7. Сучасна міжнародна спеціалізація країн.

 Міжнародна спеціалізація – це спеціалізація підприємств різних країн на виготовленні часткових продуктів, пов'язана з науково-технічною революцією. Розвивається вона за двома напрямками. 1. Виробничий напрямок включає спеціалізацію: міжгалузеву; внутрі шньогалузеву; окремих підприємств. 2. Територіальний напрямок включає спеціалізацію окремих країн, групи країн або регіонів на виробництві визначених товарів і їхніх частин для світового ринку. Основні види міжнародної спеціалізації виробництва: 1) предметна (виробництво продуктів); 2) подетальна (виробництво компонентів продуктів); 3) технологічна або стадійна (здійснення окремих технологічних процесів). Об'єктивною основою міжнародного кооперування виробництва є зростаючий рівень розвитку продуктивних сил і процес стійких виробничих зв'язків між самостійними підприємствами як усередині країн, так і на світовому рівні. Міжнародне кооперування як визначена система відносин характеризується сферою, областю діяльності і методом співробітництва. Міжнародне кооперування охоплює наступні сфери співробітництва: 1. Виробничо-технологічне співробітництво, що включає: передачу ліцензій і прав власності; розробку й узгодження проектно-конструкторської документації, технологічних процесів, технічного рівня і якості продукції, будівельних і монтажних робіт, модернізацію підприємств, що кооперуються; удосконалювання керування виробництвом, стандартизацію, уніфікацію, сертифікацію, розподіл виробничих програм. 2. Торгово-економічні процеси, пов'язані з реалізацією кооперованої продукції. 3. Післяпродажне обслуговування техніки. При налагодженні коопераційних зв'язків використовуються наступні методи: 1. Здійснення спільних програм, що реалізується в двох формах: підрядне виробниче кооперування – виконання певної роботи виконавцем з доручення замовника, що обумовлюється термінами, обсягами, якістю виконання і т. д.;спільне виробництво. 2. Спеціалізація в договірному порядку – це розмежування виробничих програм між учасниками виробничого кооперування, що дозволяє усунути або зменшити дублювання виробництва і пряму конкуренцію між собою на ринку. 3. Створення спільних підприємств – об'єднання капіталу декількох учасників для реалізації окремих, взаємно погоджених цілей.

8. Світова економіка, її ресурси та потенціал розвитку. Світова економіка – це сукупність національних господарств, пов'язаних один з одним системою міжнародного поділу праці (МПП), економічними і політичними відносинами. Універсальний зв'язок між національними господарствами здійснюють міжнародні економічні відносини. Ресурсний потенціал світової економіки – це засоби, запаси, можливості, джерела В ек. розглядаються як складові елементи виробничого потенціалу, яким володіє окрема країна чи Світове Співтовариство, і які використовуються для ек., соціал., науково-технічного розвитку.Поділяються: 1. Природні 2. Трудові 3. Технологічні 4. Фінансові 5. Інформаційні 6. Матеріальні (предмети та знаряддя праці) Природні ресурси – ресурси, які створювались протягом тасячолітт, і до них відносять:атмосфера, гідросфера, літосфера, біосфера. Технол. Ресурси - це сукупність знань про впровадження або вдосконалення машин, обладнання, виробництва, що забезпечить обробку, заміну стану, властивостей та форм сировини, матеріалів та напівфабрикатів, а також про реалізацію продукції. Основні центри концентрації техн.ресурсів -США, Зах.європа, Японія. Зростання техн.ресурсів відбувається у Півд.Кореї, Тайвані та Сингапурі. Найменші- у нерозв.країнах Африки. Інформ.ресурси- це сук-ть знань про матер. Та дух. Світ, про закономірності та тенденції його розвитку, вони впливають на зростання продуктивності праці, підвищення ролі ресурсозбереження технологій та поліпшення якостей послуг. До інформ.ресурсів належать : Патенти,Ліцензії,Тов.знаки,Техн.послуги у сфері дизайну. Контрольта поліпшення якості методів управління. Маркетинг Трудові ресурси – це працездатна частина населення з певним рівнем кваліфікаціі. У міжн.статистиці широко застосовують категорії екон.активного та неактив. Населення. Екон.активне населення-це частина працезд. Населення, яке зайняте сусп.корисною працею, яка дає доход, (можна відносити з 12-14 років), трудовий статус екон.активності населення кількісно визначається по числу відпрацьованих місяців або днів за певний період часу. За кіл-тю відпрац.часу екон.активне населення поділяється на зайняте , безробітне, частково зайняте. До екон. Неактивного населення відносять всіх, хто не бходить у категорію екон. Активног о населення (студенти денної форми вузів, домогосподарки, інваліди та пенсіонери, особи, що одержують матер.підтримку від сусп.орг-цій та прив.осіб.) Існує дві теорії стосовно сучасної моделі світового господарства, що обговорюються в літературі:

1. СГ монополярна система, США - одноосібний лідер (гегемон)
2. США - один з наймогутніших полюсів, але не єдиний. Існує декілька центрів сили:
НІК нові індустріальні країни Центри сили - "локомотиви", якщо вони не дадуть приростів економічного зростання, економіка не буде розвиватися.

ПРК - промислово розвинені країни.
Характерні ознаки цієї моделі
1. Глобальна трансформація:

- політичних взаємозв'зків

- економічних взаємозв'зків

- соціальної сфери

- способу життя

 масової свідомості

2. Імпульсація зростання світової економіки - синтез імпульсів, що породжують центри сили, а також вторинних імпульсів, що породджують іншт країни
3. Формування загальних цінностей (напр., еконогічна безпека, права людини, інформаційні питання).
Світову економіку як систему характеризують 2 аспекти:

 ієрархічність

- структурніст