90. Проблема зовнішньеї заборгованості України і шляхи її розв'язання.

У країнах з перехідн економікою проблеми зовнішньої заборг-ті (ЗЗ) були викликані труднощами ринков трансформ-ї централізов-х екон-к, недостатніми обсягами золотовалютн резервів, слабкими експортн можливостями, внутрішньою економічн дезінтеграцією. Україну можна також віднести до таких країн. У більш загальному вигляді виділяють 2 групи причин зростання ЗЗ – внутрішні і зовнішні. У складі внутрішніх ф-рів виділ-ть такі:

Об'єктивні:

Загальна екон відсталість;

Структурні диспропорції в економіці;

Внутр політ нестаб-ть;

Слабкий розвиток нац фінансов сис-ми

Суб'єктивні:

Прорахунки в екон політиці та орієнтаціії зовн торгівлі;

Помилки у політиці позичання та неефективне викор-ня позик.

У складі зовнішніх ф-рів виділяють такі:

Загальне погіршення умов міжн торгівлі;

Зміна кон'юнктури світов товарн ринків;

Протекціонізм;

Зміни напрямків і обсягів інвестиц потоків.

З метою порівняння країн ЗЗ, крім її абсолютного значення, визначається також граничними значеннями: співвідношення зовнішнього боргу і ВНП (50%), боргу і експорту товарів і послуг (75%); приросту боргу і експорту (30%); приросту боргу за рахунок нарахування процентів щодо експорту (20%). Якщо 3 з 4 показників країни перевищили граничний рівень, вона вважається країною з високим рівнем заборгованості. За даними Світов банку, для України за 1994-1996 рр. перші два показники у середньому знаходились на рівні 18% і 48%, що класифікується як середній та незначний рівень ЗЗ відповідно. Для порівняння, за той же період середні значення цих двох показників у деяких ін країнах склали: у РФ – 25 і 97%; у Польщі – 31 і 102%; у Туреччини – 47 і 184%; у Чилі – 48 і 166%; у Бразилії – 26 і 293%.

ЗЗ оцінюється кількісно, крім її абсолютних обсягів, граничними значеннями: співвідношення зовнішнього боргу і ВНП (50%), боргу і експорту товарів і послуг (75%); приросту боргу і експорту (30%); приросту боргу за рахунок нарахування процентів щодо експорту (20%). Якщо 3 з 4 показників країни перевищили граничний рівень, вона вважається країною з високим рівнем заборгованості. За даними Світов банку у період 1994-1996 рр. перші два показники для України сягали рівня 18 і 48% відповідно, що класифікується як середній та незначний рівень ЗЗ. Для порівняння, за той же період у деяких ін країнах ці пок-ки склали: у РФ – 25 і 97%; у Польщі – 31 і 102%; у Туреччині –51 і 184%; у Чилі – 48 і 166%; у Аргентині – 31 і 323%.

За даними Мінфіну, ЗЗ України станом на середину травня 2000 р. склала $10,949 млрд.; станом на відповідну дату 1998 р. вона складала $10,656 млрд. таким чином, відбувається незначне (приблизно 1-1,5% щорічно) зростання ЗЗ. Зважаючи на активне запозичення Україною фінансових ресурсів зовні, ці дані говорять про управління нею своїми зовнішніми зобов'язаннями на досить високому рівні. З іншого боку, існує проблема об'єктивної оцінки ЗЗ, і тому, найвірогідніше, офіційні дані про ЗЗ дають уявлення лише про нижню межу оцінки реальної ЗЗ. За різними оцінками, реально ЗЗ України може сягати від 12 до 15 млрд дол. Такі розбіжності, зокрема, виникають через труднощі в оцінці українського боргу Росії за енергоносії. Таким чином, Україна є країною з середнім рівнем ЗЗ.

Можливими шляхами розв'язання проблеми ЗЗ є:

Направлення частини експортн виручки на погашення ЗЗ;

Часткове списання державних боргів;

Сек'юритизація (випуск банками ЦП на розмір ЗЗ);

Продаж боргових зобов-нь банкам третіх країн.

Окремо можна виділити колективні методи вирішення проблеми:

Створення міжнародн гарантійн фондів;

Використання пільгових кредитів МВФ під погашення ЗЗ;

91. Сучасна світова фінансова криза, її причини і наслідки для різних країн.

Світова фінансова криза, яка почалася в 1997 році у країна Східної Азії та протягом 1997-98 років поширилась, хоча і в різній мірі, на майже весь світ, була зумовлена такими основними факторами:

1) Величезні обсяги спекулятивних операцій на світових фондових ринках. Бурхливий розвиток країн Східної Азії, зростаючи обсяги фінансових операцій з цінними паперами, розвиток інфрастр-ри та інформаційних мереж спричинили значне зростання активності на фондових ринках. Останніми роками світові фондові ринки стрімко зростали, при цьому на них панували ілюзія стабільності та необмеженого зростання.

2. Банкротство банківської системи. Стрімкий ріст спекуляцій, не підкріплений відповідними темпами зростанням реальної ек-ки врешті-решт призвів до кризових явищ в фінансовій системі, що полягали в різкому зниженні курсів національних валют і котировок цінних паперів, масовому відтоку іноземних інвестицій з країн, що розвиваються. Внаслідок цього банківська система багатьох країн зазнала великих збитків, адже головними операторами міжнародного ринку цінних паперів і валютного рику є саме банки.

Неспроможність банків платити за своїми зобов‘язаннями викликала кризу неплатежів, що завдала потужного удару банківській системі в багатьох країнах.

3) Глобалізація та циклічність світового розвитку. Глобалізація світових господарських зв‘язків, особливо в фінансовій сфері обумовила взаємоповязаність національних ек-к, їх чутливе реагування на зміни в будь-якій частині світу, тощо. Саме це зумовило світові масштаби фінансової кризи.

Епіцентрами кризи стали країни Східної Азії, з яких вона розповсюдилась на весь світ.

Наслідки світової фінансової кризи для різних країн були неоднакові.

Розвинуті країни утримали курси національних валют від швидкого зниження і втручання державних органів в фінансовий сектор економіки не дозволило кризі сильно зашкодити фінансовій системі. Тому в цих країнах криза полягала в основному в падінні котировок цінних паперів, що визвало значні втрати капіталізації багатьох компаній і тимчасово знизило ділову активність.

Країни, що розвиваються, відчули більш серйозний удар кризи. Їх головною особливістю є те, що ступень розвитку фондового ринку в більшості з них найбільш сильно не відповідає загальному рівню розвитку і стабільності економіки, на ньому переважають чисто спекулятивні операції. В результаті кризи відбувся різкий відтік іноземного капіталу з фондових ринків і репатриація інвестицій, що спричинило дефолт багатьох банків за їх боргами і руйнування фінансової системи. Яскравим прикладом є Росія, де події відбулися саме так.

Щодо України, внаслідок недостатнього розвитку суто спекулятивних операцій на вітчизняному фондовому рику вона не сильно постраждала від кризи. Банківська система тут встояла, результатом кризи було лише зниження курсу гривні, раніше досить штучно підтримуваного на високому рівні.