Тема 10.2. Форми та види страхової діяльності

Конкретний прояв страхові відносини набувають у формах і видах страхової діяльності, які в свою чергу визначаються загальними принципами функціонування ринкової економіки.

Можна сформулювати кілька основних принципів, які лежать в основі організації страхової діяльності:

1) забезпечення конкурентності страхового ринку;

2) забезпечення фінансової стабільності страхової організації;

3) забезпечення юридичного захисту учасників страхового фонду.

З урахуванням наведених принципів страхування можна класифікувати за різними критеріями.

За формою страхових фондів розрізняють: самострахування, централізоване й колективне страхування.

Самострахування базується на індивідуальній відповідальності й полягає у формуванні страхових фондів юридичними й фізичними особами у грошовій або натуральній формі. Це перша історична форма страхування.

Централізоване страхування базується на державній відповідальності й фінансується із загальнодержавних коштів, що зосереджуються у відповідних державних фондах. Також можуть формуватися як в грошовій, так і в натуральній формах.

Колективне страхування здійснюється виходячи з солідарної відповідальності членів страхового фонду, який вони формують за рахунок страхових внесків та платежів (фонди страхових компаній).

За формою залучення до страхування розрізняють: добровільне та обов’язкове страхування.

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником та страховиком. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються Правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови страхування визначаються при укладанні договору страхування.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10)страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11)страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 цієї статті) ;

12)страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) ;

13)страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14)страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15)страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 цієї статті);

16)страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) ;

17)страхування інвестицій.

Обов’язкове страхування здійснюється у відповідності з чинним законодавством. Види, умови і порядок проведення обов’язкового страхування визначаються відповідними актами законодавства.

Під обов’язковим страхуванням мають на увазі обов’язковість внесення відповідним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріального збитку або надання грошової допомоги зачіпає інтереси не лише конкретного потерпілого, але й державні інтереси.

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд) ;

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів ;

10)страхування засобів водного транспорту;

11)страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

12)страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України) ;

13)страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

14)страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15)страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16)страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції"

17)страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18)страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ"

19)страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

20)страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

21)страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів;

22)страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

23)страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;

24)страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

25)страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

26)страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

27)страхування професійної відповідальності осіб, діяльність з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування) з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Йдеться про те, що обов’язкова форма страхування стосується пріоритетних об’єктів страхового захисту. Тому соціальне страхування, страхування житлових будівель, окремих сільськогосподарських тварин у громадян, пасажирів всіх видів транспорту окрім автомобільного, та деякі інші види страхування є обов’язковими в Україні.

Обов’язкове страхування базується на таких принципах:

1)воно регулюється законодавчими актами, згідно з якими страховик зобов’язаний прийняти до страхування певні об’єкти, а страхувальники - вносити встановлені страхові платежі. В законодавстві встановлюється:

·сукупність об’єктів, що підлягають обов’язковому страхуванню;

·порядок визначення величини тарифних ставок та можливість їх диференціації;

·періодичність внесення страхових внесків;

·обсяг страхової відповідальності;

·рівень страхового забезпечення. Зазначають також відповідальність і обов’язки сторін щодо дотримання умов договору страхування

2)для обов’язкової форми страхування властиве суцільне охоплення об’єктів, які законодавством до неї віднесені. Щоб реалізувати цей принцип, страхові організації щорічно здійснюють по всій країні реєстрацію наявних об’єктів, перевіряють правильність нарахування страхових платежів та своєчасність їх виплати;

3)принципом є розповсюдженість цієї форми страхування на об’єкти, що вказані в законі, без будь-яких дій страхувальника. В його обов’язки не входить повідомляти страховий орган про появу в господарстві нового об’єкта, що підлягає обов’язковому страхуванню. Коли буде проводитись щорічна чергова реєстрація, цей об’єкт буде врахований, а страхувальник буде ознайомлений з величиною страхових внесків і строками їх внесення;

4)передбачає відповідальність страхувальника за своєчасну і повну сплату страхових платежів. Коли ж страхувальник з будь-яких причин порушує ці вимоги, страхові платежі стягуються за рішенням суду. Можливий випадок пошкодження чи загибелі застрахованих об’єктів, ще не сплачених останнім черговим платежем. В такому разі страхове відшкодування підлягає виплаті з вирахуванням заборгованості за платежами. Порушення терміну сплати страхових платежів зумовлює нарахування на них пені;

5)воно не обмежене в часі і діє протягом періоду, коли страхувальник користується застрахованим майном. Виключення - ветхі споруди, споруди, господарі яких не встановлені. Вони не підлягають страхуванню. Якщо застраховане майно переходить до іншого господаря, дія договору страхування не припиняється і втрачає силу лише у зв’язку із загибеллю майна;

6)в разі застосування цього виду страхування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в повній грошовій сумі на об’єкт.

За формою організації страхування розрізняють: державне, недержавне, взаємне страхування, співстрахування та перестрахування.

Державне страхування базується на державній відповідальності й в умовах ринкової економіки обмежується виключно страховими гарантіями, які надає держава через систему уповноважених органів. Державне страхування – це така організаційна форма, згідно з якою страховиком виступає держава в особі уповноважених на це організацій.

Державне страхування поділяється на:

 централізоване – за рахунок централізованого (резервного); фонду, який створюється із загальнодержавних ресурсів у натуральній та грошовій формах;

 загальнообов’язкове – соціальне, яке здійснюється за рахунок Фондів соціального страхування.

Окремо слід виділити загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Об’єктом соціального страхування виступає рівень доходів осіб, які з певних причин не беруть участі у суспільній праці і не можуть за рахунок оплати праці підтримати своє існування.

Система державного соціального страхування в Україні:

1)покликана забезпечити відновлення і збереження працездатного працівника, включаючи оздоровчі заходи;

2)гарантує матеріальне забезпечення осіб, які втратили працездатність або не мали її.

Матеріальною базою цього виду страхування є відповідні грошові фонди з характерними для них напрямами використання коштів - Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Пенсійний фонд України.

Недержавне страхування базується на колективній відповідальності. Страховиком виступає приватний капітал у вигляді господарського товариства, яке функціонує згідно з чинним законодавством. Це основа ринку страхових послуг.

Взаємне страхування базується на колективній відповідальності групи юридичних й фізичних осіб, які об’єдналися у товариство взаємного страхування, страховий фонд якого формується за рахунок страхових внесків. Товариство взаємного страхування є некомерційною організацією.

Фінансові зусилля щодо досягнення найбільшої результативності страхових операцій, що здійснюються окремим страховиком, який діє на страховому ринку самостійно, можуть бути розпорошені за допомогою системи перестрахування.

Перестрахування - це система фінансових договірних відносин, при яких страховик частину відповідальності за прийнятими на себе зобов'язаннями перед страхувальником передає на узгоджених умовах іншому страховику.

В договорі страхування приймають участь дві сторони - страхова компанія, що передає ризик (цедент), та страхова компанія, яка приймає ризик на свою відповідальність, - перестраховик (цессарій). Процес передачі страхового ризику в перестрахуванні має назву цедирування ризику. Ризик прийнятий перестраховиком від цедента може дрібнитися, тобто передаватися повністю або частково другому, третьому тощо перестраховику. Наступна передача відповідальності в перестрахуванні отримала назву ретроцессії.

Об'єктом перестрахування є майновий стан страховика, який змушений передати частину виконання зобов'язань перестраховику.

Після передачі частини ризику перестраховику ризик, який має нести сам страховик, скорочується до розміру, який він спроможний обслуговувати з урахуванням власних фінансових можливостей. Максимальний розмір зобов'язань, які залишаються на власному утриманні страховика, має складати не більше 10 % власних коштів.

Власне утримання - це економічно обґрунтований рівень страхової суми, яку страховик залишає (утримує) на власній відповідальності, передаючи залишки у перестрахування.

Особливістю перестрахування є те, що перестраховик не має правових відносин із страхувальником - це функції страховика.

Перестрахування може розглядатись з якісних та кількісних позицій.

Кількісне перестрахування - дроблення одного і того самого страхового ризику на частини.

Якісне - страховик навмисно розширює операції в області непридатних для нього страхувань з підвищеним рівнем небезпеки та передає ризики за ними перестраховикам.

За формою зобов'язань, що беруть на себе цедент та перестраховик розрізняють факультативне та облігаторне перестрахування.

Факультативне перестрахування - здійснюється в індивідуальному порядку, страховик не несе жодних зобов'язань перед перестраховиком щодо передачі йому тих чи інших ризиків

Облігаторне перестрахування - є більш складним з технічного погляду, але більш вигідним для цедента, оскільки всі заздалегідь визначені їм ризики отримують покриття у перестраховика. На відміну від факультативного перестрахування відбувається передача не окремого ризику, а значна частина страхового портфелю страховика.

Окрім перестрахування у страховій практиці існує інший метод вирівнювання ризиків - спільне страхування або співстрахування.

Співстрахування – це система економічних відносин, що передбачають участь у страхуванні одного страхувальника кількох страховиків шляхом розподілу ризику на частини й укладання окремих договорів за кожною з таких частин.

Види страхування вирізняють відповідно до класифікації об’єктів страхування. Об’єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України й пов’язані:

1)з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

2)з володінням, користуванням та розпорядженням майном (майнове страхування);

3)з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або майну громадянина, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності);

4)з ризиком неотримання прибутку або утворенням збитків (в Україні в окремий вид страхування не виділяється).

Існування різних об’єктів страхування зумовлює формування різних галузей страхування. В залежності від форм власності, категорій страхувальників, сфери діяльності тощо галузі страхування можна поділити на підгалузі. З метою безпосередньої організації страхових відносин підгалузі діляться на види страхування.

До видів страхування належить страхування окремих об’єктів за відповідною системою тарифних ставок.

Рис.1 Види страхування за галузями та підгалузями

Питання до теми:

1. Розгляньте види страхування за формою страхових фондів.

2. Охарактеризуйте види страхування за формою залучення до страхування

3. Які існують види страхування за формою організації страхування?

4. Дайте визначення категоріям перстрахування та співстрахування.

5. Види страхування згідно до чинного законодавства (галузі та підгалузі страхування)