, за винятком довірчих операцій із коштами, цінними паперами, зокрема з привати­заційними майновими сертифікатами, операціями щодо ви­пуску боргових зобов'язань і вимог та торгівлі ними, операці­ями щодо торгівлі валютними цінностями та іншими видами фінансових ресурсів, а також усіма видами банківських і стра­хових операцій.

Позиковий процент — ціна кредитних коштів на ринку по­зикового капіталу. Кількісно він може бути визначений нор­мою або ставкою. Норма процента обчислюється відношен­ням доходу кредитора від наданого кредиту до абсолютної величини цього кредиту.

Прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності під­приємства. Обчислюється як різниця між валовим виторгом (без податку на додану вартість й акцизного збору) та витра­тами на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг).

Прибуток від позареалізаційних операцій — сума коштів, які одержує підприємство від позареалізаційних операцій, змен­шена на суму витрат на ці операції.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) — виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшена на суму на­рахованого (сплаченого) податку на додану вартість акцизно­го збору, ввізного мита, митного збору та інших обов'язкових зборів і платежів, визначених чинним законодавством, а також на суму витрат, що включаються у собівартість продукції (ро­біт, послуг).

Прихований дохід — частка сукупного доходу, не зазначе­на суб'єктом оподаткування у декларації, що подається до державної податкової адміністрації (інспекції), або сукупний до­хід, не оприлюднений унаслідок неподання такої декларації у строки та за умов, визначених законодавством.

Прогнозування — науково обгрунтоване припущення віро­гідності розвитку подій або явищ на основі статистичних, со­ціальних, економічних та інших досліджень.

Простий вексель — безумовне грошове зобов'язання уста­новленої законом форми, що видається банком (векселедав­цем) фізичній або юридичній особі (векселеутримувачеві), на­даючи право останньому вимагати з боржника сплати після зазначеного терміну певної суми грошей, вказаної у векселі.

Проценти — доходи, отримані від операцій з борговими вимогами і зобов'язаннями, зокрема векселями, облігаціями, бонами та іншими платіжними документами, включно з опе­раціями з державними скарбничими зобов'язаннями, а також будь-якими доходами, отриманими платником податку від на­дання коштів та матеріальних цінностей у кредит та нараху­вання у вигляді премій чи виграшів або процентів від суми за­боргованості.

Реалізація продукції, робіт, послуг — господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає переда­вання права власності на продукцію, роботи, послуги іншому суб'єктові підприємницької діяльності в обмін на еквівалент­ну суму коштів та боргових зобов'язань. Для цілей оподатку­вання датою реалізації вважається дата передавання права власності на зазначену продукцію, роботи, послуги згідно з базисними умовами поставки, визначеними сторонами, не­залежно від строків здійснення оплати.

Регулювання економіки — це цілеспрямована зміна темпів розвитку господарства й окремих його структурних підрозділів на основі перерозподілу фінансових ресурсів. Регулювання економіки здійснюється в двох формах — саморегулювання та державного регулювання. Перша характеризується такими методами формування фінансової бази в різних ланках суспіль­ного виробництва, які виробляють і використовують самі суб'єкти господарювання. Друга форма — відображає втру­чання держави в процес розвитку суспільного виробництва за допомогою різних економічних інструментів, у тому чис­лі за допомогою фінансових важелів.

Резиденти — юридичні особи, включаючи і бюджетні органі­зації, суб'єкти підприємницької діяльності, їхні філії, відділення й інші відокремлені підрозділи, котрі складають окремий баланс і мають розрахунковий рахунок та здійснюють реалізацію про­дукції, робіт, послуг на митній території України.

Рентабельність — один з основних вартісних показників ефективності виробництва. Він характеризує рівень ефектив­ності витрат, здійснених у процесі виробництва та реалізації продукції, робіт і послуг.

Рентабельність виробництва — показник ефективності ви­робництва, що обчислюється як відношення балансового при­бутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих обігових коштів. Вимірюється у відсотках.

Рентабельність продукції — фінансовий показник, що обчислюється як відношення прибутку від реалізації про­дукції до поточних витрат на її виробництво. Вимірюється у відсотках.

Розрахунковий рахунок — один з основних рахунків, що відкривається у банках юридичними особами для зберігання коштів і здійснення розрахунків. На рахунок зараховують над­ходження на користь його власника, а з рахунків списують платежі за відповідними видатковими дою/ментами.

Роялті — платежі будь-якого виду, одержані у вигляді ви­нагород і компенсацій за використання або надання дозволу на використання прав промислової та інтелектуальної влас­ності, а також інших аналогічних майнових прав, що визнача­ються об'єктом права власності.

Самострахування — комплекс заходів, спрямованих на по­передження ризиків, створення резервних фондів матеріаль­них і фінансових ресурсів, призначених покривати збитки, Ікь в'язані зі страховими випадками.

Самофінансування — один із методів фінансового забез­печення відтворювальних витрат, який ґрунтується на вико­ристанні суб'єктом господарської діяльності власних фінан­сових ресурсів без залучення коштів державного бюджету. При незабезпеченості власними коштами підприємство ви­користовує фінансові ресурси, утворені завдяки випуску цінних паперів.

Санація підприємства — комплекс заходів з оздоровлення фінансового стану підприємства й попередження його банк­рутства.

Собівартість — грошове вираження загальної суми витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції, робіт, послуг

Соціальне страхування — система економічних відносин, за допомогою яких формуються й використовуються фонди грошових засобів, передбачені для матеріального забезпечення непрацездатних.

Стратегічний фінансовий менеджмент — сфера діяльності, спрямована на реалізацію довгострокових перспективних рі­шень у галузі управління капіталом, що дає змогу визначити зміни у його складі та структурі, форми управління процесом фінансування розширеного відтворення виробництва.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик, відповідно до умов страхування, зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за договорами про особисте страхування.

Страховий платіж - це плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором добровільного страхування або за умовами обов’язкового страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Страховик - організація, яка за певну плату приймає на себе зобов’язання відшкодувати страхувальникові або особам, яких він зазначив, шкоду завдану страховою подією.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Вирізняють майнове страхування, об'єктом якого є різні матеріальні цінності; осо­бисте — страхування певної події в житті фізичної особи; стра­хування відповідальності, предметом якого є імовірні зобов'я­зання страхувальника щодо відшкодування збитків (шкоди) третім особам; страхування підприємницьких ризиків, де об'єктом є ризик неотримання прибутку або зазнавання збит­ків. Страхування може бути добровільним чи обов'язковим.

Страхувальник — юридична або дієздатна фізична особа, яка уклала договір страхування, сплатила належні внески і має право в разі настання страхового випадку отримати відшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої в полісі.

Сукупний оподатковуваний дохід — сума сукупних доходів, отриманих суб'єктом оподаткування у будь-якій формі (гро­шовій, матеріальній і нематеріальній) і за будь-яких умов не­залежно від джерела.

Товарний кредит — будь-яка господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає реалізацію продук­ції, робіт, послуг, передавання права власності іншому суб'єк­тові підприємницької діяльності або громадянину на умовах відстрочення платежу, якщо таке відстрочення перевищує зви­чайні строки банківських розрахунків або ЗО календарних днів від дати реалізації.

Товарообмінні операції — господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає розрахунок за ре­алізовану продукцію, роботи, послуги у грошовій формі, включаючи будь-які види погашення заліку взаємозаборгова-ності між сторонами господарської операції без проведення грошових розрахунків, за винятком випадків міждержавного клірингу.

Трансфертна ціна — оптова ціна, що обслуговує оборот то­варів і послуг у межах даного підприємства або фірми; за цією ціною здійснюються розрахунки за сировину, матеріали, на­півфабрикати й послуги.

Трастові (довірчі) операції — пов'язані з довірчими відно­шеннями; управління майном небіжчика в інтересах спадкоєм­ців; тимчасове управління майном осіб, котрі позбавлені права здійснювати цю функцію (неповнолітні, недієздатні); вкладан­ня грошей в акції чи нерухомість, сплата грошей, податків.

Управління фінансами - це найважливіша область управлінської діяльності, яку здійснює відповідний апарат за допомогою особливих засобів та методів, в тому числі різноманітних стимулів та санкцій.

Упущена вигода — дохід, який міг би одержати суб'єкт оподаткування в разі здійснення своїх справ і не одержав через обставини, що не залежать від нього, або протиправні щодо нього дії інших суб'єктів, якщо розмір його передбачу­ваного доходу можна обгрунтувати.

Факторинг — різновидність торгово-комісійних операцій.

Фінанси - економічні відносини, що пов’язані з формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів для виконання функцій та задач держави та забезпечення умов розширеного відтворення.

Фінанси населення – це грошові фонди, що формуються з доходів громадян, отриманих на основі трудової, господарської та іншої діяльності або із спадщини.

Фінанси підприємств - це система економічних відносин щодо формування, розподілу та використання грошових доходів і фондів, що забезпечують процес виробництва та відтворення у рамках даного підприємства.

Фінансова звітність — сукупність документів, що характе­ризує фінансовий стан підприємства.

Фінансова інформація — система фінансових показників, передбачених для прийняття рішень і розрахованих на конк­ретних користувачів.

Фінансова оренда (лізинг) — господарська операція суб'­єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання орендодавцем матеріальних цінностей на замовлення оренда­ря з наступним передаванням орендарю права користування такими матеріальними цінностями на строк, не менший, ніж строк їхньої повної амортизації з обов'язковим наступ­ним передаванням права власності на такі матеріальні цін­ності орендарю.

Фінансова політика - це сукупність державних заходів, що спрямовані на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл та використання для виконання державою її функцій. Зміст фінан­сової політики полягає в тому, щоб розробляти концепцію роз­витку фінансів, визначати основні напрямки їхнього викорис­тання й заходи, спрямовані на досягнення оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів із метою стимулювання ма­теріального виробництва та соціального захисту населення.

Фінансова система – це сукупність відносно відокремлених взаємозв’язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми і методи розподілу та перерозподілу ВВП та фінансових органів і інститутів, які управляють грошовими потоками.

Фінансова стратегія — комплекс заходів, спрямованих на досягнення перспективних фінансових завдань.

Фінансове планування - це діяльність з формування та використання цільових централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів, спрямованих на розширене відтворення та задоволення різноманітних потреб суспільства.

Фінансово-промислова група — група підприємств, установ, кредитних організацій (включаючи банки) та інвестиційних інститутів, що добровільно об'єднали свої капітали або консо­лідували пакети своїх акцій.

Фінансовий стан підприємства — забезпеченість або неза­безпеченість підприємства грошовими засобами, необхідними для господарської діяльності, підтримання нормального режи­му праці та життя, здійснення грошових розрахунків з іншими економічними суб'єктами.

Фінансові коефіцієнти — відносні показники фінансового стану підприємства, які відображають одні абсолютні фінансо­ві показники відносно інших.

Фінансові результати — процес одержання фінансових ресурсів, пов'язаний із виробництвом і реалізацією товарів, операціями на ринку капіталів.

Фінансові ресурси — фонди грошових засобів, що форму­ються суб'єктами господарювання, державою і населенням і використовуються для розширеного виробництва, матеріаль­ного стимулювання працівників, задоволення соціальних по­треб, як витрати на оборону й державне управління тощо.

Фінансові фонди — грошові фонди, що формуються за ра­хунок фінансових ресурсів. Призначення фінансових фондів полягає у підготовці умов, які забезпечують задоволення пос­тійно зростаючих суспільних потреб.

Фінансовий апарат — органи, що здійснюють управління фінансами. До них належать працівники фінансових органів, податкової служби, фінансових відділів чи управлінь під­приємств (організацій та установ), міністерств і відомств, які здійснюють функції оперативного управління фінансами.

Фінансовий контроль — елемент системи управління фі­нансами, особлива сфера вартісного контролю за фінансовою діяльністю всіх економічних суб'єктів (держави, регіонів, під­приємств та організацій), дотримання фінансово-господарсь­кого законодавства, доцільності витрат, економічної ефектив­ності фінансово-господарських операцій. Він є однією з форм контролю з боку держави та інших уповноважених законодавством органів за законністю і обґрунтованістю виконання фінансових операцій з визначення результатів господарської та управлінської діяльності і створення та використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного і соціального розвитку держави.

Фінансовий кредит — будь-яка господарська операція суб'­єкта підприємницької діяльності, що передбачає надання кош­тів у позичку на визначений строк та під визначені проценти з поверненням основної суми заборгованості та нарахованих процентів у грошовій формі або інших формах забезпечення за­боргованості, включаючи матеріальні цінності та нематеріальні активи, надані в заставу.

Фінансовий менеджер — спеціаліст, що здійснює вплив на рух капіталу, прибуток, інвестиції та накопичення.

Фінансовий менеджмент — процес управління грошовим обігом, формуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства. Це також система принципів, методів, засобів, за допомогою яких здійснюється управління грошовим обігом і фінансовими ресурсами.

Фінансовий метод - засіб впливу фінансових відносин на господарський процес.

Фінансовий механізм — сукупність форм і методів форму­вання й використання фінансових ресурсів, що застосовуєть­ся з метою створення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку суспільства. Згідно зі структурою фінан­сової системи фінансовий механізм поділяється на такі скла­дові: фінансовий механізм підприємств, організацій, установ; страховий механізм; бюджетний механізм тощо. В кожному з них за функціональним призначенням можна виокремити такі ланки: фінансове планування; фінансові норми; фінансо­ві санкції; стимули; ліміти тощо.

Фінансовий ринок — ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів, фінансових послуг.

Фірма — підприємство або сукупність спеціалізованих організацій будь-якої форми власності, які є юридичними особами й об'єднуються для спільного управління вироб­ництвом і реалізацією продукції.

Фонд нагромадження — цільове джерело фінансування роз­ширеного відтворення, розвиток матеріальної бази невироб­ничої сфери, приріст запасів і резервів в економіці держави.

Фонд оплати праці — цільове джерело фінансування витрат на оплату праці працівників підприємства, премії робітникам і службовцям за виробничі результати, заохочувальні та ком­пенсаційні виплати, що відносяться на собівартість продукції.

Фондоозброєність — показник насичення основними ви­робничими фондами. Обсяг виробничих фондів у вартісному вимірі, що припадає на одного працівника підприємства. Обчислюється методом ділення середньорічної вартості основних виробничих фондів на середньооблікову чисель­ність працівників.

Фондомісткість — показник, обернено пропорційний показникові фондовіддачі. Обчислюють як відношення середньо­річної вартості основних виробничих фондів до річного обсягу виробленої продукції.

Фондовіддача — кількість продукції в розрахунку на оди­ницю вартості основних виробничих фондів. Зростання фон­довіддачі — важливий напрямок щодо кращого використання основних виробничих фондів.

Форвардна операція — господарська операція суб'єкта під­приємницької діяльності, що передбачає придбання, продаж форвардної угоди, тобто зобов'язання придбати, продати про­дукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цін­ності у визначений термін у майбутньому з фіксацією ціни ре­алізації на дату укладання, придбання форвардної угоди. При цьому покупець форвардної угоди має право на відмову від її виконання винятково за наявності згоди іншої сторони фор­вардної угоди.

Ф'ючерс — вид строкових контрактів на товарних і фондо­вих біржах.

Хеджування — операція зі страхування від ризику зміни вартості цінних паперів за допомогою укладання учасниками ринку двох протилежних угод, в одній з яких він виграє від зміни їхньої вартості, в іншій — програє, зводячи, таким чи­ном, фінансові ризики до мінімуму за рахунок взаємного по­гашення виграшу й програшу.

Холдингова компанія — корпорація чи акціонерна компа­нія, що використовує свій капітал для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контро­лю над ними й управління значно більшим капіталом, ніж по­чатковий, одержання дивідендів.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позички, визначають взаємовідноси­ни між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і перед­бачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавання прав, що підтвер­джують ці документи, іншим особам.

Чек — вид цінного паперу або грошовий документ строго встановленої форми, що містить беззаперечну вказівку власни­ка поточного рахунка (чекодавця) банкові сплатити зазначену суму конкретній особі чи пред'явникові чека (чекоотримачу) суму коштів, вказану в чекові.

Чистий дохід суб'єкта підприємницької діяльності від про­дажу продукції, робіт, послуг — виручка від продажу продук­ції, робіт, послуг, зменшена на суму нарахованого акцизного збору, податку на додану вартість, ввізного мита, митного збо­ру та інших обов'язкових зборів і платежів, визначених чин­ним законодавством, а також на суму документально підтвер­джених витрат, що відносяться на собівартість продукції, робіт, послуг.

Юридична особа — підприємство, що виступає як суб'єкт громадянства, в тому числі господарських прав та обов'язків, які мають самостійний баланс, гербову печатку, розрахунко­вий рахунок у банку. Діє на основі статуту або положення і відповідає у разі банкрутства майном, що йому належить.