Тема 5.3. Зміни щодо змісту фінансового планування при переході до ринкових відносин. Методи фінансового планування

В умовах адміністративно-командної системи формування та розподілу грошових доходів та нагромаджень, їх групування в централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів визначалося через директивне планування, як одну з функцій управління.

В умовах ринкової економії планування як функція управління не може приймати форму загального охоплення всіх сторін економічної та соціальної діяльності.

Якщо в плановій економіці в плануванні фінансів основний наголос робився на розподільчі процеси, то в ринковій економіці акцент пересувається у сферу обміну, через яку здійснюється реалізація товарів та послуг та визначення Суспільно-необхідних витрат на їх виробництво.

Таким чином, в ринковій економіці привалюючим та визначним способом зв’язку в процесі виробництва та реалізації товарів виступає ринок із власним механізмом, який включає: гроші; ціну; закон вартості; закон попиту та пропозиції.

Така природа ринкового механізму зумовлює функціонування в ньому прогнозного методу визначення результатів виробництва, але з елементами планування.

Ринкова економіка не заперечує планування, оскільки план - це належним чином оформлене управлінське рішення.

Але ринкова економіка у порівнянні з плановою є більш гнучкою, маневровою і в цьому їй допомагає орієнтація на прогнози і програми. Звідси виникає проблема взаємозв’язків прогнозування та планування фінансових ресурсів та їх використання в процесі управління фінансами.

Фінансове планування набуває нових рис, які пов’язані з обліком вимог ринкової економіки. Це також стосується бюджетного фінансування освіти, науки охорони здоров’я тощо.

В їх кошторисах послаблюється адресна регламентація, посилюється обґрунтованість розрахунків показників на підставі впровадження довгострокових економічних і соціальних нормативів.

Організаціям рекомендується впроваджувати елементи госпрозрахунку для отримання додаткових доходів.

Методи фінансового планування

І прогнозні і планові розрахунки фінансових показників базуються на використанні різноманітних методів. До числа найбільш важливих належать:

 метод екстраполяції;

 нормативний метод;

 метод математичного моделювання;

 балансовий метод.

Метод екстраполяції - полягає у визначенні фінансових показників на підставі виявлення їх динаміки. У розрахунках виходять з показників звітного періоду, корегуючи їх на відносно стійкий темп змін. Цей метод інакше називається методом коефіцієнтів або методом планування від досягнутого рівня. Може застосовуватись лише за умов усталених тенденцій розвитку.

Нормативний метод будується на використанні встановлених норм та нормативів. Застосовується при плануванні діяльності бюджетних установ та організацій.

Метод математичного моделювання полягає у побудові фінансових моделей, що імітують реальні економічні та соціальні процеси. Дозволяє заощаджувати фінансові ресурси за рахунок прийняття альтернативних рішень стосовно фінансування певних напрямів діяльності.

Для узгодження напрямів використання фінансових ресурсів з джерелами їх формування, узгодження всіх розділів фінплану між собою використовується балансовий метод.

Цей метод дозволяє збалансувати джерела фінансових ресурсів з матеріально-речовими та трудовими ресурсами, створювати фінансові резерви на всіх рівнях планування для попередження можливих диспропорцій в ході реалізації планів.

На сучасному етапі розвитку української економіки, коли проблеми інтенсифікації матеріального виробництва та ресурсозбереження розв’язуються в умовах стагфляції, розбалансованості економіки та відокремлення грошових ресурсів від товарної маси, найбільш доцільним підходом в фінансовому плануванні є оптимальне сполучення нормативного та балансового методів.

Питання до теми.

1. Розкрити особливості фінансового планування при переході до ринкових відносин.

2. Дати характеристику методів фінансового планування.