102. Особливості інтеграції країн Африки.

Інтеграційні процеси в країнах Африки розпочалиль не так давно і ще не набули значного розвитку

Найбільш вагомі інтеграційні угруповання включають в себе десятки країн. Так, Африканське співтовариство – більше 30 країн

Економічні союзи в країнах Африки

1. Західно-африканський економічний і валютний союз, ЮЕМОА, 1994р.	Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д’Івуар, Малі, Нігерія, Сенегал, Того
2. Співтовариство розвитку Півдня Африки, САДК, 1973р.	Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Намібія, Свазіленд, Танзанія, Замбія і Зімбабве, ПАР, Мавританія
Економічне співтовариство країн Західної Африки, ЕКОВАС, 1975р.	Бенін, Буркіна-Фасо, острови Зеленого Мису, Кот-д’Івуар, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того; 16 країн
4. Економічне співтовариство країн Центральної Африки, КЕЕАС	11 країн-учасниць

Незважаючи на бідність країн та їх низьку економічну активність Африка має певний досвід розвитку різноманітних форм регіональної економічної інтеграції. Серед них слід назвати такі: • Західноафриканське економічне співтовариство (ЗАЕС;• Рада згоди; • Економічне співтовариство Західної Африки (ЕКОВАС) • Митний та економічний союз Центральної Африки (МЕСЦА); • Економічне співтовариство країн району Великих озер (Бурунді, Заїру, Руанди). • Зона преференційної торгівлі (ЗПТ) держав Сходу і Півдня Африки; • Південноафриканська конференція з координації розвитку; • Організація африканської єдності, до якої входять майже всі країни Африки. Особливості інтеграційних процесів країн Африки виявляються в різнорівневій валютній інтеграції, яка полягає ось у чому: 1) двосторонні (Бурунді, Заїр, Руанда) і багатосторонні (в Економічному співтоваристві країн Західної Африки та Митному і економічному союзі Центральної Африки) клірингові та розрахункові угоди; 2) кредитні союзи, зокрема між членами Арабського валютного фонду (Алжир, Єгипет, Лівія, Маврикій, Марокко, Сомалі, Судан, Туніс) з використанням розрахункової одиниці – арабського динара, 3) валютні союзи з емісією єдиної валюти та спільним органом валютної політики.

Більшість офіційних механізмів інтеграції африканських країн виявились у цілому неефективними.

103. Передумови і особливості інтеграції України у сучасну світогосподарську систему.

Безпосередня й активна участь України в сучасних інтеграційних процесах об'єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового господарства, до якої призвели односторонній її розвиток у межах високо спеціалізованих СРСР і РЕВ, деформ зовнішньоек політика та механізми зовнішньоек діяльн, нерозвин товарно-грош віднос і нац ринки товарів, послуг, праці та капіт.

Осн політико-правові передумови інтеграції:

політичне визначення України;

забезпеч територ цілісності та створення адекватної системи національної безпеки;

безумовне виконання міжнародних зобов'язань, особливо в сфері прав людини; запровадження прийнятної форми громадянства;

прям участь у регіо-их і глобал політич процх;

форм відповід закон-ва і вироблення ефект механізмів та інструментарію його виконання.

Економіч передум форм завдяки таким чинн:

оцінці ЕК-го потенц і напрямів структ перебуд;

розробленню та реалізації обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення й приватизації, соціального захисту населення;

;

запровадженню національної грошової одиниці з включ її в систему міжнар розрахунків;

розв'язанню проблеми зовн заборгованості та розподілу активів колишнього СРСР шляхом відпов переговорних процесів.

До основних соціально-культурних належать:

відродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народів України;

формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти;

розвиток контактів з українцями, які проживають за межами України.

Формування інфраструктурних пов'язане з:

розвитком транспортних комунікацій (морських, наземних, повітряних), необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави (нац авіакомпанії, флот, транспортні корпорації);

розвиток сучасних інформ-комунікаційних систем з включенням їх до міжнар систем.

Формуючи інтеграційну стратегію і тактику, слід враховувати особливості України як потенційної учасниці міжнар ЕК-х угруповань:

відсутність досвіду державності, необхідність здобуття справжнього суверенітету;

нерозробленість політико-правових регуляторів та інструментів;

нерозвиненість ринкових відносин;

інерція погіршення економічного стану;

запас соц витримки населення, який виснаж.

Значний вплив на інтеграційну мотивацію та політику України справляють такі чинники:

збіг періодів дезінтеграц та інтеграц процесів;

розміщ в регіоні, що характериз інтеграц висок рівня;

конкурентоспроможність щодо аналогічних інтересів країн Східної Європи;

негат досвід інтеграції в рамках СРСР і РЕВ.

Інтеграція України у світове господарство можлива різними, але водночас взаємопов'яз шляхами:

через активну та ліберальну зовнішньоекономічну політику; за рахунок формування середовища, сприятливого для іноземного підприємництва й інвестування та транснаціоналіз високомонополіз підприємств;

через укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь у багатосторонніх міжуряд переговорах; за рахунок інтенсифікації

східноєвропейських інтеграційних процесів та формування передумов інтеграції в західноєвропейські інтеграційні структури.

На процеси включення України до сучасної системи світогосподарських зв'язків впливають конкретні внутрішньо- і зовнішньоек фактори,.

Серед внутрішньоек факторів принциповим є перехід України до розвиненої ринкової економіки, для чого потрібні розроблення і реалізація відповідної довгострок програми. Така програма має, по-перше, врах суч соц-ек стан та особл України; по-друге, бути адаптованою до еволюціонізуючого зовн ринк середов; по-третє, спиратися на досвід переходу до рин віднос інших постсоц країн.

Участь України в інтеграційних процесах дасть змогу ефективніше й швидше виправити деформовану економіку, виходячи з таких пріоритетів структурної переорієнтації:

науково-технічне та технологічне оновлення виробництва із забезпеченням його конкурентоспром шляхом глибокої модерніз.

підвищення рівня внутріш збаланс нац ЕК-ки для зменш зовніш залежн в розвитку її ключ галузей за рахунок форм системи власної міжгалуз кооперації та забезпеч повних виробн циклів;

форм умов для соціальне орієнтованого розвитку національної економіки за рахунок, з одного боку, цілеспрямованої трансформації її структури, з другого - завдяки забезпеченню балансу споживчого ринку з доходами населення, підвищенню мотивації до праці, фінансовій макростабілізації.

 Отже, необхідною передумовою проведення ефективної інтеграційної політики України є синхронізація відповідних процесів із масштабами і темпами розвитку національної економіки під впливом внутрішньоек факторів.

Дія зовнішньоекономічних факторів інтеграції обумовлена, з одного боку, станом розвитку форм зовнішньоекономічної діяльності, а з другого – умовами розвитку середовища.

переважно сировинна спрям-ть експорту, превалювання матеріаломісткого обладнання в експорті продукції машинобуд;

нераціональність товарної структури імпорту;

деформована географічна структура експорту та імпорту, аж до монопольної залежності від окремих країн;

нерівном розміщ експ-го потенц України.

На зовнішню торгівлю впливали й такі несприятливі фактори:

неконкурентоспром більшості підприємств, товарів у якісно нових умовах зовнішньої торгівлі;

велика зовнішня заборгованість, в тому числі пов'язана з експ-імп діяльністю останніх років;

відсутність власної національної валюти і неможливість ефективного валютного контролю;

недієва система митного контролю;

неврегульов торг-економічних відносин з країнами «ближнього зарубіжжя», і з Росією;

нерозвин інфра-ри зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі інформаційної;

кадрова незабезпеченість на всіх рівнях здійснення і регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Середньострокові інтеграційні пріоритети перебувають у полі двох різноспрямованих векторів. З одного боку, обережне ставлення до участі в інтеграційних угрупованнях країн з високим рівнем наднаціонального регулювання, зумовлене особливостями України як самостійного суб'єкта інтеграції. З другого, неможливість тривалого «позаінтеграційного» розвитку в регіоні, де масштаби і динаміку економічної інтеграції визначають не лише внутрішні, а й потужні зовнішні (глобальні) фактори.