88. Стан і особливості формування платіжного балансу України.

У 1999 році вперше за історію складання платіжного балансу України зафіксовано позитивне сальдо торгівельного балансу в сумі $997 млн. Вдосконалено структуру фінансування платіжного балансу: 41% зовнішніх потреб країни фінансувалися за рахунок безвідплатних надходжень та інвестицій, 36% - за рахунок нових кредитів міжнародних фінансових організацій, 23% - за рахунок збільшення боргових забов’язань за довгостроковими кредитами.Водночас ситуація в зовнішньому секторі залишалася надзвичайно складною і нині потребує кардинальних заходів у сфері державної економічної політики. Прямих інвестицій залучено у 1,5 раза менше, ніж позаторік. Чисті вкладення у зарубіжні портфельні інвестиції зросли. Все це відбулося на фоні скорочення обсягів зовнішньої торгівлі та збільшення зовнішнього боргу, сума обслуговування якого зросла в 1,2 раза (до ВВП : 44%). Причини незадовільного стану ПБ: -внутрішні: втрата Укр. зовнішніх ринків у ході торгівельних конфліктів і неврегульованості ціноутворення на імпортовані енергоносії та їх транзит; висока міра ризику вкладень, відволікання фінансового капіталу на покриття дефіциту державного бюджету. –зовнішні: падіння світових цін та глобальна економічна криза, що змушує іноземних інвесторів обходити непередбачувані ринки; падіння цін на металопродукцію, яка є основною в нашому експорті; фінансово – економічна криза в Росії; війна на Балканах.

89. Показники зовнішньої заборгованості країн.

Зовнішня заборгованість — це сума фінансових зобов'я­зань країни іноземним кредиторам, що підлягають погашен­ню в обумовлені терміни.

Показники заборгованості- абсолютні та відносні

Абсолютні-загальний обсяг боргу, кредиту, сума% по кред, сума облігацій

Відносні- відношення боргу країни до її експорту

 Найгостріше проблема зовнішньої заборгованості стоїть перед країнами, що розвиваються. Її причини охоплюють усю си­стему відносин з приводу руху капіталів, товарів і послуг. Проте тягар заборгованості визначається навіть не стільки абсолютним обсягом боргу, скільки сумою платежів по його погашенню, їх відношенням до ВНП і експорту. Погіршення умов кредитування молодих держав останнім часом супроводжувалося більш швидкими темпами збільшен­ня виплат з обслуговування боргу, особливо відсотків, ніж зростання самого боргу. З кожним роком молоді держави змушені витрачати все більшу частину своїх експортних надходжень на відшкоду­вання боргу і оплату відсотків, що істотно обмежує можли­вості імпорту потрібного цим країнам виробничого устатку­вання та технології і негативно позначається на перспек­тивах їхнього економічного розвитку. У деяких країнах, що розвиваються, платежі з боргу навіть перевищують експортні надходження. Усе це гальмує і навіть паралізує економічний прогрес країн, що розвиваються, бло­кує підвищення життєвого рівня населення, відкидаючи його нерідко на багато років і навіть десятиріччя назад. Країни, що розвиваються, економічно не спроможні спла­тити величезні борги і відсотки по них. У високорозвинутих країнах, як правило, більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів. Оцінюючи платоспроможність окремих країн, використо­вують показник норми обслуговування державного боргу (НОБ), який визначається відношенням суми платежів, яку країна має виплатити іноземним державам за певний період(СП), до суми іноземної валюти, отриманої від експорту то­варів і послуг (СВ): НОБ = СП : СВ • і00% .У міжнародній практиці прийнято вважати, якщо НОБ перевищує 20%, країна є неплатоспроможною.