60. Позитивні і негативні наслідки трудової міграції для країни-експортера.

Виграш країни- експортера трудових ресурсів:

1. Валютні перекази іммігрантів своїм сім’ям(осідає в банках валюта).

2. Експортом трудових ресурсів ослаблює проблему безробіття.

3. Підвищується кваліфікація іммігрантів, які повернулись назад.

Негативні наслідки міграції для країн-експортерів:

1. втрата висококваліфікованих підготовлених спеціалістів, так званий “відтік розумів”.

2. додаткові витрати з бюджету на підготовку нових спеціалістів.

3. виникнення тенденції до спаду темпів економічного зростання.

61. Світові центри експорту та імпорту робочої сили.

Ми можемо виділити декілька центрів робочої сили. Міжнародна міграція робочої сили науває глобального характеру. У світі утврились постійні ринки робочої сили.

Перший ринок традиційно належеть США, Канаді та Австралії, світові ресурси склалися за рахунок імігрантів. США і надалі залишається країною яка притягує емігрантів. Але в міграційних потоках які скеровані США, Канаду і Австалію, знизилась частка мігрантів з європи і зросла кількість з латинської Америки та Азії. Серед емігрантів які виїзджають до СЩА, значна частка учених кваліфікованих спеціалістів. Щорічно в США та Канаду виїзджає близько 900 тис.чоловік.

Другий ринок країни Західної та Північної Європи,велику роль у використанні роб.сили зіграло створення ЄС, одним з елементів якого є спільний ринок роб.сили. Основу міграційног потоку у високо розвинуті країни-Німеччину,Англію,Францію,Австрію,Нідерланди складають з Туреччини, Португалії, Польщі, Іспанії, Греції, Угорщини, Чехії, Словаччини. Країни Західної Європи розвивають програми, для того, щоб емігранти повертались додому.

Третій ринок - район нафтодобувних країн що приймають,є ОАЕ, Катар, Кувейт, Оман, Бахрейн. Емігранти в основному зайняті в нафтодобвних галузях. Також в низькооплачуваних на тяжких видах праці (Пакистан, Індія, Бангладеш-50%).

Четвертий ринок Латинська Америка. Інтенсивні є потоки між латиноамериканськими країнами. Значна частина роб.сили переміщається з Колумбії,Чілі,Сальвадору вАргентину,Бразилію,Венсуелу.

Міграційні процеси відбуваються по всьому світу і мають багатовекторну спрямованість, але на світовомму ринку трудових ресурсів склалися чітко визначені центри, куди в основному стікаються трудові ресурси.

США, Канада – постійно праціє 5% імігрантів(5-12млн.чол.) від загальної кількості всього працюючого населення.

Західна Європа – кількість працюючих імігрантів 4-7млн.чол. Найбільше їх у Люксембурзі, Швейцарії, ФРН, Франції.

Близький Схід – в середньому тут працює 3-5млн. імігрантів. Найбільше іноземців працює в Об”єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Кувейті, Саудівській Аравії.

Латинська Америка – число імігрантів 3-8млн. Найприваблішими країнами є Аргентина та Венесуела.

Австралія – це традиційний центр міграції, котрий стягує на роботу 2-3% імігрантів від кількості всього числа працівників.

Азіатсько-Тихоокеанський регіон – сновними імпортерами робочої сили тут є Японія, Південна Корея, Гонконг, Малайзія, Тайланд, Сінгапур.