Розділи

Тема 10.1. Страхування як економічна категорія

Страхові відносини виникли в суспільстві у процесі його історичного розвитку, оскільки суспільство завжди було змушеним вживати запобіжних заходів забезпечення достатніх умов відтворення робочої сили розширення виробництва, а якщо втратам запобігти не вдавалося, то різними шляхами відшкодовувати заподіяні збитки. Так виникли економічна категорія страхового захисту від різних ризиків людини й суспільної виробництва й поняття страхового фонду.

Економічною сутністю категорії страхового захисту є страховий ризик і запобіжні заходи проти нього. Оскільки суспільне виробництво охоплює відтворення матеріальних благ і робочої сили, економічна категорія страхового захисту включає страховий захист власності підприємств і доходів населення. Основними ознаками економічної категорії страхового захисту є такі:

Ø імовірнісний характер виникнення стихійного лиха або іншого прояву його негативного впливу;

Ø вираження втрат у натуральній або у грошовій формі;

Ø об'єктивна необхідність компенсації втрат;

Ø реалізація заходів попередження та пом'якшення наслідків конкретної страхової події.

Здійснення страхування щодо захисту майнових інтересів, попередженню та відшкодуванню матеріальних збитків, відбувається за рахунок коштів страхового фонду.

Страховий фонд створюється у вигляді резерву матеріальних або грошових коштів. Його економічна природа визначається відносинами виробництва та розподілу матеріальних благ, а також об’єктивно існуючих протиріч між людиною та природою.

У процесі історичного розвитку форма страхового фонду змінювалася від натуральної до грошової. Саме грошова форма страхового фонду дає змогу відшкодовувати збитки будь-якого виду та розміру і забезпечує умови для страхування ризиків незалежно від їх галузевого походження, створюючи для цього суто галузеві резерви матеріальних ресурсів.

В страховому фонді реалізується колективні та особисті інтереси членів суспільства, відображаються різнобічні економічні та соціальні аспекти їх життєдіяльності.

В умовах ринкової економіки найбільш прийнятні таки форми організації страхового фонду:

1.Централізований страховий резервний фонд. Формується як в натуральній так і в грошовій формі за рахунок централізованих загальнодержавних ресурсів та знаходиться у розпорядженні Уряду. Створення суспільних резервів в найбільшому ступені пов’язане з наявністю страхових ризиків природного і техногенного характеру та відшкодування надзвичайних збитків( від стихійних лих, катастроф, великих виробничих аварій, великих екологічних порушень) і в меншій мірі з факторами економічної незбалансованості та безгосподарності.

2.Фонд самострахування. Створюється в децентралізованому порядку кожним самостійно-господарюючим суб’єктом.

У сільськогосподарському виробництві через механізм самострахування утворюються фонди насіння, продовольчі, фуражні, та інші натуральні фонди, що призначаються для покриття різних збитків та часткового відшкодування збитків від стихійних лих.

Для підприємців, комерційних структур об’єктивно виникає потреба у створенню фонду ризику для здійснення діяльності в умовах негативної економічної кон’юнктурі. Акціонерні товариства згідно з законодавством повинні створювати страховий резервний фонд на покриття власних збитків та втрат у розмірі не менше 15% статутного фонду. Кошти даного фонду використовуються насамперед для здолання виробничих криз та фінансових збитків. З позицій економічної доцільності тимчасово вільні кошти резервного фонду мають знаходитись в ліквідній формі( депозити в банках, акції, фінансові зобов’язання тощо).

3. Страховий фонд страховика. Створюється безпосередньо за рахунок страхових внесків учасників страхового процесу - страховиків: підприємств, закладів, організацій, та окремих громадян. Цей фонд створюється лише в грошовій формі і має суворо цільовий характер витрачання коштів ( на відшкодування збитків та сплату страхових сум у відповідності з правилами та умовами договору страхування).

Страховий фонд страховика відрізняється значною мобільністю, тому що дозволяє досягати високої ефективності використання коштів методом розкладки збитків на всіх учасників створення страхового фонду.

Для виконання прийнятих страхових зобов’язань страховик утворює з отриманих страхових внесків необхідні для майбутніх виплат страхові резерви.

Цільове формування окремих страхових фондів як за способом, так і за використанням дає підстави вважати страхування фінансовими відносинами.

Джерелом формування страхових фондів, як і інших грошових фондів, є національний дохід країни. Якщо страховий фонд формується за рахунок чистого прибутку виробника, то його джерелом є додатковий продукт, а якщо за рахунок валових витрат чи внесків на соціальне страхування або заробітної плати, то його джерелом є необхідний продукт. У першому випадку спостерігається страховий захист виробника, у другому - страховий захист виробника і населення.

Валовий внутрішній продукт у результаті використання (розподілу та перерозподілу) розпадається на фонди споживання і нагромадження. Страхові фонди в частині страхових виплат на відшкодування збитків належать до фондів споживання, а невикористана в поточному році частина страхових фондів надходить до фонду нагромадження і включається в національне багатство держави.

Основними принципами функціонування страхових фондів є такі:

Ø наукова обґрунтованість на основі оцінювання ризику;

Ø комплексність відшкодування різних видів ризиків ресурсами одного фонду;

Ø урахування галузевих особливостей власності, що страхується;

Ø урахування особливостей суб'єктів власності, яким вона належить і які її страхують;

Ø різноманітність організаційних форм страхового фонду для забезпечення різнобічності страхування;

Ø державне регулювання страхової діяльності як специфічного виду фінансових відносин.

Особливість страхового фонду полягає у неможливості точно визначити розмір фонду за окремий період, оскільки всі чинники втрат мають імовірнісний характер і їх можна лише передбачити. При .цьому неможливо визначити матеріальний склад втрат: це можуть 6ути як засоби виробництва, так і готовий продукт, призначений для споживання. Однак превентивні заходи запобігання страховому випадку знижують імовірність як настання негативного явища, так і втрат від нього. Тим самим оптимізуються ресурси страхового фонду І і створюються умови для використання його як джерела нагромадження фінансових ресурсів.

Мобілізація ресурсів у страховому фонді сприяє економічному прогресу суспільства. Швидке відшкодування збитків виробника в межах цільового страхового використання створює умови для безперервності виробництва та збільшення ВВП. Залишок страхового фонду є суттєвим джерелом інвестицій в економіку. Страховий захист підприємництва і окремої людини шляхом створення страхового фонду здійснюється в межах специфічних відносин - страхових.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення цих фондів.

Таким чином, об'єктом страхування (страхових правовідносин) є страховий (майновий) інтерес страхувальника як суб'єкта страхових зобов'язань стосовно предмета страхування. У Законі України "Про страхування" об'єктом страхування визнається законний майновий інтерес страхувальника, що не суперечить законам країни, з якою пов'язаний цей інтерес і на території якої здійснюється страхування. Страховий інтерес має відповідати таким умовам: мати майновий характер, що дає змогу здійснити його грошову оцінку, і бути юридичним, тобто виходити з конкретних правовідносин. З урахуванням залежності майнового інтересу страхувальника від розміру ризику, який загрожує предмету страхування, об'єктом страхування можна визначити також сам ризик у його кількісній оцінці.

Сутність страхування як економічної категорії проявляється в особливих інтересах та взаємодії учасників страхових відносин - суб'єктів таких відносин. Так, при здійсненні страхування обов’язковою є наявність двох сторін:

Страховика, як спеціальної організації, що створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю, яка здійснює страхову діяльність на підставі одержаної у встановленому порядку ліцензії. При створенні страховика статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, але не більше 25% загального розміру статутного фонду;

Страхувальника - юридичної та фізичної особи, яка уклала із страховиком договір страхування, або є страхувальником відповідно до чинного законодавства. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Страхування відображає особливі фінансові відносини, які відрізняються від інших сфер фінансової діяльності та інших економічних категорій.

Можна виділити такі суттєві ознаки, які характеризують специфічність економічної категорії страхування:

· при страхуванні виникають страхові перерозподільні відносини, зумовлені настанням подій, що передбачені договором страхування або законодавством, в результаті чого виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми страхувальнику, застрахованій або іншій особі;

· платежі у фонди, що створюються методом страхування, пов’язані, як правило, з вартістю майна, а не з розмірами доходів, додаткової вартості продукції, вартості певних товарів тощо, як при бюджетних відносинах;

· при страхуванні здійснюється розкладення завданих збитків між всіма учасниками страхування - страхувальниками, яке завжди носить замкнений характер. Виникнення таких відносин розподілу зумовлене тим, що у формування страхового фонду приймають участь всі страхувальники через сплату страхових платежів, а одержувачами коштів виступає лише частина з них, у яких настали страхові випадки;

· замкнене розкладання збитків зумовлює повертання коштів, мобілізованих у страховий фонд, але це повертання інше, ніж при кредитних відносинах. Останні характеризуються рівністю повернених коштів для кожного позичальника. При страхуванні кількісна відповідність коштів, які надійшли до страхового фонду і виплачених з нього (без врахування накладних витрат страховика), відносяться до всієї сукупності страхувальників.

Страхуванню притаманні специфічні функції: ризикова; попереджувальна; ощадна; контрольна.

Основну роль відіграє ризикова функція, тому що страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов’язаний з основним призначенням страхування - надавати грошове відшкодування потерпілим господарюючим об’єктам або застрахованим громадянам. Саме в рамках реалізації ризикової функції відбувається перерозподіл вартості серед учасників страхування у зв’язку з настанням наслідків випадкових страхових подій.

Зміст попереджувальної функції полягає у фінансуванні за рахунок страхового фонду заходів з пом’якшення страхового ризику. Якщо взяти страхування життя, то категорія страхування нагадує природу кредиту при нагромадженні за договорами страхування на доживання, вказаних в ньому страхових сум. Нагромадження коштів при застосуванні страхування на доживання, дозволяє реалізувати потребу громадян в страховому захисті досягнутого рівня життя. Але це можна також вважати і змістом ощадної функції страхування.

Прояв контрольної функції полягає в цільовому формуванні та використанні коштів із страхового фонду. Ця функція ніби продовжує названі раніше специфічні функції страхування і знаходить свій прояв одночасно з ними в конкретних страхових операціях.

Отже, розглядаючи страхування як особливий вид фінансових відносин слід зазначити, що ця економічна категорія має свою специфіку.

Спільною рисою фінансів та страхування є те, що ці відносини виникають з приводу формування та використання фондів грошових коштів цільового призначення на підставі чітко визначених принципів, що законодавчо закріплені у відповідних документах.

Але внаслідок підпорядкованості фінансовим відносинам, страхування має і певні відмінності, що проявляється у характері перерозподільних відносин страхування та фінансів.

1. Так, для страхування є характерним замкнений характер перерозподілу між його учасниками, що зумовлено солідарною відповідальністю за ризик. Замкненість полягає у тому, що використання страхового фонду обмежується сукупністю суб’єктів, які приймали участь у його формуванні. Натомість однією з ознак фінансових відносин є нееквівалентний характер перерозподілу.

2. Страхування та фінанси різняться також формою створюваних фондів. Якщо фонди у сфері фінансів мають лише грошову форму, то у страхуванні утворюються як грошові фонди (фонди страховиків, резервні фонди акціонерних товариств тощо), так і фонди у вигляді запасів матеріальних ресурсів (фонди самострахування, посівні, фуражні тощо). Отже, якщо головною ознакою фінансів є рух грошової форми вартості, то страхування допускає рух вартості як у грошовій, так і в натуральній формі.

3. Відмінність страхування проявляється також і в характері формування та руху грошових потоків, що пов’язано з ймовірністю настання страхового випадку. Чим така ймовірність є більшою, тим більшим є страховий внесок і розмір відшкодування. Фінансування ж має плановий характер формування та використання фондів грошових коштів.

За деякими видами страхування наближається до категорії кредит. Особливо це проявляється в адресному формуванні фондів страхування життя окремим страхувальником, які повертаються або платникові, або його спадкоємцям.

Кредитний характер страхування може проявлятися й у розрахунку розмірів страхових внесків. Так, розрахунок нетто-ставки (ціни страхової послуги) базується на методичному підході, згідно з яким за тривалий розрахунковий період (5-10 років) загальна сума нетто-платежів (страхових внесків) за сукупністю страхувальників повертається їм у вигляді страхового відшкодування в разі настання страхового випадку.

Економічна сутність, зміст і функції страхування перетворюють його на особливий фінансовий інструмент, об’єктивно необхідний ринковій економіці.

Питання до теми:

1. Визначте причини виникнення страхових відносин?

2. Що є основними ознаками економічної категорії страхового захисту?

3. Дайте визначення категорії “Страховий фонд” та охарактеризуйте основні форми його організації.

4. Вкажіть специфічні ознаки економічної категорії “страхування”?

5. Які функції виконує страхування?

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49  Наверх ↑

Кращі книги