96. Цілі і особливості Чорноморського економічного співробітництва.

було створено 25.06.1992 року . До його складу увійшли 11 держав ( Азербайджан, Вірменія, Албанія, Болгарія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Україна, Румунія, Туреччина).

Цілі ЧЕС:

розвиток добросусідських відносин між державами-членами;

поглиблення співробітництва між країнами – членами та з іншими зацікавленими державами;

сприяння економічному, технологічному і соціальному прогресу, вільному підприємництву тощо;

охорона спеціфічних економічних інтересів держав-учасниць, особливо тих, що знаходяться на етапі переходу до ринкової економіки;

розвиток науки, промисловості і т.д.

Керівним органом ЧЕС є щорічні зустрічі міністрів іноземних справ держав-членів.

Сучасна діяльність ЧЕС полягає в реалізації взаємовигідних проектів в таких галузях , як транспорт, зв’язок, стандартизація товарів, енергетика, сільське господарство та інш. В рамках цієї діяльності до реалізації проектів залучаються приватні компанії з країн-членів.

Планується здійснення заходів за напрямками підтримки малого і середнього бізнесу, поліпшення екологічної ситуації в регіоні, удосконалення інформаційної інфраструктури.

Завдання:

1)формування інфраст бізнесу через створення спільних фін мереж,

2)спільне будівництво об”єктів трансп інфраст,

3)комплексне використання ресурсів Чорного моря 4)співробітництво в роз-ку паливно-сиров бази регіону у справі раціон енергоспож 5)співробітництво в агропромис сфері

6)кооперація в роз-ку уніфікованої митної с-ми та вироблення ефект механізму розрахунків з метою створення Чорном-го платіжного союзу.

97. Особливості інтеграції центральноєвропейських країн.

Передумови загальноєвропейської економічної інтеграції складаються в процесі поглиблення інтернаціоналізації господарського життя європейських країн в умовах динамічних глобальних змін у розвитку світової економіки та політики. Важливе значення при цьому має внутрішньоєвропейська політико-правова, економічна, соціально-культурна та інфраструктурна інтеграційна сумісність. З політичної точки зору Європа являла собою, з одного боку, перенасичений озброєннями регіон з комплексом воєнно-політичних проблем, а з іншого - регіон, де в період після Другої Світової Війни успішно розробляються механізми співробітництва в цій сфері, особливо нині в рамках Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Формуються умови та структури забезпечення загальноєвропейської безпеки. Важливу інтегративну роль відіграють географічна компактність Європи в поєднанні з різними природно-ресурсними умовами, та великими можливостями розширення ринків товарів, капіталів і праці. Соціально-культурна сумісність європейських країн випливає з історично тривалого сусідства їх народів, постійного взаємовпливу культур. При цьому відмінності національних традицій, культурних особливостей, мовне розмаїття є не бар'єрами, а каталізаторами інтеграції. Проте слід урахувати, що політичні рішення в напрямку загальноєвропейської інтеграції не відразу стають адекватними соціальній свідомості населення країн, особливо постсоціалістичних. У цьому контексті зростає роль Ради Європи, до якої входять 21 Європейська держава. Розвитку загальноєвропейських інтеграційних процесів сприяють очевидні переваги формування спільної інфраструктури, а також необхідність скоординованого вирішення екологічних проблем. Ключовим зовнішнім фактором, що стимулює загальноєвропейську економічну інтеграцію є глобальна конкуренція, яка в сучасних умовах переходить на рівень континентальних регіональних інтеграційних угруповань. Важливе значення, має те, що східноєвропейський регіон стає епіцентром розвитку глобальної конкуренції, де свої економічні інтереси прагнуть реалізувати США, Японія, нові індустріальні та інші країни. Очевидно, що ядром загальноєвропейської економічної інтеграції є Європейський Союз. Саме від інтеграційної політики ЄС насамперед залежить організаційне оформлення європейських інтеграційних процесів. При цьому можна вирізнити два підходи: • реалізація скоординованої інтеграційної політики ЄС щодо інших європейських країн та угруповань. Концептуально така політика обгрунтована в інтеграційній моделі "концентричних кіл" Жака Делора, згідно з якою ядро інтеграції (Європейський Союз) має розвивати взаємодію в економіці і політиці з країнами ЄАВТ (перше коло) і спів­робітничати в торгово-економічній сфері з іншими країнами Європи та східноєвропейськими країнами (друге коло). При цьому механізми спів­робітництва не ущемлюють національних суверенітетів країн першого і другого кіл. • реалізація інтеграційної політики на основі поетапного розширення

складу ЄС. Практиці розвитку Європейських інтеграційних процесів притаманні елементи обох підходів. З одного боку, формується європейський економічний простір у рамках відповідної угоди між ЄС і ЄАВТ, установлюються все тісніші зв'язки ЄС і ЄАВТ з іншими європейськими країнами, а з іншого - робляться практичні кроки щодо приймання до ЄС нових членів. З 1995 року членом Європейського Союзу стають Австрія, Фінляндія, Швеція. Реальне прагнення до вступу в ЄС виявили Туреччина, Кіпр, Мальта, Норвегія, Швейцарія